Справа № 432/7955/13-к

Провадження № 11кп/782/406/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Чобур О.В.,

суддів Ігнатова Р.М., Юрченко А.В.,

при секретарі Дорошенко Ю.Б.,

за участю прокурора Мазепіной М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду у м.Луганську апеляційні скарги заступників прокурора Луганської області Пряникова В.С. та Іванової Л.В. на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 24 січня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Іллічівська Одеської області, громадянина України, не працюючого, освіта професійно-технічна, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 01 червня 2001 року Ровеньківським міським судом за ч.1 ст. 140, ст. 229-6, ст. 42 КК України до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців; звільнений 07 вересня 2001 року по амністії умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 місяців 7 днів;

2) 22 грудня 2003 року Ровеньківським міським судом за ч.ч.2,3 ст. 185, ст.ст. 70,71 КК України до позбавлення волі на 4 роки; постановою Перевальського міського суду від 28 вересня 2006 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 15 днів;

3) 03 грудня 2010 року Ровеньківським міським судом за ч.ч.2,3 ст.185, ст.70 КК України до позбавлення волі на 3 роки; звільнений 1 червня 2012 року постановою Брянківського міського суду від 24 травня 2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 13 днів;

4) 21 січня 2013 року Ленінським районним судом м.Луганська за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки, згідно ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

визнано винним за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України та засуджено до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане покарання за вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 23 січня 2013 року у вигляді одного місяця позбавлення волі та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік сім місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 489,44 грн.

Доля речових доказів по справі вирішена.

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 01.11.2013 року близько 12 години 30 хвилин, перебуваючи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2, намагався таємно викрасти належне останній майно, а саме жіночу шкіряну куртку з хутром бобра вартістю 3100 гривень, для чого заховав її у поліетиленовий пакет та пішов до виходу з магазину. На виході був затриманий ОСОБА_2 та працівниками магазину, внаслідок чого не зміг довести до кінця злочинний намір з незалежних від нього обставин.

В апеляційних скаргах заступники прокурора Луганської області Пряников В.С. та Іванова Л.В., не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просять скасувати вирок через неправильне застосування ст.71 КК України. Посилаються на те, що покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, яка складає 2 роки позбавлення волі. Просять ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду від 21.01.2013 року у вигляді 1 року позбавлення волі і остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

В запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_1 просив залишити вирок без змін, посилаючись на те, що він позитивно характеризується, визнав вину, щиро кається, має на утриманні матір похилого віку, стан здоров'я його та матері є незадовільним. Обтяжуючих обставин по справі не встановлено, а потерпіла претензій до нього не має.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, повністю доведена його показаннями, в яких він повністю визнає свою вину. Фактичні обставини справи ніким із учасників кримінального провадження не оспорювалися, а тому суд першої інстанції, переконавшись у правильності розуміння цими особами змісту фактичних обставин справи, у відсутності сумнівів у добровільності їх позиції роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, об'єктивно дійшов висновку відповідно до вимог ст.349 КПК України про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України є правильною.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого не оспорюються і в апеляційних скаргах.

Покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України призначено судом відповідно до вимог ст.65 КК України у межах, установлених у санкції статті, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, призначаючи покарання за сукупністю вироків суд припустився помилки.

Відповідно до ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, у тому числі, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням.

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 21.01.2013 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання строком 2 роки позбавлення волі, яка і є для нього невідбутою частиною покарання за попереднім вироком.

За таких обставин призначене ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків не могло бути меншим ніж два роки позбавлення волі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції вимог ст.71 КК України, що є підставою для скасування вироку та ухвалення нового вироку з призначенням більш суворого покарання за сукупністю вироків.

Керуючись ст. ст. 404,405,409,418,420 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

Апеляційні скарги заступників прокурора Луганської області Пряникова В.С. та Іванової Л.В. на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 24 січня 2014 року задовольнити частково.

Вирок Стахановського міського суду Луганської області від 24 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 21.01.2013 року у вигляді 7 місяців позбавлення волі і призначить ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

В іншій частині вирок Стахановського міського суду Луганської області від 24 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді