Головуючий суду 1 інстанції - Головіна Т. М.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 434/7766/13-ц

Провадження № 22ц/782/1211/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Дмитрієвої Л. Д., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 26 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, про відшкодування моральної шкоди, завданої травмою на виробництві, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, про відшкодування моральної шкоди, завданої травмою на виробництві, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 грн., посилаючись на те, що з 19 липня 1982 року по 18 липня 2012 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював провідником пасажирського вагона у Вагонному депо Луганськ, а з 18 липня 2012 року був переведений на посаду сторожа. 17 грудня 2012 року він був звільнений внаслідок невідповідності за станом здоров'я виконуваній роботі на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. 11 жовтня 2011 року під час виконання трудових обов'язків провідника у вагоні № 5/048 13440 пасажирського поїзда № 91/92 «Луганськ-Одеса» з ним стався нещасний випадок, а саме: він отримав удар по голові полицею, що зірвалася з фіксаторів. Внаслідок отриманої травми йому було встановлено другу групу інвалідності та 70 % втрати професійної працездатності. Завданою травмою на виробництві йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у відчутті постійного болю, душевних стражданнях з приводу: втрати професійної працездатності та неможливості працювати; зниження доходу у зв'язку з цим та неможливості забезпечити собі повноцінне утримання; порушення ведення звичного для нього способу життя; необхідності постійного медикаментозного, відновлювального та реабілітаційного лікування; відчуття своєї непотрібності та неповноцінності; втрати сенсу життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскаржуваним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 26 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд стягнув з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50000 грн. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ДП «Донецька залізниця» з рішенням суду не згодне, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки набрало законної сили рішення суду, яке було ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 19 липня 1982 року по 18 липня 2012 року працював провідником пасажирського вагона у Вагонному депо Луганськ. 11 жовтня 2011 року під час виконання трудових обов'язків провідника у вагоні № 5/048 13440 пасажирського поїзда № 91/92 «Луганськ-Одеса» з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав на виробництві травму голови.

Відповідно до акту № 1 від 25 квітня 2012 року про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою Н-1 та акту від 25 квітня 2012 року про проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 позивач отримав удар по голові полицею, що зірвалася з фіксаторів; нещасний випадок визнаний комісією таким, що пов'язаний із виробництвом.

Згідно з висновком МСЕК від 30 липня 2012 року (довідка до акту огляду МСЕК № 093213) з 24 липня 2012 року по 30 липня 2012 року ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності. Крім цього, було зазначено потребу позивача у медикаментозному, відновлювальному та реабілітаційному лікуванні неврологічного профілю, санаторно-курортне лікування за наслідками виробничої травми, яка сталася 11 жовтня 2011 року.

Внаслідок отриманої на виробництві травми позивач ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні: з 11 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2011 року в ДЗ Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця»; з 22 жовтня 2011 року по 10 листопада 2011 року, з 11 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року, з 02 грудня 2011 року по 06 грудня 2011 року в ДЗ «Відділковій лікарні станції Луганськ ДП «Донецька залізниця»; з 07 грудня 2011 року в КЗ Луганська міська багатопрофільна лікарня № 15; з 08 грудня 2011 року по 13 січня 2012 року в ДЗ «Відділковій лікарні станції Луганськ ДП «Донецька залізниця»; з 26 січня 2012 року по 21 лютого 2012 року в Центральній клінічній лікарні Укрзалізниці м. Харків; з 22 лютого 2012 року по 13 березня 2012 року, з 23 березня 2012 року по 07 квітня 2012 року, з 08 вересня 2012 року по 21 вересня 2012 року, з 28 вересня 2012 року по 23 жовтня 2012 року, з 24 жовтня 2012 року по 22 листопада 2012 року, з 23 листопада 2012 року по 17 грудня 2012 року, з 08 лютого 2013 року по 25 лютого 2013 року, з 29 березня 2013 року по 15 квітня 2013 року, з 16 травня 2013 року по 03 червня 2013 року, з 21 червня 2013 року по 12 липня 2013 року в ДЗ «Відділковій лікарні станції Луганськ ДП «Донецька залізниця», що підтверджується виписками з історії хвороби та листами непрацездатності.

Згідно з висновком МСЕК (довідка до акту огляду МСЕК № 093464) 17 грудня 2012 року позивачу було проведено повторне обстеження, встановлено третю групу інвалідності з 17 грудня 2012 року по 01 квітня 2014 року та 70 % втрати професійної працездатності, а також зазначено потребу позивача у медикаментозному та іншому лікуванні; висновок про умови та характер праці - виражене обмеження життєдіяльності; відповідно до довідки МСЕК № 608251 08 січня 2014 року позивачу була встановлена друга група інвалідності з 01 січня 2014 року по 01 січня 2015 року та 70 % втрати професійної працездатності; висновок про умови та характер праці - виражене обмеження життєдіяльності (а. с. 186).

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську від 01 лютого 2013 року позивачу були призначені щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в розмірі 2466 грн. 92 коп.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці та робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд виходив з того, що відповідачем ДП «Донецька залізниця» на робочому місці позивача ОСОБА_2 (пасажирському поїзді № 91/92 сполученням «Луганськ-Одеса») не були створені належні умови праці, які б відповідали нормативно-правовим актам, а безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, яку також повинен забезпечити роботодавець, не відповідала вимогам законодавства, що призвело до настання нещасного випадку з позивачем на виробництві. При цьому суд враховував, що внаслідок нещасного випадку, який стався 11 жовтня 2011 року з ОСОБА_2 на виробництві, позивачу було встановлено другу групу інвалідності та 70 % втрати професійної працездатності. Разом із цим, суд виходив з того, що нещасний випадок на виробництві стався з позивачем внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, обладнання, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини юридичної особи.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Разом із цим, судова колегія вважає, що посилання апелянта ДП «Донецька залізниця» на те, що судом вже було прийнято рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не може бути прийнято до увагу, оскільки у своїх позовних вимогах, які є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану травмою на виробництві, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, в той час, як підставою для звернення позивача до суду з попереднім позовом слугували не отримана травма на виробництві, а неправомірні дії комісії підприємства, які призвели до його душевних страждань, фізичного болю та втрати здоров'я. Такі дії комісії виявилися, зокрема, у проведенні неякісного розслідування нещасного випадку та складанні необґрунтованих висновків, внаслідок чого він був змушений неодноразово звертатися зі скаргами до територіального управління Держгірпромнагляду України у Донецькій області.

Посилання апелянта на грубу необережність позивача при отриманні виробничої травми і відсутності їх вини в цьому, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виробнича травма була завдана ОСОБА_2 джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини позивача і відсутності вини юридичної особи.

Посилання апелянта на надмірний розмір стягненої моральної шкоди також не може бути прийнято до уваги, так як апелянтом оспорюється як сам факт спричинення ОСОБА_2 виробничої травми, так і завдання йому внаслідок цього такої шкоди. Крім цього, судова колегія враховує, що розмір стягненої моральної шкоди з відповідача на користь позивача відповідає тривалості фізичних та душевних страждань ОСОБА_2, стану його здоров'я, встановленої йому другої групи інвалідності з урахуванням 70 % втрати професійної працездатності, а також розумності та справедливості.

Враховуючи те, що висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» відхилити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: