копія

права №0427/9071/2012

провадження №2/176/125/14

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2014 р. Жовтоводський міський суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.

при секретарі Ніколенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» звернувся з позовною заявою до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про солідарне стягнення із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року (а.с.30) зазначену справу передано для розгляду за місцем проживання відповідача до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 13 листопада 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2007/980-ЕЗ/51, відповідно умов якого банк надав останній кредит на споживчі потреби у національній валюті України на загальну суму 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 12.11.2009 року

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_2 13.11.2007 року укладений договір поруки №б/н, відповідно до умов якого остання зобов'язувалась солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позичальник зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на 06 січня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 44609,01грн., яку позивач просив стягнути на їх користь солідарно з відповідачів, а також судові витрати.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, в позові зазначив про розгляд справи за його відсутності, й дає свою згоду на заочний розгляд справи.

Відповідачі, належним чином повідомлені про день та час слухання справи у судове засідання не з'явилися. У своїх письмових заявах, кожен із відповідачів, просив розглянути справу у їх відсутності. Позовні вимоги визнали частково у розмірі 10 000 грн.

З урахуванням поданих сторонами по справі заяв, суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності та у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, та постановити рішення на підставі письмових доказів, які є у справі

Суд, з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 13.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2007/980-ЕЗ/51, відповідно до умов якого банк надав останній кредит на споживчі потреби у національній валюті України на загальну суму 25 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 12.11.2009 року (а.с.6-8).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 13.11.2007 року укладений договір поруки №б/н, відповідно до умов якого вона зобов'язувалася солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с.9-10).

Відповідно до Умов Погашення заборгованості позичальник зобов'язується здійснювати платіж в касу кредитора щомісяця починаючи з першого місяця, наступного за датою складання кредиту у сумі 1411,61 грн.

Однак, зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконує, в зв'язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 06 січня 2012 року має заборгованість в розмірі 44609,01грн., в тому числі: непогашений кредит - 17028,08 грн.; несплачені відсотки - 10159,42 грн.; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 10624,63 грн.; штраф за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків - 6796,88 грн.

Згідно зазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором остання дата оплати є 24.06.2009 року (а.с. 12).

Також зі змісту позовної заяви вбачається досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором на ім'я відповідачів, однак матеріали справи не містять доказів про відправлення АТ «КБ «Надра» досудових вимог та отримання їх ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ст. 526 ЦК України передбачено зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки укладеного АТ «КБ «Надра» з ОСОБА_2 13.11.2007 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржниками своїх зобов'язань перед банком за кредитними договорами не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

У зв'язку із викладеним суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки строк повного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним кредитним договором настав 13.11.2007 року та на момент пред'явлення позову договір поруки, укладений між позивачем та ОСОБА_2 був припинений в силу ст.559 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Кредитним договором обумовлено, що договір діє з моменту його укладання до повного виконання зобов'язань сторонами, тобто термін дії договору обумовлений моментом повного виконання зобов'язань.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем зобов'язання за кредитним договором не виконані, останній на теперішній час є діючим, а тому позивач не втратив права вимоги про стягнення з відповідача належних до сплати сум заборгованості за цим договором протягом дії останнього.

З урахуванням встановлених по справі обставин, положень закону та умов договору, враховуючи, що у передбачені договором строки відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено відсотки за користування останніми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за тілом кредиту та відсоткам є обґрунтованими та слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8/2007/980-ЕЗ/51 від 13.11.2007 року в сумі 27187,50 грн., з яких: 17028,08 грн. - заборгованість за кредитом; 10159,42 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості, зробленим позивачем та вважає, що він відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 пені та штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно по положень ч.1,3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 256 України визначено поняття давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п.1ч.2 ст.258 ЦК України позовна давность в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає повноважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України).

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, оскільки згідно до п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»,кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Так як у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, тобто 21.07.2009 року.

З даним позовом Представник ПАТ «КБ «Надра» звернувся 09 листопада 2012 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с.23) та свідчить про пропущення позивачем без поважних причин річного строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків.

У відповідності з ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, у відповідності з зазначеними нормами закону і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Амурзет Жовтневого району Хабаровського краю, що має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість по кредитному договору № 8/2007/980-ЕЗ/51від 13.11.2007 року в сумі 27187 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім) гривен 50 копійок з яких: 17028,08 грн. - заборгованість за кредитом; 10159,42 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» 271,87 гривен на відшкодування частини понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі через Жовтоводський міський суд до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А. Павловська