ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" грудня 2006 р. | Справа № 1/364-06-9441 |
За позовом Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
до відповідача: МПП „Екофільтр”
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Суддя Гарник Л.Л.
Представники:
від позивача: Кочмар В.В., згідно довіреності;
від відповідача: Ковальов В.В., згідно довіреності.
СУТЬ СПОРУ: позивач - Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - МПП „Екофільтр”, про визнання недійсним укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.01.2004р. № 2.
Згідно ухвали господарського суду від 16.11.2006р. термін розгляду справи продовжувався до 20 грудня 2006 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.12.2006р. згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
01.01.2004р. сторони уклали договір оренди земельної ділянки № 2, відповідно до умов якого Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області передала в оренду МПП „Екофільтр” земельну ділянку площею 3,05 га строком на 49 років, на якій розташовані літні будинки оздоровчого комплексу „Райдуга”, що знаходяться на території с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Згідно заявленого позову Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області ставить питання про визнання недійсним названого договору оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що оспорюваний договір оренди всупереч вимог частини 2 статті 126 Земельного кодексу України, статті 18 Закону України „Про оренду землі” не зареєстрований Центром державного земельного кадастру, а також не містить усіх істотних умов, обов’язкових для договорів оренди в силу положень частини 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі”.
Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що позов слід визнати необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно довідки Білгород-Дністровського районного відділу Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” Державного комітету України по земельним ресурсах від 22.11.2006р. право МПП „Екофільтр” користування розташованою на території Миколаївської сільської ради земельною ділянкою бази відпочинку „Райдуга” у книзі записів Договорів оренди землі не зареєстровано.
Враховуючи наведене, господарський суд погоджується з твердженнями позивача про те, що державна реєстрація укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.01.2004р. № 2 в установленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. № 2073 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі не відбулася.
У цьому зв’язку при вирішенні спору господарський суд виходить з наступних норм чинного законодавства.
Згідно положень Господарського кодексу України відносини, пов’язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами (частина 1 статті 290); оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку не допускається (частина 1 статті 290).
Згідно положень Закону України „Про оренду землі” від 02.10.2003р. № 1211-ІУ (з наступними змінами і доповненнями) оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1); договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).
Згідно аналогічної за змістом норми частини 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
На підставі частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно положень Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640); правочин, що підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 2 статті 210).
Отже виходячи з викладених норм чинного законодавства, враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 01.01.2004р. № 2 є нікчемним.
Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України правочин, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), не потребує визнання недійсним в судовому порядку; натомість суд може на вимогу будь-якої заінтересованої особи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У розумінні викладеної норми позивач позбавлений права вимагати в судовому порядку визнання недійсним укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.01.2004р. № 2, в той час як недійсність останнього встановлена законом.
Зазначене обумовлює помилковість правової позиції позивача у даній справі та є визначальним при вирішенні спору. У цьому зв’язку викладені у позові доводи господарський суд залишає поза увагою з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цього рішення, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, вони не впливають на вирішення спору по суті. З тих же підстав поза увагою суду залишаються викладені у відзиві на позов заперечення МПП „Екофільтр”.
Виходячи з фактичних обставин справи, аналізуючи викладені положення закону і матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та невідповідності нормам законодавства.
Керуючись статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1 . У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Рішення підписане 17.12.2006р.
Суддя ###### #.#.