РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2014 року Справа № 903/13/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демянчук Ю.Г.
судді Огороднік К.М. ,
судді Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Тимейчук Ю.Л. (дов. № 324/6 від 15.04.2014 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." на рішення господарського суду Волинської області від 04.03.14р.
у справі № 903/13/14 (суддя Філатова С.Т.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К."
про стягнення 23 890,86грн.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду Савченка Г.І. від 15.04.2014 року у складі судової колегії було здійснено заміну суддів Крейбух О.Г., Юрчук М.І. на суддів Огороднік К.М., Тимошенко О.М.
в с т а н о в и в:
Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014 р. у справі № 903/13/14 (суддя Філатова С.Т.) позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." задоволено частково. Підлягає до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 23 756,00 грн. збитків, 1 710,79 грн. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 134,86 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.12.2006 № 695-1 товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
На території обслуговування товариства "М.Ж.К." знаходиться будинок АДРЕСА_1, що зданий в експлуатацію в 1990 році. У вказаному житловому будинку присутнє вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин "Троянда"), яке обслуговується його власниками. Вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення складається з двох поверхів: підвалу та першого поверху. Над першим поверхом нежитлового приміщення розміщений технічний поверх. На технічному поверсі, який знаходиться над торговими, складськими та офісними приміщеннями магазину "Троянда", розміщена розводка внутрішньобудинкових систем загального користування, а саме: труб холодного і гарячого водопостачання, каналізації та водовідведення.
Частина 2 ст. 382 ЦК України унормовує, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
З вищевикладеного випливає, що технічний поверх будинку АДРЕСА_1 являється спільною сумісною власністю власників приміщення, а гідроізоляція призначена для забезпечення захисту будівельних конструкцій нежитлових приміщень від проникнення води та її негативного впливу на матеріал конструкцій.
Так, самостійно провівши гідроізоляцію підлоги технічного поверху, власники магазину "Троянда" в повній мірі взяли на себе відповідальність за збереження цілісності свого майна. Таким чином, поклали на себе ризик випадкового знищення та пошкодження (псування) майна, як це передбачено ст. 323 ЦК України.
Крім того, скаржник звертає увагу судової колегії на те, що факт проведення капітального ремонту гідроізоляції підлоги технічного поверху підтверджується листом ТзОВ "Троянда" від 27.07.2005р. №27, висновком спеціаліста №0-282 будівельно-технічної експертизи від 22.08.2008р. та висновком судової будівельно-технічної експертизи №0673 від 29.12.2010 року.
Заперечує вину товариства, мотивуючи тим, що причиною затоплення по вказаних фактах є невиконання наявною гідроізоляцією технічного поверху по АДРЕСА_1, яка не відповідає проектній документації та вимогам будівельних норм СНиП 2.03.13-88 «Полы» в частині влаштування необхідного ухилу, наявності місць відставання шару гідроізоляції від основи, відсутності бетонного плінтусу та виводів її в місцях примикання до стін на висоту не менше 300мм. Функціональне призначення якої - забезпечення захисту будівельних конструкцій від проникнення води та її негативного впливу на матеріал конструкцій.
Також, скаржник зазначає, що у справі №2/145-40 від 28.07.2011 р., на яку посилається позивач в обґрунтування вимог, розглядався спір про затоплення приміщення по АДРЕСА_1, що відбулися за період з 19.07.2007 р. по 10.01.2008р. Однак, по справі від 29.11.2011 р. № 04/95-40, за якою пред'явлений регресний позов, розглядалися затоплення, що відбулися по АДРЕСА_1 22 лютого, 01 квітня та 18 квітня 2008 року. Колегією суддів Вищого господарського суду України у постанові від 29.02.2011р. було застосовано приписи ст. 35 ГПК України лише для встановлення вини ТзОВ "М.Ж.К." на суму 11429,00 грн. З постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року № 04/95-40 вбачається, що в поданій до суду позовній заяві позивач ФОП ОСОБА_3 розділив свої вимоги на дві частини. По факту підтоплень, що стались 22 лютого 2008 року, 1 квітня 2008 року та 18 квітня 2008 року, ФОП ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на суму 23 756 грн.; факту підтоплень, що сталися 9 січня 2010 року та 9 лютого 2010 року, ФОП ОСОБА_3 - до ТзОВ "М.Ж.К." на суму 11 429,00 грн. В частині задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за затоплення, що відбулися 22.02.2008 року, 01.04.2008 року,18.04.2008 року, на суму 23756,00 грн. касаційна інстанція у постанові від 29 листопада 2011 року № 04/95-40 не посилається на імперативні приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, про які зазначає позивач.
Скаржник вважає, що факт вини ТзОВ "М.Ж.К." в затопленні, що відбулися у період з 22.02.2008 р. по 18.04.2008 року, не доведений.
На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 р. апелянт надіслав засобами поштового зв'язку оригінал фіскального чеку відділення поштового зв'язку та опис вкладення до цінного листа від 14.03.2014 р. на підтвердження доказу надсилання копії скарги іншій стороні у справі - позивачу/а.с. 151, 152/.
16.04.2014 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу ТзОВ "М.Ж.К", який колегія до уваги не приймає, оскільки останній вручений колегії уже після закінчення судового засідання.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014 р. у справі № 903/13/14 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу задоволити.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення на /а.с.141, 142/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
14.02.2008р. між ФОП ОСОБА_3 та ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", що стверджується п. 1.1 статуту ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 30.06.2011р. протокол №40, а.с. 39-53) був укладений договір майнового страхування серії КТ №00817, предметом якого є страхування внутрішнього оздоблення приміщення (чистове покриття підлоги, стін та стелі, в т.ч. внутрішнє столярне оздоблення) за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 10-13/. Договором встановлено загальну страхову суму в розмірі 70 000,00 грн., безумовну франшизу в розмірі 1% від страхової суми по кожній групі майна, але не менше 500,00грн. по страховому випадку, страхову премію - 210,00грн.
22 лютого 2008 року сталось затоплення приміщення по АДРЕСА_1, що стверджується актом комісії ТзОВ «М.Ж.К.» /а.с. 16/.
Матеріалами справи підтверджено, що 25.02.2008р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання страхового випадку 22.02.2008р., зазначивши причину настання події - затоплення з технічного поверху, розміщеного над приміщенням; проникнення води через стелю; пошкодження внутрішнього оздоблення водою /а.с. 14/.
01.04.2008р., 18.04.2008р. відбулися чергові затоплення приміщення за вказаною адресою, що стверджується актами, складеними комісійно трьома представниками ТзОВ "М.Ж.К." /а.с. 17, 18/.
У актах від 22.02.2008р., 01.04.2008р., 18.04.2008р. зазначено, що «відбулось підтоплення приміщення підприємця ОСОБА_3 в результаті засмічення центральної каналізації діаметром 150мм. В результаті підтоплення нанесені наступні збитки, зазначені в актах (замочені стеля стіни, міжпанельні шви).
Матеріали справи свідчать, що 20 травня 2008 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання страхового випадку 18.04.2008р. /а.с. 15/.
11.11.2008 р. листом №795-11 ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовило страхувальнику у виплаті страхового відшкодування через порушення останнім експлуатаційних норм, а саме: роботи по гідроізоляції підлоги технічного поверху виконані відповідачем з порушенням вимог, встановлених нормативними документами, які обумовлюють ефективну експлуатацію будівлі та її елементів /а.с. 19/.
27.05.2010р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 23 756,00грн. та ТзОВ «М.Ж.К.» 16 190,00грн. заподіяних збитків /а.с. 20-21/.
31.05.2011р. рішенням господарського суду Волинської області позов задоволено частково. Стягнуто з ТЗОВ «М.Ж.К.» 11 429,00грн. заподіяних збитків; у стягненні з ВАТ СК «ПЗУ «Україна» 23 756,00грн. збитків відмовлено.
31.08.2011р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2011р. в частині задоволення позову скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті частині рішення суду від 31.05.2011р. залишено без змін.
29.11.2011р. постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2011р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. скасовані, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 23 756,00грн. та ТзОВ «М.Ж.К.» 16 190,00грн. збитків /а.с. 22-23/.
Як вбачається з матеріалів справи 07.02.2012 р. позивач на підставі страхового акту № 700/КТ.00817/02-08 від 06.02.2012 р., розрахунку суми страхового відшкодування, розпорядження № 700/КТ.00817/02-08 від 06.02.2012 р. /а.с. 24-27/ здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 23 756,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1072 від 07.02.2012 р.; платіжним дорученням № 1074 від 07.02.2012 р. оплатив витрати по сплаті державного мита в сумі 134,86грн. /а.с. 28, 29/.
07.05.2012 р. позивач звернувся до ТзОВ «М.Ж.К.» з регресною вимогою № 700/КТ.00817/02-08-01/ИР від 06.02.2012 р. /а.с. 30/.
Так, матеріалами справи, зокрема листом №1095/6 від 19.07.2012 р. підтверджено, що відповідач відмовився відшкодовувати заподіяну шкоду у зв'язку з безпідставністю вимог /а.с.31/, яке стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страхове відшкодування за договором страхування, оформленого страховим сертифікатом серії КТ №00817 від 14.02.2008р., позивач виплатив платіжним дорученням №1072 від 07.02.2012р. в сумі 23 756,00грн., платіжним дорученням №1074 від 07.02.2012р. відшкодував витрати по сплаті державного мита в сумі 134,86грн. /а.с. 28, 29/.
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, сплативши страхове відшкодування страхувальнику платіжним дорученням №1072 від 07.02.2012р. в сумі 23 756,00грн., набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, чинне законодавство передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Правова позиція з цього питання є усталеною в судовій практиці, неодноразово висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11, 12.03.2012р. у справі №3-12гс12.
Зазначену правову позицію наведено також Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 14.01.2014р. №01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування».
Загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги" рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.12.2006р. №695-1 визначено виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території - ТзОВ "М.Ж.К.". Рішенням виконавчого комітету Луцької міської від 06.12.2005р. №404 зі змінами згідно рішення від 14.12.2005р. №451 затверджені структура та вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до яких, зокрема відносяться і технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем загального користування, в т.ч. холодного водопостачання, водовідведення тощо /а.с. 76-77/.
Утримання передбачає виконання робіт, передбачених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд" №150 від 10.08.2004, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.08.2004р. за №1046/9645 (зі змінами).
Утримання будинків і прибудинкових територій згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №927/11207 - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №927/11207, технічне обслуговування жилих будинків -це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання.
Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду житлових будинків -проведення планових та позапланових оглядів (пункт 2, підпункт 2.1 Правил).
Позапланові огляди передбачають огляд окремих елементів будинку або приміщень у разі аварій на зовнішніх комунікаціях (п.2.2.1 Правил). Згідно підпункту 2.4.1 підпункту 2.4 пункту 2 Правил, поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій. Підпунктом 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 вказаних вище Правил передбачено, що утримання допоміжних приміщень включає технічне обслуговування (планові, позапланові огляди, підготовку до сезонної експлуатації, поточний ремонт конструктивних елементів та інженерних систем і будинкового обладнання).
Будинок по АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради виконавцем послуг з утримання будинку визначено ТзОВ "М.Ж.К.". За приписами ст. 232 ЦК України саме на власника покладається обов'язок утримання належного йому майна. Приміщення, що належить ФОП ОСОБА_3 на праві власності, є вбудовано-прибудованим і над вбудованою частиною знаходиться технічний поверх житлового будинку АДРЕСА_1.
Доказів належності технічного поверху ФОП ОСОБА_3 суду не надано, а тому і не доведений її обов'язок його утримувати і, зокрема, здійснювати гідроізоляцію підлоги технічного поверху.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що обов'язок по утриманню технічного поверху покладений на ТзОВ "М.Ж.К." і він зобов'язаний утримувати у справному стані будівельні конструкції, опалювальні прилади і трубопроводи технічного поверху.
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі про відсутність його вини у заподіянні шкоди внаслідок здійснення неякісної гідроізоляції власниками нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 з посиланням на лист ТзОВ «Троянда» від 27.07.2005р., висновки будівельно-технічної експертизи №0-282 від 22.08.2008р., судової будівельно-технічної експертизи №0673 від 29.12.2010р., оскільки з висновків експертиз не вбачається, а відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено, неякісне виконання саме ФОП ОСОБА_3 робіт по гідроізоляції підлоги технічного поверху, який останньому не належить, що встановлено і Вищим господарським судом України у постанові від 29.11.2011р. по справі №04/95-40, а саме:
Вищий господарський суд України у постанові від 29.11.2011р. по справі №04/95-40 за позовом ПП ФОП ОСОБА_3 до ТзОВ «М.Ж.К.» (відповідач 1) про стягнення 16 190,00грн. шкоди, ВАТ «СК «ПЗУ Україна» (відповідач 2) про стягнення 23 756,00грн. страхового відшкодування зауважив, що «як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту листа ВАТ "СК "ПЗУ Україна" від 11.11.2008р. №795-11 /а.с.18 том 1/, відмова страховика у виплаті позивачу страхового відшкодування по страховим випадкам (підтопленням), які сталися 22.02.2008р., 01.04.2008р. та 18.04.2008р., обумовлена виключно обставиною порушення страхувальником експлуатаційних норм шляхом проведення ним робіт по гідроізоляції підлоги технічного поверху, які не відповідали вимогам ДБН В.2.6-14-97, ДБН Д.2.4-8-2000. Тобто по суті відповідач-2 переклав обов'язок відповідача-1 по утриманню належного йому технічного поверху на позивача.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та страховиком не доведено неякісне виконання саме позивачем робіт по гідроізоляції підлоги технічного поверху, який позивачу не належав та доступ до якого був закритий відповідачем-1.
Касаційна інстанція погоджується з твердженням заявника про недоведеність обставин здійснення позивачем робіт по гідроізоляції підлоги технічного поверху, так як позивач не був ані виконавцем, ані замовником даних робіт, а тому страховик безпідставно відмовився виплачувати страхове відшкодування, не встановивши достеменно факту виконання страхувальником відповідних робіт» /а.с. 22-23/.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що неправомірність поведінки (бездіяльність) особи - ТзОВ «М.Ж.К.» полягала в неналежному утриманні внутрішньо будинкових мереж та будинку. Покладення такого обов'язку на інших осіб відповідачем належними доказами не доведено.
Відповідач, знаючи про неналежну гідроізоляцію підлоги технічного поверху (висновок спеціаліста №0-282 від 22.08.2008р.), що спричиняло постійні підтоплення приміщень позивача, зачинив двері технічного поверху з «неналежно гідроізольованою підлогою» (як зазначено у постанові Вищого господарського суду України) та всупереч п.п.2.4.1, 2.8.2, 3.1.7 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не вирішив питання ремонту підлоги та запобігання аварійних ситуацій ні з власником - замовником послуг, ні зі споживачами послуг.
В силу ч.2 п.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Розмір шкоди внаслідок затоплення та сума сплаченого страхового відшкодування стверджуються постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011р. у справі №04/95-40, страховим актом №700/КТ.00817/02-08 від 06.02.2012р. (аварійний сертифікат), розрахунком страхового відшкодування та платіжним дорученням №1072 від 07.02.2012р. про сплату страхового відшкодування в розмірі 23 756,00грн./а.с. 22-26, 28/.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, врахувавши приписи ч.2 ст. 1166 ЦК України, п.6 Роз'яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" та ст.993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." про відшкодування збитків в розмірі 23 756,00грн. в порядку регресу внаслідок затоплення приміщення за адресою АДРЕСА_1 є підставними і підлягають задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що твердження відповідача про відсутність фінансування ремонтних робіт, належності технічного поверху до спільної сумісної власності, преюдиційного значення постанови ВГСУ від 29.11.2012р. по справі №04-95/40 спростовуються змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 35 ГПК України та п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Щодо позовної вимоги про стягнення заявленого позивачем в порядку регресу понесених ним витрат з оплати державного мита у справі № 04/95-40 колегія суддів зазначає, що вимога підприємця ОСОБА_3 до ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 23756,00грн. страхового відшкодування внаслідок безпідставної відмови (як встановлено постановою ВГСУ) є безпідставною.
Відтак, в стягненні 134,86грн., сплачених ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" платіжним дорученням №1074 від 07.02.2012р. із зазначенням призначення платежу - оплата витрат по сплаті державного мита згідно постанови ВП №30984584 від 16.01.2012р., суд першої інстанції відмовив правомірно на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014 р. у справі № 903/13/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014 року у справі № 903/13/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К" без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
3. Справу № 903/13/14 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.