ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 910/14261/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.

суддів:Запорощенка М.- доповідач

Владимиренко С.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 23.10.2013р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р.

у справі№ 910/14261/13 господарського суду міста Києва

за заявою ОСОБА_4

до боржникаФізичної особи-підприємця ОСОБА_5

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від кредиторів:не з'явився

від боржника:не з'явився

від скаржника:Шабліовська В.В., за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 по справі № 910/14261/13 (суддя Чеберяк П.П.) скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, арбітражного керуючого Самофалова В.В. на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві задоволено частково; визнано недійсною постанову державного виконавця Андрійко Є.Л. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 20.09.2013 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 41,50 кв.м., що на праві власності належить ОСОБА_5 (03146, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1); визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 20.09.2013, складений державним виконавцем Андрійко Є.Л. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 41,50 кв.м., що на праві власності належить ОСОБА_5 (03146, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі № 910/14261/13 - без змін.

Не погодившись з означеними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування Постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. та ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. у справі № 910/14261/13, з вимогою прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги арбітражного керуючого Самофалова В.В. відмовити.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що ПАТ "УПБ" (який є власником майна) не було залучено до справи, хоча Скаржник (ліквідатор боржника) зазначав Банк у скарзі, як Стягувача (сторону у справі). Крім того, вважає, що господарським судом м.Києва були порушені правила підвідомчості справи. Також, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, положень Закону України "Про іпотеку", а також неправильне застосування приписів ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

В нинішнє судове засідання представники кредиторів та боржника не з'явилися, відзивів на касаційну скаргу не надали, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та дату розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), оскільки останній заборгував ОСОБА_4 519 449 грн. і неспроможний виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 заяву про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду, призначено розгляд справи та зобов'язано арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича, визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 05.08.2013 подати до суду заяву про участь у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 порушено провадження у справі № 910/14261/13.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 11.08.2014.

15.10.2013 до господарського суду міста Києва надійшла скарга ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Заява арбітражного керуючого обґрунтована тим, що під час проведення ліквідаційної процедури ним було встановлено, що Солом'янським районним судом м. Києва була розглянута справа за позовом публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в розмірі 2 187 205 грн 45 коп. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі на підставі чого було видано виконавчий лист № 2-5175/10 від 09.02.2011. В межах виконавчого провадження № 25541669, відкритого на підставі зазначеного виконавчого листа, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. 20.09.2013 складено акт про реалізацію предмету іпотеки, а також винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якої публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" передається предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку їх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 по справі № 910/14261/13 (суддя Чеберяк П.П.) скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, арбітражного керуючого Самофалова В.В. на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві задоволено частково; визнано недійсною постанову державного виконавця Андрійко Є.Л. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 20.09.2013 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 41,50 кв.м., що на праві власності належить ОСОБА_5 (03146, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1); визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 20.09.2013, складений державним виконавцем Андрійко Є.Л. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 41,50 кв.м., що на праві власності належить ОСОБА_5 (03146, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року у справі № 910/14261/13 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. щодо реалізації майна боржника та його передачі, а саме складення акту про реалізацію предмету іпотеки від 20.09.2013 та винесення постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, є незаконними, оскільки вчинені в межах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками та рішеннями судів попередніх інстанції та вважає їх перердчасними з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до приписів п. 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

В даному випадку застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції , що діяла з 19.01.2013року.

Розділом VII Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності. Відносини, пов'язані з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом (ст. 84 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Статтею 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням фізичної особи - підприємця банкрутом. Підставою для визнання фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця може бути подана в господарський суд фізичною особою - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Положеннями частини 8 статті 90 Закону України №4212-УІ від 22.12.2011року передбачено, що до складу ліквідаційної маси фізичної особи-підприємця банкрута не включається майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону про банкрутство одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частиною 10 означеної статті передбачено, що продажу підлягає все майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Проте, за зобов'язаннями (вимогами), не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, нарахування фінансових (економічних) санкцій та стягнення за виконавчими документами не припиняється ( частина п'ята статті 91 Закону про банкрутство).

Приймаючи оскаржені судові акти, суди попередніх інстанцій вищенаведених приписів спеціального закону не врахували та не дослідили статусу боржника за виконавчими документами, а саме рішення Солом'янського районного суду м. Києва та виконавчого листа № 2-5175/10 від 09.02.2011, що знаходяться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві , на дії саме якого ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 Самофаловим Валентином Вікторовичем подана скарга.

Крім того, колегія суддів, вважає необхідним також вказати на те, що матеріали справи не містять в собі доказів повідомлення по час та дату судового засідання з розгляду скарги ліквідатора на дії виконавчої служби всіх учасників судового процесу у даній справі, що не дає можливості суду касаційної інстанції встановити або спростувати доводи скаржника щодо процесуальних порушень з цього приводу.

Зважаючи на викладене, оскаржувані судові акти не відповідають вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для розгляду скарги ліквідатора Боржника Самофалова Валентина Вікторовича на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно проаналізувати всі обставини справи, встановити статус Боржника в оспорюваному виконавчому провадженні і в залежності від встановлених обставин, вирішити справу відповідно до Закону .

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі № 910/14261/13 задовольнити частково .

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р. у справі № 910/14261/13 скасувати.

Справу № 910/14261/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: С. Шевчук

Судді: М. Запорощенко

С. Владимиренко