АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№22-ц/791/777/2014 Головуючий в І інстанції Булах Є.М.
Категорія 42 Доповідач Вадзінський П.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого: Колісниченка А.Г.,
Суддів: Капітан І.А.,
Вадзінського П.О.,
при секретарі: Грицак А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фідобанк» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2013 року ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач згідно договору іпотеки № 014/3728/3/20312/1, укладеного між ним та позивачем 21.07.2008 року, передав в іпотеку банку в рахунок забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/3728/3/20312 від 21.07.2008 року, укладеного між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3, однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.03.2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором в сумі 34 372,64 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки. В ході примусового виконання рішення суду 23.03.2012 та 07.05.2012 року Філією 22 ПП «Нива-В.Ш.» проводились прилюдні торги, які через відсутність покупців не відбулись, у зв'язку із чим стягувач за актом державного виконавця прийняв у власність іпотечну квартиру в рахунок часткового погашення суми боргу, на підставі чого приватним нотаріусом ОСОБА_4 позивачу було видано свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Однак, банк позбавлений можливості вільного здійснення прав власника щодо спірної квартири, оскільки відповідач чинить перешкоди, не звільняє квартиру навіть після письмового попередження. Позивач просить суд виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 з однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» 114,70 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі рішення суду вважає незаконним, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту ПУАТ «ФІДОБАНК», зареєстрованого 30.12.2013 року, ПУАТ «ФІДОБАНК», надалі за текстом - «Банк», є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування ПАТ«СЕБ БАНК» на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів від 07 червня 2012 року (Протокол № 60) та зміни найменування Відкритого акціонерного товариства «СЕБ Банк» на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів від 23 березня 2009 року (Протокол № 47) та зміни найменування Акціонерного банку «АЖІО», зареєстрованого Національним банком України 02 жовтня 1991 року (Реєстраційний № 11) на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів від 01 березня 2006 року (Протокол № 36). Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «СЕБ БАНК», ВАТ «СЕБ Банк» та Акціонерного банку «АЖІО». 23 березня 2009 року на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів Банку (Протокол № 47) був затверджений передавальний акт (передаточний баланс), у відповідності до якого до Банку були передані всі активи та зобов'язання Акціонерного банку «Факторіал-Банк» (ідентифікаційний код 14350784), зареєстрованого Національним банком України 01 грудня 1992 року (Реєстраційний № 131), який був правонаступником Акціонерного банку «Приват-Ексел», внаслідок чого Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного банку «Факторіал-Банк» та Акціонерного банку «Приват-Ексел». 30 жовтня 2013 року на підставі рішення Загальних зборів Акціонерів Банку (Протокол № 68) був затверджений передавальний акт, у відповідності до якого Банку було передано усе майно, права та обов'язки ПАТ «ФІДОКОМБАНК» (ідентифікаційний код 34001693), зареєстрованого Національним банком України 25 січня 2006 року (Реєстраційний №303). ПАТ «ФІДОКОМБАНК» був правонаступником прав і зобов'язань Акціонерного комерційного банку «Престиж», створеного у формі відкритого акціонерного товариства, Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк», а також Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк». Внаслідок цього, Банк є також правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Престиж», створеного у формі відкритого акціонерного товариства, Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк», Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ПАТ «ФІДОКОМБАНК». /а.с.138-141/.
21.07.2008 року ОСОБА_3 уклав із ПАТ «Ерсте Банк» договір кредиту, відповідно до якого отримав кредитні кошти у розмірі 28 000,00 доларів США на споживчі цілі. /а.с.4-4а/.
З метою забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору від 21.07.2008 року, між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 21.07.2008 року укладено договір іпотеки № 014/3728/3/20312/1, предметом якого виступила квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до якого останній виступив майновим поручителем позичальника. /а.с.5-7/.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.03.2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 193 627 грн. для задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, вимоги ПАТ «Ерсте Банк» по кредитному договору № 014/3728/3/20312 від 21.07.2008 року у загальній сумі 34 372,64 доларів США, що еквівалентно 271 887,58 грн. /а.с.9/.
В ході примусового виконання рішення суду від 18.03.2013 року іпотечне майно було виставлено на прилюдні торги, які не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців.
Відповідно до листа № 12117 від 22.05.2012 року ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона запропоновано ПАТ «Ерсте банк» залишити за собою нереалізоване нерухоме майно ОСОБА_2 /а.с.12/.
В свою чергу ПАТ «Ерсте Банк» листом №6.2.0.20.0.06/850 від 01.06.2012 року надав згоду на прийняття зазначеного майна, на підставі чого 27.06.2012 року державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона винесений акт про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення боргу. /а.с.13,14/.
Відповідно до Свідоцтва серії ВРТ №424725 від 30.07.2012 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстровано в реєстрі за № 950 право власності ПАТ «Ерсте банк» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. /а.с.15/.
Згідно до витягу про державну реєстрацію прав №35974884 від 24.10.2012 року, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, ПАТ «Ерсте Банк» зареєстрував своє право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. /а.с.16/.
Згідно довідки № 50 від 28.03.2013 року, виданої об?єданням співвласників багатоквартирного будинку «Тарле,18», ОСОБА_2 проживає за зазначеною вище адресою. /а.с.17/.
Згідно довідки адресно-довідкової служби ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 31.05.2013 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.12.1998 року. /а.с.25/.
З огляду на те, що позивач набув право власності на іпотечне майно, зареєстрував його у встановленому законом порядку, а попередній власник ОСОБА_2 проживає та зареєстрований за вказаною вище адресою, ПАТ «Ерсте банк» звернувся з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У ч.1 ст.40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У ч.ч. 2 і 3 ст.40 встановлений певний порядок дій банку: після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».
Відповідно до п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Враховуючи, що відповідно до ст. 109 Житлового Кодексу України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, які проживають в ньому та зважаючи, що у спірних правовідносинах відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки в примусовому порядку, однак відповідач створює перешкоди у користуванні та розпорядженні зазначеною квартирою, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач правомірно порушив перед судом питання про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_2
Посилання апелянта на те, що Банк не направляв йому відповідну вимогу про виселення з квартири, є необґрунтованими, та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно листа-вимоги про виселення мешканців з предмету іпотеки 15.04.2013 року ПАТ «Ерсте Банк» направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про звільнення квартири за адресою: АДРЕСА_1. /а.с.18/.
Згідно рекомендованого повідомлення вказаний лист був отриманий відповідачем 17.04.2013 року, про що свідчить також повідомлення ХД УДППЗ «Укрпошта» від 18.10.2013 року за № 31-21/166. /а.с.19,108,109/.
Посилання апелянта на те, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання про надання йому жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, до уваги колегії суддів прийняті бути не можуть, оскільки у відповідності до вимог ст 132-1 ЖК України жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира не була придбана відповідачем за рахунок кредиту (позики) банку, повернення якого забезпечено іпотекою, а належала останньому на підставі договору дарування від 17.07.1998 року. /а.с.152/.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про виселення відповідача з квартири, яка є предметом іпотеки і на яку звернуто стягнення, відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судових засіданнях доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: