Справа № 22ц-1295

2007 рік          

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

04 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Акопян В.І., Чічіля В.А.

при секретарі Зеленській О.І.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про визнання рішень незаконними та спонукання вчинити дії.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати незаконним рішення виконкому Київської райради м. Полтави № 181 від 25 квітня 2000 року.

В подальшому ОСОБА_1 неодноразово змінювала і доповнювала свої вимоги і остаточно просила ухвалити рішення, яким:

·  визнати незаконними рішення виконкому Київської райради м. Полтави №181 від 25 квітня 2000 року, № 233 від 13 червня 2000 року, № 290 від 26 червня 2001 року, рішення № 470 від 14 листопада 2000 року,

·  визнати незаконним державний акт на землю ОСОБА_4,

- зобов'язати виконком Київської райради м. Полтави у місячний строк винести рішення про безоплатну передачу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою обслуговування житлового будинку та господарських будівель у власність ОСОБА_1, видати державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, надати дозвіл на розробку проекту відводу в натурі цієї земельної ділянки.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона з 1968 року є мешканцем квартири у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1. З часу поселення у вказаному будинку вона та її сім'я користувалися прибудинковою земельною ділянкою. Не дивлячись на чисельні звернення до відповідача, їй не було надано дозволу на отримання цієї ділянки у користування чи у власність, натомість оскаржуваними незаконними рішеннями прибудинкова земельна ділянка була виділена ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 березня 2007 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалите нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно залишив поза увагою та не надав оцінки порушенням відповідачем норм ЗК України, а також тому факту, що на спірній земельній ділянці знаходився гараж позивачки, туалет, сарай, підвал загального користування.

В зв'язку з цим позивачка стверджувала, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до ст.307 ч.1 п.1), ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, який перебуває на балансі відділу освіти виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради.

Рішенням виконкому Київської районної у м. Полтаві ради № 181 від 25 квітня 2000 року земельна ділянка площею 900 м.кв. по АДРЕСА_2 надана  ОСОБА_3   в  постійне  користування   для   будівництва  та

обслуговування житлового будинку і господарських будівель за рахунок частини землекористування по АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Київської районної у м. Полтаві ради № 290 від 26 січня 2001 року виправлена помилка у вищевказаному рішенні цього ж органу та зазначено, що земельна ділянка виділена із складу земель міста.

Рішенням виконкому Київської районної у м. Полтаві ради № 233 від 13 червня 2000 року земельна ділянка площею 835 м.кв. по АДРЕСА_2 надана ОСОБА_4 у постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

На підставі рішення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради №470 від 14 листопада 2000 року ОСОБА_4 виданий державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.

За станом на час ухвалення виконкомом Київської районної у м. Полтаві ради оскаржуваних рішень землі, виділені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відносилися до земель міста та раніше не були у встановленому порядку виділені для обслуговування будинку АДРЕСА_1.

Мешканці будинку АДРЕСА_1 об'єднання співвласників квартир не створювали та із заявою про передачу земельної ділянки для обслуговування будинку у власність або у постійне користування не зверталися.

Місцевий суд повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову.

Так, відповідно до ст. 22 ЗК України в редакції 1992 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документу, що посвідчує це право.

Положення цієї норми закону, з деякими уточненнями, відтворене у ст.125 чинного ЗК України.

Позивачка ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона на час ухвалення оскаржуваних рішень на законних підставах користувалася спірною земельною ділянкою.

За таких обставин твердження апеляційної скарги про незаконне вилучення у позивачки частини земельної ділянки є безпідставним та таким, що суперечить наявним в справі належним доказам.

Відповідно до ч.15 ст.19 ЗК України в редакції 1992 року клопотання (заява) про надання земельної ділянки розглядаються відповідною місцевою радою у строк не більше місяця.

Як встановлено судом і не заперечувалося сторонами, ОСОБА_1 04 січня 2001 року зверталася до виконкому Київської районної у м. Полтаві ради із заявою про виділення земельної ділянки для обслуговування будинку та користування фруктовим садом. Вказана заява в розумінні ст.19 ЗК

України в редакції 1992 року не була задоволена, отже у ОСОБА_1 виникло право оскаржити фактичну відмову, але вона цим правом не скористалася.

ОСОБА_1, стверджуючи про відмову органу місцевого самоврядування виділити їй земельну ділянку в порядку ст. 119 ЗК України, не надала суду належних доказів таких звернень та відмов у їх задоволенні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на спірній земельній ділянці знаходилися гараж, належний ОСОБА_1, сарай, підвал та вбиральня загального користування є безпідставними, оскільки зазначені об'єкти зведені за відсутності на те законних підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду є законним та обгрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про визнання рішень незаконними та спонукання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.