АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
17 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Шкоріної О.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15 січня 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А:
позивач у жовтні 2013 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування - 3 493 грн. 93 коп., яка була сплачена за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був укладений 02.04.2010 між ним та відповідачем, посилаючись на порушення відповідачем п. 33.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року позов було задоволено - стягнуто з відповідача 3 493 грн. 93 коп. та судовий збір.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При зверненні до суду позивач посилався на те, що між ним та відповідачем 02.04.2010 р. було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За вказаним договором позивач здійснив виплату страхового відшкодування іншому страховику - ПрАТ «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» (після зміни назви - ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»), який виплатив страхове відшкодування ОСОБА_3 за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 08.08.2009
Оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо обов'язкового повідомлення страховика про настання страхової події, позивач просив відшкодувати йому здійснену виплату відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року позов було задоволено - стягнуто з відповідача 3 493 грн. 93 коп. та судовий збір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виплатив 26.12.2012 страхове відшкодування ПАТ «УСК «Гарант-АВТО» в сумі 3 493 грн. 93 коп., оскільки ДТП сталась з вини ОСОБА_1 Оскільки ОСОБА_1 не повідомив своєчасно позивача про ДТП, чим порушив умови Договору обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ними 02.04.2010 р., з нього підлягає стягненню сплачене страхове відшкодування.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1187, 1191 ЦК України.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Зокрема, представник відповідача вважає, що зазначена сума страхового відшкодування не доведена належними засобами доказування. Однак, як видно з матеріалів справи, 25.08.2010 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Естімейт» було виготовлено Звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (а/с14-19). У Звіті вказано, що вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_3 автомобіля марки «Suzuki Grand Vitara», держномер НОМЕР_1 становить 5 075 грн. 62 коп., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 4 192 грн. 71 коп. з ПДП, без ПДВ - 3 493 грн. 93 коп.
ВАТ «УСК «Дженералі гарант» було перераховано страхувальнику 29.09.2010 3 618 грн. 46 коп.
07.12.2012 до позивача надійшла претензія від ВАТ «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу. Позивачем 24.12.2012 було складено Страховий акт, а 26.12.2012 перераховано до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» 3 493 грн. 93 коп.
Апелянтом не наведено даних щодо розбіжності ушкоджень, отриманих в результаті ДТП, яка сталась 30.07.2010 та зазначених в Акті огляду автомобіля.
Посилання апелянта на те, що суд не встановив розмір фактично понесених на відновлювальний ремонт автомобіля, є необґрунтованими, оскільки розмір страхового відшкодування визначений, як вартість відновлювального ремонту із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, що зменшує розмір страхового відшкодування.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15.01 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3582/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.