Справа № 413/7633/13-а

Провадження № 2-а/413/17/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2014 року м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Бичкова І. Г.,

при секретарі Костенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красний Луч Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління житлово-комунального господарства Краснолуцької міської ради про визнання дій посадових осіб органу владних повноважень неправомірними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

18.11.2013 року до Краснолуцького міського суду Луганської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління житлово-комунального господарства Краснолуцької міської ради про визнання дій посадових осіб органу владних повноважень неправомірними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення № 32 від 05.11.2013р.

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказав про те, що 05.11.2013 року інспектором по благоустрою Краснолуцької міської Ради, ОСОБА_2 було складено протокол № 32 про здійснення ОСОБА_1, адміністративного правопорушення передбаченого п.15, п.24 «Правил благоустрою міста Красний Луч,» відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП. У вищевказаному протоколі було зазначено: ОСОБА_1 є власником павільйону з квитковою продукцією по вул. Студентська, однак не встановила урни, згідно нормам, сміття знаходиться в картонних коробках.

З викладеними у протоколі обставинами позивачка не згодна, вважає що протокол є необґрунтованим, невідповідаючим матеріалам справи та вимогам закону, складений з порушенням процесуальних норм та за таких обставин підлягає відміни. Просить суд визнати дії інспектора по благоустрою УЖКГ Краснолуцької міської ради ОСОБА_2 по складанню протоколу № 32 від 05.11.2013р. неправомірними та незаконними, також просить протокол про адміністративне правопорушення № 32 від 05.11.2013р., складений інспектором по благоустрою УЖКГ Краснолуцької міської ради відмінити за необґрунтованістю та незаконністю.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

У судовому засіданні відповідач - інспектор з благоустрою УЖКХ Краснолуцької міської ради - ОСОБА_2 - заявлені позивачкою позовні вимоги не визнала в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача - Управління житлово-комунального господарства Краснолуцької міської ради - Гусєва Олена Василівна - заявлені позивачкою позовні вимоги не визнала в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення відповідача інспектора з благоустрою УЖКХ Краснолуцької міської ради ОСОБА_2, представника Управління житлово-комунального господарства Краснолуцької міської ради Гусєвої Олени Василівни дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

З аналізу норм чинного конституційного, адміністративного законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення України з урахуванням норм міжнародного права та рекомендацій й роз'яснень Верховного Суду України вбачається наступне.

05.11.2013 року, комісією у складі інспектора з благоустрою УЖКГ Краснолуцької міської ради ОСОБА_2, спеціаліст другої категорії УЖКГ Краснолуцької міської ради Сечина Л.М., а також за участю дільничного інспектора Краснолуцького МВ УМВС Теплинського О.В., провадився рейд з виявлення порушень порядку благоустрою та утримання територіальних об»єктів благоустрою на території міста Красний Луч.

В ході проведення зазначеного рейду було встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1, дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця 17.03.2005р., реєстраційний номер фізичної особи-підпріємця в ЄДР 20016534851, вид діяльності: роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2013р., біля свого павільйону з квітковою продукцією по вул. Студентська всупереч встановленим нормам та правилам з благоустрою, не встановила урни для сміття. Однак, позивачка встановила картону коробку замість урни, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП, про що був складений відповідний протокол.

З викладеними у протоколі обставинами позивачка не згодна, вважає що протокол є необґрунтованим, невідповідаючим матеріалам справи та вимогам закону, складений з порушеннями процесуальних норм та за таких обставин підлягає відміни. Позивачка наполягає що їй як особі притягнутої до адміністративної відповідальності не роз»яснені права, протокол був складений не уповноваженою особою.

Відповідно до п.15.1. «Правил з благоустрою території міста Красний Луч», затверджених рішенням сесії Краснолуцької міської ради № 1 від 20.05.2008р., із змінами, внесеними рішенням сесії Краснолуцької міської ради від 24.03.2009р. № 16, керівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності міста зобов»язані утримувати в чистоті та порядку свої та закріплені території та встановити урни відповідно до норм, які встановлені відповідно до Закону України « Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до ст. 33 Закону України « Про благоустрій населених пунктів» у сфері благоустрою населених пунктів діє система нормативів, що встановлюється у сфері землеустрою, містобудування, озеленення територій, утримання будинків і споруд, освітлення територій, а також у галузі охорони здоров»я та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3.1. посадових обов»язків інспектора з благоустрою УЖКГ міськради ОСОБА_2, затверджених начальником УЖКГ Краснолуцької міськради 07.09.2012р., інспектор з благоустрою має право: за виявленими порушеннями «Правил благоустрою міста Красний Луч» складати протоколи на посадових осіб, суб»єктів підприємницької діяльності, а також громадян.

У відповідності до п.2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 1031, 1032, 104, частина перша статті 1061, статті 1062, 149 - 152, 154, 155, 1552, 156, 1561, 1562, 159 - 160, стаття 1751 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 1851, 1865.

Рішенням виконкому Краснолуцької міської ради № 30 від 24.06.2008р. «Про делегування посадовим особам підприємств, організацій, установ, відділів, служб права проведення перевірок дотримання адміністративного законодавства та складання протоколів про адміністративні правопорушення» з внесеними рішенням № 89 від 25.03.2010р. змінами права проводити перевірки додержання адміністративного законодавства та складати протоколи про адміністративні правопорушення делеговано також і інспектору з благоустрою.

Отже, інспектор з благоустрою УЖКГ міськради ОСОБА_2, діяла відповідно до своїх посадових обов»язків та повноважень своїх не перевищувала. Адміністративний протокол № 32 від 05.11.2013р. відносно позивачки ОСОБА_1, складено в законний спосіб і з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 268 КУпАП позивачці ОСОБА_1 було роз»яснено права та обов»язки, про що свідчить її особистий підпис на першому примірнику протоколу № 32 від 05.11.2013р. ( а.с.42). Також їй було роз»яснено право на оскарження вищезазначеного протоколу до суду, чим вона й скористалась.

Зі змісту ч. 2 ст. 3 Конституції України вбачається, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Зі змісту ч. 2 ст. 6 Конституції України вбачається, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Зі змісту ч. 3 ст. 8 Конституції України вбачається, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 1 ст. 124 Конституції України вбачається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Згідно ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із змісту ст. 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 104, 141, 142, 152, 159, статтею 1751 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 1861.

У відповідності до Постанови Пленуму ВСУ від 25.12.2005р за № 14, рішення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що рішення суб'єкта владних повноважень повинні прийматися: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в цілях виховання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити, зокрема, в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.4 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, а саме з урахуванням повних та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, у зв'язку з чим, суд вважає за можливим змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частиною 1 статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із змісту ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право оскаржити постанову по справі.

Із змісту п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Із змісту ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне відновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Зі змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зі змісту п/п "а" п. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про цивільні й політичні права вбачається, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.

Згідно абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-зп/97 від 25.11.1997 року, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до абз. 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.1996 року, згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" № 6 від 24.06.1988 року у тих випадках, коли стягнення застосовано іншим органом, постанова про це також може бути оскаржена за вибором заявника вищестоящому органу (посадовій особі) або до суду.

Із змісту ч.1 ст. 162 КАС України вбачається, що при вирішенні справи по суті суд може відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Таким чином, на основі з'ясованих обставин, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, давши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 8, 19, 55, 124, п. 1 Перехідних положень Конституції України; ст. ст. 1, 2, 4, 5, 7-15, 17-20, 23, 26, 47-51, 63, 65, 69-71, 76, 77, 79, 86, 87, 94, 98, 99, 104, 110, 120, 122-124, 127, 130, 133-135, 138-141, 143, 150-154, 158-163, 167, 185, 186, 188, п. 3 Перехідних та прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України; ст. ст. 122, 222, 268, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення; ст. 53 Закону України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30.06.1993 року (із змінами та доповненнями) ; ст. ст. 2, 7, 10, 11 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року (із змінами та доповненнями) ; ст. 8 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; Рішенням Конституційного Суду України № 6-зп/97 від 25.11.1997 року; п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.1996 року; п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" № 6 від 24.06.1988 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року, № 12 від 03.12.1997 року, № 15 від 25.05.1998 року) ; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" № 14 від 23.12.2005 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року) ; п. 2.9. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвержденої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 77 від 26.02.2009 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 року за № 374/16390; Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 11 від 27.03.2009 року № 111, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року за № 576/16592, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 до інспектора з благоустрою УЖКГ Краснолуцької міської ради ОСОБА_2, Управління житлово-комунального господарства Краснолуцької міської ради про визнання дій посадових осіб органу владних повноважень неправомірними та про скасування протоколу № 32 від 05.11.2013 року про адміністративне правопорушення відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі 02.04.2014 року.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції - Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції - Краснолуцький міський суд Луганської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: