21.03.2014 Справа № 1207/13610/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 року Жовтневий районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді - Калашника В.Л.

при секретарі - Куделіної А.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, який згодом уточнив /т. № 2 а. с. 40 - 42/, в обґрунтування якого зазначив, що з 10.04.2006 року по 20.04.2010 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. У 2009 році між цими ж сторонами виник трудовий спір з приводу порушення відповідачем прав на належну оплату праці позивачу, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. Під час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Луганська 20.04.2010 року позивач звільнився з роботи. При звільненні з роботи ОСОБА_1 відповідач не в повній мірі розрахувався з працівником, тобто не в день звільнення. Рішенням Жовтневого районного суду від 22.06.2010 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково та на користь позивача було стягнуто доплату до посадового окладу за розширену зону обслуговування в сумі 3831,09 грн., недоплачену заробітну плату за час щорічної відпустки у сумі 109,30 грн. Рішення було виконане відповідачем 21.09.2010 року. 27.12.2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до СУНУ ім. В. Даля про стягнення заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.07.2012 року позов було задоволено частково. Було стягнуто з відповідача недоотриману заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року у вигляді надбавки за складність, напруженість у роботі до посадового окладу в сумі 224,58 грн., заробітну плату у вигляді доплати до посадового окладу за розширену зону обслуговування в сумі 224,58 грн., недоотриману заробітну плату за час щорічної відпустки з 14.01.2010 року по 10.02.2010 року у розмірі 310,86 грн. Позивач посилається на існування спору про розмір належної звільненому працівнику заробітної плати. Вважає, що суд задовольнивши позов частково, фактично встановив наявність затримки розрахунку не тільки при звільненні позивача, а й на момент ухвалення рішення. Оскільки рішення суду від 25.07.2012 року відповідач виконав 01.11.2012 року, то вважає саме 01.11.2012 року днем фактичного розрахунку відповідача із звільненим працівником. Відповідач не нарахував, як того вимагає ст. 117 КЗпП відшкодування, а тому позивач самостійно зробив розрахунок середнього заробітку, який додав до позову, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, яка складає 76,07 грн., за період з 01.12.2009 року по 13.01.2010 року за 23 і 7 днів, враховуючи, що два місяці перед звільненням він перебував на лікуванні. Обставини, які визнані сторонами та встановлені у рішеннях суду доказуванню не підлягають. Також позивач додав до позову розрахунок компенсації працівнику втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2009 року і складає 1047,09 гривень. Стягнення сум на відшкодування моральної шкоди обґрунтовує наступним. Працедавець не в повній мірі виконував свої зобов'язання за колективним договором. Довгий час тривало порушення його прав, що призвело до порушень його психічного благополуччя, душевної рівноваги, що призвело до стресового стану, а саме з'явилось відчуття постійної тривоги, дратівливості, відчаю, хвилювання, знервованості, безсоння. Всі ці хвилювання викликали негативні наслідки, а саме неможливість реалізувати свої звички і бажання, погіршення відносин з оточуючими та захворювання, а саме знизився рівень гемоглобіну і рівень тромбоцитів. Позивач на протязі 2010 року перебував на лікуванні ЛМП № 10, чотири рази перебував у ЛМБЛ № 5, один раз у ЛОЛ. Постійний стрес призвів до захворювання, внаслідок чого позивачу у квітні 2010 року була довічно встановлена друга група інвалідності. Оскільки рішеннями у справах № 2-2875/10р. та № 2-4730/11р. встановлено, що порушення відповідачем прав працівника з оплати праці мало місце, відповідач є винним в заподіянні моральної шкоди позивачу.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року включно у сумі 60585,68 гривень, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року включно у сумі 1509,39 гривень та відшкодувати моральну (немайнову) шкоду у сумі 20000,00 гривень, а всього 88095,07 гривень.

У судовому засіданні був присутнім позивач - ОСОБА_1 та підтримав уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та у додаткових поясненнях, викладених письмово. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Радецька Г.В. у судовому засіданні була присутній та позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснивши, що позивач дійсно працював на посаді тесляра у відділі капітального ремонту господарюючого департаменту відповідача з 10.04.2006 року по 20.04.2010 року, в цей же день 20.04.2010 року йому було виплачено заробітну плату відповідно до вимог діючого КЗпП України. Зважаючи на те, що всі позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нібито порушені термінів розрахунку при звільненні відповідачем, вважає їх безпідставними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень... Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.06.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СУНУ ім. В. Даля були задоволені частково та було стягнуто з відповідача на користь позивача доплату до посадового окладу за розширену зону обслуговування у сумі 3831,09 грн. та недоплачену заробітну плату за час щорічної відпустки у сумі 109,30 грн. /т. № 1, а. с. 24 - 26/. Це рішення суду набрало чинності через десять днів та було виконане відповідачем 21.09.2010 року, що сторони підтверджують та не оспорюють.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.07.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СУНУ ім. В. Даля були задоволені частково та було стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману заробітну плату з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року у вигляді надбавки до посадового окладу у сумі 224,58 грн., заробітну плату у вигляді доплати до посадового окладу за розширену зону обслуговування в сумі 224,58 грн., недоотриману заробітну плату за час щорічної відпустки з 14.01.2010 року по 10.02.2010 року у сумі 310,86 грн. /а. с. 27-30/. Рішення набрало законної чинності 29.08.2012 року. Платіжним дорученням № 4244 від 01.11.2012 року відповідач СНУ ім. В. Даля було перераховано на користь ОСОБА_1 760,02 грн. на виконання рішення по справі № 2-1031/12 згідно виконавчого № 2-1031/12 від 29.08.2012 року /а. с. 32/.

У витягах з табелів обліку робочого часу за грудень 2009 року /а. с. 33/, січень 2010 року /а.с. 34/ та квітень 2010 року /а. с. 31/ зазначена кількість робочих днів, відпрацьованих ОСОБА_1 Відповідно до довідок про заробітну плату за грудень 2009 року /а. с. 35/ та за січень 2010 року /а. с. 36/, ОСОБА_1 за грудень 2009 року було нараховане заробітну плату 1220,90 грн., за січень 2010 року - 1094,49 грн. Позивач також надав розрахунок середньоденної заробітної плати за період з 01.12.2009 року по 13.01.2010 року /а. с. 38/, розрахунок ціни позову станом на 01.01.2010 року /а. с. 39/, розрахунок недоплаченої заробітної плати у 2010 році /а. с. 40/, розрахунок середнього посадового окладу за період з 01.12.2009 року по 13.01.2010 року /а. с. 41/, розрахунок коефіцієнтів підвищення посадових окладів відповідно до актів законодавства за кожен місяць затримки розрахунку при звільненні /а. с. 42-43/, розрахунок середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні /а. с. 44-45/, розрахунок компенсації втрати частини середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні у зв'язку з порушенням термінів її виплати /а. с. 46-47/. Копією почесної грамоти, якою нагороджений ОСОБА_1, підтверджується сумлінна праця позивача /а. с. 48/. Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання комісії по трудовим спорам СНУ ім. В. Даля від 03.11.2009 року була розглянута заява ОСОБА_1 про стягнення додаткової заробітної плати /а. с. 49-50/.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджується епікризами з історії хвороби: в 10-й поліклініки з 15.02.2010 року по 16.03.2010 року /а. с. 51/, в ЛМГБ № 5 з 16.03.2010р. по 24.03.2010р. /а. с. 52/, в ЛОК з 24.03.2010р. по 08.04.2010р. /а. с. 53/, в ЛМГБ № 5 з 18.05.2010р. по 25.05.2010 р. /а. с. 54/, в ЛМГБ № 5 з 07.07.2010р. по 15.07.2010р. /а.с. 55/, в ЛМГБ № 5 з 21.09.2010р. по 27.09.2010р. /а. с. 56/, в кардіологічному відділенні ЛМГБ № 7 з 21.01.2013 р. по 31.01.2013 р. /а. с. 85/. З 20.04.2010 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності безстроково по причині загальне захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 134933 від 22.04.2010 року /а. с. 57/

Відповідно до платіжного доручення № 1925 від 20.04.2010 року СНУ ім. В.Даля перерахувало для зарахування на платіжні карти 34610 гривень /а.с. 89/. Згідно витягу відомості виплат на банкомат за квітень 2010 р. СНУ ім. В. Даля перерахувало ОСОБА_1 1097,06 грн. /а. с. 90/.

Відповідно до ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, які належать робітнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку зобов'язаний в указаний строк виплатити неоспорювану ним суму.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, судом буде встановлено, що в день звільнення працівнику не виплачена заробітна плата, то на підставі ст. 117 КЗпП України, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день винесення рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, щодо обґрунтованості заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року включно у сумі 66585,68 гривень, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року включно у сумі 1509,39 гривень та разом з цим задовольняє їх у повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В зазначеній статті не має прямого посилання на наявність вини власника або уповноваженого ним органу, як відсутнє і посилання на відшкодування моральної шкоди незалежно від вини власника або уповноваженого ним органу, але відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»за № 4 від 31 березня 1995 року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин та обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають:наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача

Завдання моральної шкоди ОСОБА_1 не викликає сумнівів в її наявності та розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає виходячи з вимог розумності, справедливості, а також істотності зазначених змін в звичному складі життя позивача ОСОБА_1 внаслідок своєчасної невиплати йому заробітної плати та вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача СНУ ім. В. Даля на користь ОСОБА_1 у якості моральної шкоди суму у розмірі 20000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись: ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47 ч. 1, 116 ч. 1, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. ст. 10, 11, 27, 31, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди - задовольнити.

Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 66585 (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень, 68 коп.

Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року (включно) у сумі 1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) гривень, 39 коп.

Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної (немайнової) шкоди у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: