ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.06р.

Справа № 8/65

За позовом          Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області

до          Закритого акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (м. Кривий Ріг)

про          стягнення 53 370,00 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

прокурор:                    Цяцька О.В.

від позивача:          не з’явився

від відповідача:          Диткун Т.С. –представник (дов. № 2 від 26.05.06 р.)

Суть спору:

Прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача з позовом до відповідача про стягнення з останнього в порядку регресу 53 370,00 грн. фактично відшкодованої позивачем суми соціальних виплат сім'ям потерпілих.

Позов мотивовано посиланням на те, що з гр. Койнашем К.В. 05.08.05 р. стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Комісією з розслідування нещасного випадку було встановлено, що цей нещасний випадок пов'язаний з виробництвом і стався внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідача. Обґрунтовуючи позов, позивач послався на ст.ст. 1166, 1172, 1191, 1201 ЦК України та Закони України "Про охорону праці" і "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi”.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що прокурор не мав права представляти інтереси позивача, оскільки останній за ст. 15 Закону України  "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi” є некомерційною самоврядною організацією, яка діє на підставі статуту, а отже –інтереси держави в цьому випадку не порушувались. За ст. 46 вказаного Закону, страхування здійснюється за рахунок страхових внесків підприємства, які і є джерелом сплати соціальних виплат потерпілим. Крім того, відповідач вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми ЦК України, оскільки ці правовідносини врегульовані згаданим спеціальним Законом, а у нещасному випадку винен також сам потерпілий.

Ухвалою голови господарського суду від 14.03.06 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 27.04.06 р.

Ухвалою господарського суду від 13.04.06 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 29.06.06 р. включно за клопотанням сторін.

Позивач в судове засідання 29.06.06 р. не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає, що матеріалів у справі достатньо для можливості розгляду справи за відсутністю представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з абзацом четвертим ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 р. визначено, що пiд поняттям "орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних вiдносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 АПК України, потрiбно розумiти орган державної влади чи орган мiсцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим держаним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно Положенню про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, позивач є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, який здійснює на території м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів Дніпропетровської області державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері страхування від нещасних випадків (п.п. 1 –3 Положення).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив у чому полягає порушення інтересів держави та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Господарським судом також встановлено:

05.08.05 р. з гр. Койнаш Костянтином Володимировичем, при виконанні трудових обов'язків в БУ № 3 ЗАТ "Криворіжідустрбуд" (далі-відповідач), стався нещасний випадок зі смертельним наслідком, що підтверджується актом № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 09.09.05 р.

Згідно акту розслідування вказаного нещасного випадку від 09.09.05 р., вказаний нещасний випадок стався внаслідок дій або бездіяльності посадових осіб відповідача та самого потерпілого.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі-позивач) від 22.09.05 р. № 2997Н було призначено одноразову допомогу в розмірі 53 370,00 грн. сім'ї потерпілого з виплатою останньої гр. Койнаш В.М.

Правову основу, економiчний механiзм та органiзацiйну структуру загальнообов'язкового державного соцiального страхування громадян вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi призвели до втрати працездатностi або загибелi застрахованих на виробництвi (далi –страхування) визначає Закон України  "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi” (далі-Закон) –(преамбула Закону).

Згідно ст.ст. 2, 6 вказаного Закону, його дія поширюється на осiб, якi працюють на умовах трудового договору (контракту) на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, незалежно вiд їх форм власностi та господарювання, у фiзичних осiб, на осiб, якi забезпечують себе роботою самостiйно, та громадян - суб'єктiв підприємницької дiяльностi. Суб'єктами страхування є застрахованi громадяни, а в окремих випадках - члени їх сiмей та iншi особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фiзична особа, на користь якої здiйснюється страхування (далi - працiвник). Страхувальниками є роботодавцi, а в окремих випадках - застрахованi особи. Страховик - Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань України (далi –Фонд). Об'єктом страхування вiд нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатнiсть.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону, страховим випадком є нещасний випадок на виробництвi або професiйне захворювання, що спричинили застрахованому професiйно зумовлену фiзичну чи психiчну травму за обставин, зазначених у статтi 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матерiального забезпечення та/або соцiальних послуг. Нещасний випадок - це обмежена в часi подiя або раптовий вплив на працiвника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесi виконання ним трудових обов'язкiв, внаслiдок яких заподiяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

За ст. 21 Закону, у разi настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема - своєчасно та в повному обсязi вiдшкодовувати шкоду, заподiяну працiвниковi внаслiдок ушкодження його здоров'я або в разi його смертi, виплачуючи йому або особам, якi перебували на його утриманнi одноразову допомогу в разi смертi потерпiлого.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав вказані обов'язки, сплативши сім'ї потерпілого одноразову допомогу в розмірі 53 370,00 грн.

Згідно ст. 25 Закону, усi види страхових виплат i соцiальних послуг застрахованим та особам, якi перебувають на їх утриманнi, а також усi види профiлактичних заходiв, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом за рахунок коштiв цього Фонду.

Відповідно до ст. 45, ч. 2 ст. 47 Закону, роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема - своєчасно та повнiстю сплачувати в установленому порядку страховi внески до Фонду. Сума страхових внескiв страхувальникiв до Фонду повинна забезпечувати:

v          фiнансування заходiв, спрямованих на вирiшення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону (в тому числі - вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди застрахованим i членам їх сiмей);

v          створення вiдповiдно до пункту 9 частини сьомої статтi 17 цього Закону резерву коштiв Фонду для забезпечення його стабiльного функцiонування;

v          покриття витрат Фонду, пов'язаних iз здiйсненням соцiального страхування вiд нещасного випадку (у тому числі –виплату одноразової допомоги в разi смертi потерпiлого, передбачену ст. 21 Закону).

Таким чином, з наведених норм вбачається, що позивач зобов'язаний здійснювати виплату одноразової допомоги сім'ї потерпілого за рахунок коштів Фонду, а фінансування вказаних витрат Фонду здійснюється за рахунок страхових внесків, сплачуваних відповідачем, як страхувальником.

Викладене також підтверджується ст. 46 Закону, за якою Фонд провадить збiр та акумулювання страхових внескiв, має автономну, незалежну вiд будь-якої iншої, систему фiнансування. Фiнансування Фонду здiйснюється за рахунок:

v          внескiв роботодавцiв: для пiдприємств - з вiднесенням на валовi витрати виробництва, для бюджетних установ та органiзацiй –з асигнувань, видiлених на їх утримання та забезпечення;

v          капiталiзованих платежiв, що надiйшли у випадках лiквiдацiї страхувальникiв;

v          прибутку, одержаного вiд тимчасово вiльних коштiв Фонду на депозитних рахунках;

v          коштiв, одержаних вiд стягнення вiдповiдно до законодавства штрафiв i пенi з пiдприємств, а також штрафiв з працiвникiв, винних у порушеннi вимог нормативних актiв з охорони працi;

v          добровiльних внескiв та iнших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Названою статтею визначено вичерпний перелік джерел фінансування позивача, серед яких не передбачено стягнення грошових коштів за регресними вимогами.

Що стосується останнього пункту в частині iнших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству, господарський суд зазначає наступне:

Згідно п. 2 прикінцевих положень вищеназваного Закону, до приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом законодавчi та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки норми ЦК України, на які посилаються прокурор та позивач у позовній заяві, суперечать вимогам вказаного Закону в частині фінансування самого Фонду та фінансування витрат Фонду, зокрема -  в частині виплати одноразової допомоги в разi смертi потерпiлого, ці норми не застосовуються до спірних правовідносин сторін.

Крім того, суд виходить з того, що названий Закон є спеціальним Законом, який передбачає певний порядок страхування та витрачання страхових коштів, і має приорітет перед загально-цивільним законодавством.

До того ж, як зазначає ст. 1 ЦК України, цивiльним законодавством регулюються особистi немайновi та майновi вiдносини (цивiльнi вiдносини), заснованi на юридичнiй рiвностi, вiльному волевиявленнi, майновiй самостiйностi їх учасникiв. До майнових вiдносин, заснованих на адмiнiстративному або iншому владному пiдпорядкуваннi однiєї сторони другiй сторонi, а також до податкових, бюджетних вiдносин цивiльне законодавство не застосовується, якщо iнше не встановлено законом.

Як було встановлено судом вище, позивач виступає як суб’єкт владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, тобто –його правовідносини з відповідачем засновані на владному підпорядкуванні відповідача позивачу в частині загальнообов'язкового державного соцiального страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання.

Таким чином, до спірних правовідносин сторін не може бути застосовано норми ЦК України.

Викладене підтверджується і п. 2 прикінцевих положень вищеназваного Закону.

Посилання позивача на Закон України "Про охорону праці" також не може бути прийняте судом до уваги, оскільки за ст. 9 названого Закону, вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвниковi внаслiдок ушкодження його здоров'я або у разi смертi працiвника, здiйснюється Фондом соцiального страхування вiд нещасних випадкiв вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi".

Згідно ст. 26 вказаного Закону, роботодавець зобов'язаний вiдшкодувати збитки, завданi порушенням вимог з охорони працi iншим юридичним, фiзичним особам i державi, на загальних пiдставах, передбачених законом.

Вищенаведеним та матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив одноразову допомогу в разi смертi потерпiлого за рахунок страхових внесків, сплачених відповідачем, як це встановлено Законом України  "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi”.

За таких обставин сплачена позивачем сім'ї потерпілого сума 53 370,00 грн. не є збитками, оскільки Законом встановлений порядок фінансування таких виплат.

Враховуючи викладене, господарський суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись Законами України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi”, "Про охорону праці", ст. 1 ЦК України, ст.ст. 2, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін