Єдиний унікальний номер 258/14336/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2578/2014
Головуючий у 1 інстанції Подолянчук І.М.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої, на підставі довіреності, діє ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2014 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. Вказаним рішення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 було стягнуто 234000 грн та судові витрати у сумі 2340 грн.
На вказане рішення ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення та постановлення нового, яким слід відмовити у задоволені позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на те, що судом було неправильно визначено характер спірних правовідносин, оскільки позивач ніколи не передав її грошові кошти, а вона їх не отримувала. Разом з ним вона займалась підприємницькою діяльністю, кожного дня він завозив до неї м'ясопродукти , які вона реалізовувала . Упослідуючому стало відомо . що позивач завозить свій товар на 35 торгових місць від її імені . тому вона потребувала негайно припинити цю діяльність. Позивач погодився при умові , що вона передасть повністю чотири торгових місця з усім обладнанням та клієнтською базою 24 жовтня 2012 року вона попала до лікарні . її було зроблено операцію , а 6 листопада 2012 року вона зустрілась з відповідачем і була досягнута домовленість про передачу йому чотирьох торгових місць з обладнанням на суму 235000 . На виконання цієї угоди нею була написана розписка про те. що вона визнає суму боргу на вказану суму. Однак ця розписка була написана під впливом стану здоров'я та у зв'язку з юридичною необізнаністю щодо наслідків цієї розписки., оскільки вона не є фахівцем в галузі права. У грудні 2012 року були переоформлені торгові місця з неї на позивача. Упослідуючому її стало відомо про те. що ОСОБА_3 продовжує поставляти м'ясну продукцію на 35 торгових місць від її імені. Вважала , що між ними виникли правовідносини , які регулюються нормами господарського кодексу, а тому у задоволені позову просила відмовити..
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили рішення суду скасувати та у позові відмовити.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його представник за довіреністю ОСОБА_4 надала суду оригінал розписки ,просила рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Вона посилалась на те. що між сторонами існували нормальні ділові стосунки. На прохання позивача ОСОБА_1 раніше також надавала йому за договором позики певні суми , то і він не відмовив позивачці. Кошти її були потрібні для врегулювання якихось питань пов'язаних з її чоловіком, який працював у податковій службі.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін , перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає відхиленню . а рішення суду - залишенню без зміни з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом . Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень допущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зокрема , судом першої інстанції було встановлено , що між сторонами 6 листопада 2012 року було укладено договір позики у простій письмовій формі . Згідно вказаного договору ОСОБА_1 має заборгованість перед ОСОБА_3 у розмірі 235000 грн. з яким згодна, зобов'язується її погасити.
У відповідності з вимогами ч.1 ст. 1046 ЦК України одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі , визначеними родовими ознаками , а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позивальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На виконання цього договору відповідачка передала позивачеві 1 тисячу гривень , тому суму боргу було зменшено до 234000 грн.
Позивачка у судовому засіданні не довела того факту,. що розписка має безгрошовий характер і про те, що вона не отримувала гроші за договором позики від позивача.
Також вона не наводила фактів , що позивач якимось чином вплинув на неї при укладанні розписки ,примусив до її складання. З цього приводу вона не зверталась до правоохоронних органів.
ОСОБА_1 також не заперечувала проти того , що розписку склала власноручно і за текстом розписки вона зобов'язалась повернути позивачеві суму боргу . Укладений договір вона не оспорювала в установленому законом порядку .
За таких обставин , суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку . про , те що між сторонами було укладено договір позики і відповідачка зобов'язана повернути суму позики у розмірі 235000 грн., а оскільки вона повернула лише 1000 грн , яку визнав позивач , то вона зобов'язана повернути 234000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами було укладено договір передачі майна згідно якому відповідачка передає позивачеві майно на вказану суму і характер правовідносин випливає саме із господарських правовідносин є непереконливими . Зазначені обставини розписка не підтверджує. Окрім того , у такому випадку , якщо позивач отримує майно , яке належало позивачці , то таку розписку повинен був написати відповідачці позивач, а не навпаки, тому такі посилання не є логічними.
Не можна також погодитись з апелянтом про те,. що при укладанні розписки вона мала незадовільнений стан самопочуття, через що не усвідомлювала правового характеру такої розписки , її наслідків. Як вбачається із тексту апеляційної скарги ОСОБА_1 6 листопада 2012 року погодилась зустрітися з позивачем та приїхала в обумовлене місце і доказів з приводу того , що вона мала розлад здоров'я , який впливав на можливість усвідомлювати свої дії суду не надала .
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують . Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
У відповідності зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріальної і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: