АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/2921/14 Головуючий 1-ї інстанції - Рибальченко І.Г.

Справа № 626/422/14-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 10» квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 04 березня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та стягнення коштів.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 24 лютого 2014 року зазначений позов було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Надано п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали.

У зв'язку з тим, що позивачем недоліки, зазначені у вказаній ухвалі, у встановлений судом строк, усунені не були, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 04 березня 2014 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та стягнення коштів визнано неподаним та повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 04 березня 2014 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити для розгляду по суті до суду першої інстанції. Посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що порушує гарантоване йому Конституцією України право на доступ до правосуддя. Зазначає, що відповідно до п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, оскільки він є споживачем та ним пред'явлений позов про захист прав споживачів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана без дотримання вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, якою передбачено, що до позовної заяви додається документ, який підтверджує сплату судового збору.

Оскільки у строк, наданий судом при залишення позовної заяви без руху, цей недолік позивачем усунено не було, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці керується тим, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зі змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07 лютого 2014 року позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленим статтею 119 ЦПК, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. Зокрема, у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у заяві має бути викладено обставини, необхідні для ухвалення рішення, зокрема відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" ; у разі пред'явлення позову про захист прав споживачів відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" у заяві має бути викладено, яке саме право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; способи захисту, яких суд може вжити, тощо. До позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору за ставками, встановленими Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" . При цьому від сплати судового збору (пункт 17 статті 5 цього Закону), наприклад, за подання позовів, апеляційної/касаційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, що відповідає змісту частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Це не виключає застосування до сторін спору положення статті 82 ЦПК щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено позов про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору з моменту укладення (а.с. 1-6).

Посилання суду на ту обставину, що позивачу був наданий не «неспоживчий кредит», а кредитні кошти, шляхом видачі готівки, не може свідчити про ту обставину, що позивачем отриманий кредит не на споживчі цілі, оскільки видача кредиту готівкою свідчить лише про форму видачі кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 17 ст. 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року позивач звільняється від сплати судового збору.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, стосовно того, що позивачем не доведено, що порушено його права саме як споживача, оскільки відповідач за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки, а не споживчого кредиту, у зв'язку з чим, він не звільняється від сплати судового збору та зобов'язаний його сплатити у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Разом з тим, викладені судом обставини можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті.

ОСОБА_1 заявлено позов виходячи з порушення прав споживача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 311 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.2 ст. 307, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч.1 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 303, 304, ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 04 березня 2014 року - скасувати.

Справу направити для продовження судового розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: