ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2006 Справа № 25/259-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
прокурора: не явився
позивача: Бірюк Л.В.- юр., дов.№7/11-940 від 06.06.2006 року
відповідача: Верба М.І.- предст., дов.№15/11 від 15.11.2006 року
Верба О.М.- предст., дов.№15/11 від 15.11.2006 року
третьої особи: Трікоза Т.В.- юр., дов.№1758 від 22.12.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “САБА” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006р. у справі № 25/259-06
за позовом: прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська, заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “САБА” (м. Дніпропетровськ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: виконавчий комітет Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська
про: повернення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення у придатний для використання стан
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року по справі №25/259 (суддя Чередко А.Є.) був задоволений позов прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська, заявлений в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “САБА” (м. Дніпропетровськ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –виконавчого комітету Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 04249 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 1б і приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення розміщеної на неї станції для технічного обслуговування автомобілів. Крім того зазначеним рішенням з відповідача в доход державного бюджету стягнуто 85 грн. державного мита і на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “САБА” (м. Дніпропетровськ), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року по справі №25/259 і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Скаржник зазначає, що викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи та господарським судом були порушені норми процесуального права. Сторона вважає, що висновок суду про те, що відповідач не має документів, що підтверджують правомірність користування ним спірною земельною ділянкою не ґрунтується на доказах. Оскільки відповідачем не було отримано позовної заяви та ухвали суду про призначення справи, то в силу зазначених обставин відповідач був позбавлений надати суду свої заперечення та інші документи в обґрунтування свого правомірного користування земельною ділянкою. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “САБА” (м. Дніпропетровськ) пояснило, що об’єкт нерухомого майна, розташований на спірній ділянці, належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2004р. На сьогоднішній день відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України триває підготовка документів, необхідних для передачі земельної ділянки в користування, що підтверджується листом від 29.03.2006р. №290306. До оформлення відповідних документів відповідач ні земельною ділянкою ні будівлями не користується.
Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав і у судове засідання не явився. Беручи до уваги, що прокурор Красногвардійського району м. Дніпропетровська належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №9397855), неявка прокурора не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі прокурора за наявними у справі матеріалами.
Позивач –Дніпропетровська міська рада –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що погоджується із рішенням суду, оскільки позивач не має документів на право користування земельною ділянкою.
Третя особа –виконавчий комітет Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська –відзив на апеляційну скаргу не надала. Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим з підстав, зазначених у судовому рішенні.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін і третьої особи, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 20.06.2006р. робочою групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель була проведена планова перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства ТОВ ПКФ “САБА” за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 1б (акт №10 від 20.06.2006р.).
Зазначеною перевіркою було встановлено, що за адресою: вул. Набережна Заводська, 1б у м. Дніпропетровську самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,4249 га під влаштування станції технічного обслуговування автомобілів, з них площею 1200 м2 під розміщення автомобілів, в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України. Враховуючи недопустимість порушення режиму використання прибережної захисної смуги встановлено порушення: ч. 10 ст. 35 Закону України “Про охорону земель”, ч. 1 ст. 96, ч.ч. 2,3 ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного Кодексу України: використання природоохоронної території з режимом обмеженої господарської діяльності для обслуговування транспортних засобів і техніки; ст. 18 Закону України “Про основи містобудування”, п. 12.9 Типових регіональних правил забудови, затверджених Наказом Держбуду України 10.12.2001р. №219, а саме експлуатація споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями; порушення “Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затвердженого Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005р. №414 та Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою КМУ від 22.01.1996р. №115; порушення п. в ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України –несплата земельного податку за місцем знаходження земельної ділянки.
В цей же день аналогічна перевірка була проведена і управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства підтверджується факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Відповідач посилаючись на лист від 29.03.2006р. №290306 у апеляційній скарзі зазначив, що на даний час триває підготовка документів необхідних для передачі земельної ділянки в користування. Отже, ним не заперечується, що документи на право користування спірною земельною ділянкою за адресою вул. Набережна Заводська, 1б у нього відсутні і міська рада питання щодо надання земельної ділянки в користування останньому не вирішила.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Частина 3 статті 125 Земельного кодексу України містить пряму заборону приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).
Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України суб’єктом права власності на землі комунальної власності (всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності) є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.116, ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відносини, пов’язані з орендою землі, порядок, умови укладення договору оренди землі регулюються Законом України "Про оренду землі". Позивачем не була передана відповідачу спірна земельна ділянка (рішення щодо передачі земельної ділянки не приймалося, договір оренди не укладався), а відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
В обґрунтування своїх доводів відповідач надав копію договору купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна №668404 від 05.08.2004р., реєстр про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічний паспорт на виробничий будинок і зазначив при цьому, що на підставі даних документів йому належить право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а саме об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 1-Б і складаються з літ. А-1, А1 –1, АІІ-1, АІІІ-1,а-1, а1-1 –будівлі гаража загальною площею 1094,1 кв.м., літ.Б-1 –будівля матеріального складу, загальною площею 93,9 кв.м., літ.В-2 –будівля допоміжного призначення, загальною площею 24,4 кв.м., 1, 2, 4 –16 –огорожа, І –мостіння, літ.Д.
Відповідно до ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Згідно ст.377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Оскільки позивач набув право власності на нерухоме майно, він має право користування як земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, так і земельною ділянкою, необхідною для обслуговування нерухомого майна. В силу глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою складається із права постійного користування і права оренди. Оскільки позивач не має право на постійне користування земельною ділянкою в силу Земельного кодексу України, у нього є право оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки реалізується шляхом укладення відповідного договору між власником земельної ділянки (у даному випадку Дніпропетровською міською радою) і особою, що має право на оренду земельної ділянки.
Наявність відповідного права у однієї сторони не може існувати без відповідного обов’язку у іншої сторони, тобто позивач, реалізуючи своє право на оренду земельної ділянки, подав відповідну заяву, наявність такого права повинно підтверджуватися відповідним документом (договором оренди). Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки законом встановлений строк і порядок розгляду заяви позивача, відповідач був зобов’язаний розглянути подану заяву і прийняти відповідне рішення.
В силу зазначених вище правових норм право користування земельною ділянкою виникло у позивача в силу закону, який є обов’язковим для застосування органом місцевого самоврядування.
Подаючи позов, прокурор просив зобов’язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення її у придатний використання стан –шляхом знесення розміщеної на неї станції технічного обслуговування автомобілів.
Оскільки спірна земельна ділянка не є такою, що самовільно зайнята відповідачем, у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Щодо знесення станції технічного обслуговування, то відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). В силу ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. За таких обставин прокурор не має право вимагати знесення споруд, у яких розташована станція технічного обслуговування автомобілів, оскільки власником цих споруд є відповідач. У судовому засіданні також було встановлено, що придбані відповідачем будівлі, які розташовані на земельній ділянці за адресою: вул. Набережна Леніна, 1-Б і спірна земельна ділянка за адресою: вул. Набережна Заводська, 1-Б є однією і тією ж земельною ділянкою, що підтверджується кадастровим номером земельної ділянки і не заперечується сторонами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “САБА” (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2006 року у справі №25/259-06 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 27.12.2006 року)