Єдиний унікальний номер 257/15832/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3509/2014

Головуючий у 1 інстанції Ополинська І.Г.

Доповідач - Бугрим Л.М.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Бугрим Л.М.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

при секретарі: Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Донецька за позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 26 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька нарахувати і сплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу та сплачувати щомісячні страхові виплати, починаючи з 31 січня 2012 року виходячи з тарифної ставки у розмірі 4086 (чотири тисячі вісімдесят шість) гривень 72 копійок за грудень 2011 року машиніста гірських машин з підземним повним робочим днем у шахті 6 (шостого) розряду державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Бутівка Донецька».

З вказаним рішенням не погодилось відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька ( далі фонд ) та подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції були визнані причини, з яких апелянт перебував у відпустці без збереження заробітку, але правових підстав для виключення з розрахункового періоду - період, протягом якого позивач не працював, відсутні, оскільки відпустка без збереження заробітної плати не є поважною причиною, за якою особа не працювала.

В судовому засіданні апеляційного суду представник фонду Чугріна Л.В. підтримувала доводи апеляційної скарги , просила рішення суду скасувати та у позові відмовити.

Позивач ОСОБА_1 просив рішення суд залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом . Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами..

Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень допущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, яким дав належну оцінку та зробив правильний правовий висновок, вірно застосував матеріальний закон.

Зокрема, cудом першої інстанції було встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105, постановою КМУ № 1266 від 26 вересня 2001 р.

Страхові виплати потерпілим на виробництві призначаються і виплачуються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. (далі по тексту - Закон 1105).

Згідно з пунктом 1 статті 34 цього закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Порядок проведення розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлений постановою КМУ № 1266 від 26 вересня 2001р. ( далі порядок )

Пунктом 4 Порядку №1266 встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключається з розрахункового періоду.

Разом з тим, відповідно до п.10 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у п.4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат … визначається, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент розрахункового періоду.

Поважними причинами у відповідності до вимог п.4 Порядку № 1266 є тимчасова непрацездатність, відпустка у зв»язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та шестирічного віку за медичним висновком.

Крім того, згідно з роз»ясненнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 23 вересня 2013 року № 616-06-13 суд може визнати поважними інші причини перебування потерпілого у відпустці без збереження заробітку.

Як встановлено в судовому засіданні і таке вбачається з матеріалів справи, що з 01.09.1977 року по 02.01.1996 року позивач працював гірничим робітником, машиністом гірничих машин з підземним повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта Бутівка - Донецька» (а.с.5-6).

02.12.2011 року відносно позивача був складений акт розслідування хронічного захворювання за формою П-4 № 2. Даний акт підтверджує наявність у нього професійного захворювання, яке виникло під час роботи на ДВАТ «Шахта Бутівка - Донецька» (а.с.3).

20.02.2012 року позивач пройшов огляд МСЕК, де йому встановлено 20 % втрати працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання. (а.с.4).

Також судом встановлено, що сам факт наявності у позивача професійного захворювання та втрати працездатності фондом не ставить під сумнів.

22.03.2012 року позивач звернувся до ВВД ФССНВВ у Київському районі м. Донецька з заявою про призначення йому страхових виплат.

За результатами розгляду такої заяви ВВД ФССНВВ у Київському районі м. Донецька прийняло постанову про взяття ОСОБА_1 на облік, як потерпілого на виробництві, але цієї ж дати фонд прийняв постанову про призначення йому щомісячної страхової виплати і одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності у розмірі 0,00 грн., мотивуючи тим, що фонд визначив розрахунковий період - період роботи ОСОБА_1 з липня по грудень 1995 року, оскільки це є останні повні шість місяців роботи позивача на підприємстві, де у нього виникло професійне захворювання, перед звільненням, оскільки роботодавцем (ДВАТ «Шахта Бутівка - Донецька») було надано довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 в період з липня 1995р. по грудень 1995 року дорівнює 0,00 грн., оскільки працівник в цей час знаходився у відпустці без збереження заробітної плати.

Не заперечуючи проти права позивача на соціальний захист у зв»язку з ушкодженням здоров»я на виробництві, відділення фонду вважало, що у даному конкретному випадку застрахована особа позбавлена можливості отримати усі належні страхові виплати, оскільки така особа не мала заробітку у встановленому законом розрахунковому періоді.

Однак, такі заперечення відповідача судом першої інстанції обґрунтовано не було прийнято до уваги .

Судом першої інстанції було правильно зазначено ,що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для нарахування вказаних страхових виплат у відповідності до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової працездатності).

Проводячи нарахування страхових виплат, відділення фонду виходило із заробітку потерпілого, вказаного у довідці ДВАТ «Шахта «Бутівка-Донецька». Згідно з цієї довідки заробіток ОСОБА_1 з 01.07.1995 року по 31.12.1995 року ,які є останніми повними місяцям роботи позивача на підприємстві перед звільненням у зв'язку професійним захворюванням дорівнює 0,00 гривень, цей період позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що у період складної економічної ситуації 1990-х років підприємство ДВАТ «Шахта Бутівка - Донецька» не працювало у зв'язку з простоєм. З метою економії коштів роботодавець не оформляв простій на підприємстві відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України, а відправляв працівників шахти у відпустку без збереження заробітної плати.

Таким чином, судом було встановлено, що саме з вказаних підстав ОСОБА_1 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати у період, який є розрахунковим при визначенні розміру середньої заробітної плати для призначення страхових виплат.

За таких обставин суд вважав можливим визнати поважними причини, з яких ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітку.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того , що , оскільки протягом розрахункового періоду з 01 липня 1995 року по 31 грудня 1995 року ОСОБА_1 з поважних причин не мав повного відпрацьованого місяця роботи, розмір середнього заробітку для нарахування йому страхових виплат слід визначати, виходячи з місячної тарифної ставки, встановленої на момент настання страхового випадку працівникові аналогічної спеціальності (п.10 Порядку № 1266).

Згідно запису у трудовій книжці позивача з 01.09.1977 року по день звільнення з роботи - 02.01.1996 року - він працював гірничим робочим з повним робочим днем у шахті. (а.с.5)

Згідно із довідкою державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Бутівка-Донецька» тарифна ставка машиніста гірничих виємочних машин у грудні 2011 року становила 4086 грн. 72 коп. (а.с.10)

З врахуванням наведеного , суд першої інстанції правильно вважав, що саме з цієї тарифної ставки слід було розрахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразову страхову допомогу у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності через професійне захворювання, а також розрахувати та сплачувати йому з 31 січня 2012 року щомісячні страхові виплати з подальшим корегуванням у відповідності до вимог закону.

Окрім того , як вбачається з роз'яснень виконавчої дирекції фонду соціального страхування від 23 вересня 2013 року № 616 -06-13 ( по аналогічній справі ) суд може визнати поважними інші причини перебування потерпілого у відпустці без збереження заробітної сплати .

Виходячи з наведеного, відповідач повинен нарахувати і сплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу та сплачувати щомісячні страхові виплати, починаючи з 31 січня 2012 року виходячи з тарифної ставки машиніста гірничих виємочних машин з повним робочим днем у грудні 2011 року у розмірі 4086 гривень 72 копійок державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Бутівка Донецька».

Такий висновок суду є правильним та таким, що відповідає вимогам закону

Доводи апеляційної скарги , про те, що позивач не працював на протязі більш ніж 6 місяців до страхового випадку , а тому відсутні правові підстави для сплати йому відповідних сум є непереконливими .

У даному випадку період у якому позивач не працював у зв'язку з знаходженням у відпустці без збереження заробітної плати визнано з поважних причин .

Доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: