ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
04.07.06р. | Справа № 8-200 |
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурси” (м. Дніпропетровськ)
про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
по справі № 8/200
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурси” (м. Дніпропетровськ)
до 1)Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (м. Дніпродзержинськ)
2)Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (м.Дніпропетровськ)
про стягнення 1 188 156,27 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
від позивача: Мінков Ю.І. –директор (протокол № 1 від 14.11.97 р., паспорт)
від відповідача1: Пека З.О. –юрисконсульт (дов. № 001/21 від 20.11.05 р.)
від відповідача2: не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Промресурси” звернулось до господарського суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/200 за нововиявленими обставинами в частині стягнення з відповідачів 1 123 987,50 грн. моральної шкоди та стягнути вказану моральну шкоду.
Вказана заява мотивована тим, що заявник є законним володільцем емітованого ВАТ "ДТЕЦ" векселя, що підтверджено судами, та на час прийняття рішення по справі № 8/200 ВАТ "ДТЕЦ" не оплатило свій борг, а судом було прийняте рішення про стягнення відсотків по векселю на користь заявника. Ухиляючись від виконання рішення по справі, ВАТ "ДТЕЦ" неодноразово подавало скарги до різних судів щодо відмови від сплати відсотків по прострочених платежах. Заявник неодноразово йшов на поступки ВАТ "ДТЕЦ", здійснюючи усні і письмові правочини щодо зменшення суми боргу, відкладення та розстрочки платежів, але, отримуючи від заявника пільги, ВАТ "ДТЕЦ" йшло на оману заявника, зазначаючи на відсутність коштів. З метою омани заявника ВАТ "ДТЕЦ" було виготовлено ряд документів, направлених на ухилення від сплати боргу, в тому числі і сфальсифікованих. Згідно ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобовязана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у звязку з вчиненням цього правочину. Враховуючи викладене, заявник просить визнати недійсними усі правочини, укладені з ВАТ "ДТЕЦ", в частині надання їм пільг по строкам та сумам оплати боргу, стягнути моральну шкоду, призначити по справі судово-бухгалтерську експертизу для перевірки фінансового стану ВАТ "ДТЕЦ", а також викликати для надання пояснень працівників останнього, відповідача2 та третіх осіб.
В подальшому заявником було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідачів: НАК "Енергетична компанія України", Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, ТОВ НВП "Алмет", КП "Дніпродзержинськводоканал", прокуратури м. Дніпродзержинська та арбітражного керуючого Чернеткова Д.В.
Вказане клопотання обґрунтовується поданням заявником додаткової позовної заяви про стягнення з вказаних відповідачів моральної шкоди, спричиненої протиправними діями при розгляді справи про банкрутство ВАТ "ДТЕЦ" № Б15/187/03, в сумі 75,2 млн. гривень солідарно.
Крім того, заявник клопоче про зупинення провадження у цій справі у зв'язку з розглядом ряду справ різними судовими установами.
Відповідач1 проти заяви заперечує, посилаючись на те, що вiдповiдно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рiшення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають iстотне значення для справи i не могли бути вiдомi заявниковi. Таким чином, перегляд судового рішення може здійснюватись за наявності двох наступних умов: iстотності нововиявлених обставин для вирiшення спору i виявлення їх пiсля прийняття судового рiшення зi справи. Виникнення нових або змiна обставин пiсля вирiшення спору не можуть бути пiдставою для змiни або скасування судового рiшення за правилами роздiлу XIII ГПК. Наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки виникли після прийняття рішення по справі. Крім того, на думку івідповідача1, заявник неправомірно застосовує ст. 230 нового ЦК України, який не набрав чинності на момент прийняття рішення по справі. Ряд обставин, на які посилається заявник, вже був досліджений судом при винесенні рішення. До того ж, відповідач1 вважає, що заявник фактично заявляє нові позовні вимоги, оскільки при цьому змінюється як предмет, так і підстави раніше поданого позову.
Відповідач2 у судове засідання не з'явився, але у відзиві також проти заяви заперечує, посилаючись на те, що заявник не навів фактів дій відповідача2, якими останній ввів у оману заявника, та в чому саме полягав обман. Ніяких правовідносин між заявником та відповідачем2 не існує. Крім того, відповідач2 не може нести відповідальність за дії третіх осіб, рахунки яких обслуговуються відповідачем2.
Господарський суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутністю відповідача2, оскільки, за ч. 4 ст. 114 ГПК України, неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши заяву, матеріали справи, вислухавши наявних представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/200 в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 1 123 987,50 грн. солідарно було відмовлено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (далі-відповідач1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурси” (далі-заявник) - 64 168,77 грн. відсотків, 641,69 грн. витрат на держмито, 5,40 грн. витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.
Вказане рішення господарського суду набрало законної сили, оскільки було залищене без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.04 р. та Вищого господарського суду України від 16.03.05 р.
Вказаним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/200 було встановлено:
Вiдповiдно до статтi 4 ЦК України пiдставою виникнення цивiльних прав i обов'язкiв є, зокрема, угоди (договори) та зобов'язання, що виникають внаслiдок заподiяння шкоди.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК України, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Пiдприємство чи органiзацiя має право вимагати вiдшкодування моральної шкоди вiдповiдно до статей 7 та 440-1 ЦК України.
Вiдповiдно до загальних пiдстав цивiльно-правової вiдповiдальностi обов'язковому з'ясуванню при вирiшеннi спору про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди пiдлягають: наявнiсть такої шкоди, протиправнiсть дiяння її заподiювача, наявнiсть причинного зв'язку мiж шкодою i протиправним дiянням заподiювача та вини останнього в її заподiяннi. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим пiдтверджується факт заподiяння позивачевi моральних чи фiзичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими дiями (бездiяльнiстю) вони заподiянi, в якiй грошовiй сумi позивач оцiнює заподiяну йому шкоду та з чого вiн при цьому виходить, а також iншi обставини, що мають значення для вирiшення спору.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподiяння йому моральної шкоди вiдповiдачем.
Чинне законодавство не мiстить вичерпного перелiку обставин, за яких пiдприємство чи органiзацiя може вважати, що їй заподiяно моральну шкоду. Найбiльш характерними випадками заподiяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числi через засоби масової iнформацiї, вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або викладенi неправдиво, якi порочать їх дiлову репутацiю або завдають шкоди їх iнтересам (стаття 7 ЦК України).
Як зазначалось вище, позивач вважає, що своїми діями щодо ухилення від оплати вказаного опротестованого простого векселя відповідач1 перешкодив нормальній роботі підприємства позивача, що призвело вказане підприємство до скрутного фінансового стану.
Оцінюючи вказаний довод позивача, господарський суд знаходить, що обов'язок вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачений главою 40 ЦК України, пов'язаний iз зобов'язанням, що виникає внаслiдок заподiяння шкоди, а не iз зобов'язанням, яке виникає з iнших пiдстав, зокрема –із зобов’язання по оплаті векселя. Дiя ст. 440-1 ЦК України не поширюється на зобов'язання, яке виникає з вексельних правовідносин. Відповідальність особи, винної у невиконаннi вексельного зобов'язання, в данному випадку обмежується можливістю стягнення передбачених ст.48 Уніфікованого закону відсотків. За таких обставин у господарського суду вiдсутнi пiдстави для застосування до винної сторони ст. 440-1 ЦК України.
З тих же підстав господарський суд не вбачає спричинення моральної шкоди позивачу діями відповідача2, оскільки вказані дії пов’язані з “ухиленням відповідача2 від виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса”, тобто –з зобов’язанням, яке виникає в ході виконавчого провадження.
Як ще одну підставу спричинення моральної шкоди позивач вказує заяви, подані відповідачем1 до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська та прокурору м. Дніпродзержинська, які, на думку позивача, містять неправдиву та фальсифіковану інформацію щодо відносин між позивачем та відповідачем1, направлені на ухилення від погашення заборгованості за векселем і є обманом.
Господарський суд не може погодитись і з цими доводами позивача, виходячи з наступного:
Згідно рішенню Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.02 р., право особи (юридичної особи) на звернення до суду за вирiшенням спору не може бути обмежене законом, iншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 40 Конституції України та ст. 12 Закону України “Про прокуратуру”, усi мають право направляти iндивiдуальнi чи колективнi письмовi звернення або особисто звертатися до органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та посадових i службових осiб цих органiв, що зобов'язанi розглянути звернення i дати обгрунтовану вiдповiдь у встановлений законом строк.
Прокурор розглядає заяви i скарги про порушення прав громадян та юридичних осiб, крiм скарг, розгляд яких вiднесено до компетенцiї суду.
Таким чином, відповідач1 використав свої коституційні права на звернення до суду та прокуратури.
Крім того, пiд поширенням вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi i порочать честь, гiднiсть чи дiлову репутацiю фiзичної або юридичної особи, слiд розумiти опублiкування їх у пресi, передачi по радiо, телебаченню, з використанням iнших засобiв масової iнформацiї, оприлюднення в iншiй формi, у тому числi в заявах, оголошеннях тощо.
Господарський суд вважає, що подані відповідачем1 до суду та прокуратури заяви не підпадають під перелік, зазначений у попередньому абзаці. Викладені в них відомості не були направлені на поширення вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi i порочать честь, гiднiсть чи дiлову репутацiю позивача, оскільки містили правову оцінку законності дій нотаріуса, пов’язаних з опротестуванням векселя та вчиненям виконавчого напису. Більше того, вони не були розголошені або оприлюднені в будь-який інший спосіб, оскільки стали відомі тільки судді та прокурору, тобто –окремим посадовим особам, на яких покладено обов’язок розглядати вказані заяви.
Таким чином, позивачем не доведено порушення його немайнових прав відповідачами, факт заподіяння позивачу моральної шкоди діями відповідачів також не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки матеріалами справи не підтверджується порушення немайнових прав позивача діями відповідачів, то, відповідно, наслідків у вигляді моральної шкоди бути не може, оскільки відсутні підстави для моральних та фізичних страждань зумовлених саме діями відповідачів.
З матеріалів справи також не вбачається протиправності дій відповідачів та їх вини у заподіянні моральної шкоди позивачу.
Господарським судом також встановлено:
Заявник обґрунтовує свої вимоги посиланням на те, що відповідач1 вчинив дії, пов'язані з ухиленням від сплати боргу за векселем.
Судом при первісному розгляді справи вже була надана оцінка таким діям відповідача2 і було встановлено, що ці дії не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди.
Що стосується інших дій відповідача2, то з матеріалів справи вбачається, що ці дії були вчинені вже після винесення рішення по справі № 8/200.
Нововиявленi обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, якi було покладено в основу судового рiшення. Цi обставини мають бути належним чином засвiдченi.
Вiдповiдно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рiшення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають iстотне значення для справи i не могли бути вiдомi заявниковi.
Таким чином, перегляд судового рішення може здійснюватись за наявності двох наступних умов: iстотності нововиявлених обставин для вирiшення спору i виявлення їх пiсля прийняття судового рiшення зi справи.
Виникнення нових або змiна обставин пiсля вирiшення спору не можуть бути пiдставою для змiни або скасування судового рiшення за правилами роздiлу XIII ГПК.
До нововиявлених обставин вiдносяться матерiально-правовi факти, на яких г'рунтуються вимоги i заперечення сторiн, а також iншi факти, якi мають значення для правильного вирiшення спору.
Необхiдними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявнiсть на час розгляду справи, по-друге, те, що цi обставини не могли бути вiдомi заявниковi на час розгляду справи.
Оскільки обставини, на які посилається заявник, виникли після прийняття рішення по справі № 8/200 і не існували на момент розгляду вказаної справи, відсутня така суттєва і необхідна ознака нововиявленої обставини, як її наявність на час розгляду справи господарським судом.
Дії відповідача2 фактично є зміною обставин пiсля вирiшення спору.
Викладене свідчить про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами в розумінні роздiлу XIII ГПК України і не можуть служити підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/200.
Перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здійснюється з метою оцiнки доказiв, зiбраних у справi, i встановлення господарським судом на основi цiєї оцiнки наявностi або вiдсутностi нововиявлених обставин, визначення їх iстотностi для правильного вирiшення спору.
За змістом ст.ст. 112, 114 ГПК України, господарський суд вправi змiнити або скасувати судове рiшення за нововиявленими обставинами лише за умови, що цi обставини впливають на юридичну оцiнку обставин, здiйснену судом у судовому рiшеннi, що переглядається.
Відсутність нововиявлених обставин або їх неістотність для вирішення спору є підставою для залишення прийнятого рішення, що набрало законної сили, без змін.
Доводи заявника спростовуються викладеним, об'єктивними обставинами та матеріалами справи, а також наступним:
З 01.01.04 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу, цивiльний кодекс України застосовується до цивільних вiдносин, що виникли пiсля набрання ним чинності. Щодо цивiльних вiдносин, якi виникли до набрання чинностi Цивiльним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав i обов'язкiв, що виникли або продовжують iснувати пiсля набрання ним чинностi.
На момент прийняття рішення від 17.12.03 р. новий цивільний кодекс ще не діяв, а правовідносини сторін виникли і були вирішені судом до набрання чинності цим кодексом.
Таким чином, до них слід застосовувати норми ЦК УРСР, які діяли у той час, а не правила нового ЦК України, і зокрема –ст. 230 ЦК України.
Що стосується клопотання заявника про залучення до участі у справі у якості відповідачів: НАК "Енергетична компанія України", Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, ТОВ НВП "Алмет", КП "Дніпродзержинськводоканал", прокуратури м. Дніпродзержинська та арбітражного керуючого Чернеткова Д.В., то суд зазначає, що фактично цим клопотанням заявник подає новий позов, який містить інший предмет спору (стягнення моральної шкоди в сумі 75,2 млн. гривень солідарно з інших відповідачів), який обгрунтовується іншими підставами (діями вказаних осіб під час розгляду справи про банкрутство відповідача2 № Б15/187/03).
При викладених обставинах вказане клопотання заявника не підлягає задоволенню.
Необґрунтованим є також клопотання заявника про зупинення провадження у цій справі у зв'язку з розглядом ряду справ різними судовими установами у теперішній час, виходячи з наступного:
Подальше прийняття будь-яких судових рішень фактично є зміною обставин пiсля вирiшення спору у цій справі.
Крім того, слід виходити з того, що пiдставою для перегляду рiшення за нововиявленими обставинами може бути скасування рiшення суду з господарської справи, яке у вiдповiдностi з частиною другою статтi 35 ГПК було обов'язкове для господарського суду щодо фактiв, встановлених цим рішенням, а не його прийняття в подальшому.
Викладене свідчить про те, що обставина, на яку посилається заявник не є нововиявленою обставиною в розумінні роздiлу XIII ГПК України і не може служити підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/112.
Тим більше, ця обставина не може бути підставою для зупинення провадження по цій справі, оскільки перегляд рішення за нововиявленими обставинами здійснюється за правилами розділу ХІІІ ГПК України, який не передбачає можливості зупинення провадження у цьому випадку. Згідно ч. 8 ст. 114 ГПК України, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається за правилами, встановленими цим кодексом.
Керуючись ст.ст. 33, 86, 112 - 114 ГПК України, господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурси” (м. Дніпропетровськ) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/200.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.03 р. по справі № 8/200 залишити без змін.
Суддя І.Ю. Дубінін
За позовом
до
про стягнення заборгованості
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
СУТЬ СПОРУ:
УХВАЛИВ:
Суддя | І.Ю. Дубінін |
|
|
|