Судове рішення #36446578

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА


УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

10 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

при секретарі - Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди та стягнення пені за прострочення виконання послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2014 року,

встановила:

у грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії ДТГО «Південно-Західна залізниця» неправомірними та стягнути на його користь 88,48 грн. пені за прострочення виконання послуг і моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, посилаючись на те, що між ним і відповідачем шляхом видачі проїзних документів було укладено договори перевезення пасажира, умови яких було неодноразово порушено.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 12 серпня 2008 року, а також в період з липня 2011 року по липень 2012 року у нього виникла потреба неодноразово відвідувати м.Хмельницький та повертатися у зворотному напрямку до м. Києва, оскільки там проживала його дружина та донька. Зазначав, що для виконання запланованих поїздок скористався послугами відповідача шляхом придбання квитків на фірмовий поїзд «Подільський експрес», надані послуги залізничного перевезення були неналежної якості, а саме: поїзд прибував у пункт призначення із запізненням, тип вагону не відповідав зазначеному у квитку, провідник не вмикав освітлення у вагоні, що завдало йому душевних та фізичних страждань.

Позивач зазначав, що 16 липня 2011 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення об 11 год. 02 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення о 13 год. 40 хв. 30 липня 2011 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення об 11 год. 02 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення об 11 год. 17 хв. 25 вересня 2011 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення об 11 год. 02 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення об 11 год. 15 хв. 05 листопада 2011 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення об 11 год. 02 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення об 11 год. 38 хв. 06 листопада 2011 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення о 21 год. 22 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення о 21 год. 44 хв. 08 березня 2012 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення об 11 год. 30 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення о 12 год. 28 хв. 28 квітня 2012 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення о 12 год. 20 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення о 12 год. 20 хв. 30 липня 2012 року відповідач повинен був доставити його до пункту призначення об 11 год. 02 хв., проте, з невідомих причин, поїзд прибув до місця призначення об 11 год. 17 хв. 12 серпня 2008 року - тип вагону не відповідав зазначеному у квитку і провідник відмовилась увімкнути світло у вагоні.

Також позивач просив стягнути на його користь пеню за прострочення виконання зобов'язання та в обґрунтування таких вимог зазначав, що тривалість послуги з перевезення встановлена в годинах та пеня розрахована відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів»

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд посилався на недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди та протиправності дій відповідача. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом не було надано належної правової оцінки всім випадкам запізнення поїзда.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем шляхом придбання проїзних квитків були укладені договори перевезення: 12 жовтня 2008 року - із м. Хмельницького до м. Києва, 16 липня 2011 року - із м. Києва до м. Хмельницького, 30 липня 2011 року - із м. Києва до м. Хмельницького, 25 вересня 2011 року - із м. Києва до м. Хмельницького, 05 листопада 2011 року - із м. Києва до м. Хмельницького, 06 листопада 2011 року - із м. Хмельницького до м. Києва, 08 березня 2012 року - із м. Києва до м. Хмельницького, 28 квітня 2012 року - із м. Києва до м. Хмельницького, 30 липня 2012 року - із м. Києва до м. Хмельницького.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес особи шляхом, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або місцевого самоврядування, їхніх посадови і службових осіб.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати дії відповідача неправомірними, однак з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, а тому захист цивільного права позивача в такий спосіб цивільним законодавством не передбачений.

Відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 ЦК України, згідно положень якої моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

В даному випадку, позивачем не надано доказів завдання відповідачем шкоди його здоров'ю, знищенню або пошкодженню майна, а тому моральна шкода відшкодуванню не підлягає.

Вимоги апелянта про стягнення пені також задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до положень ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Враховуючи період часу прострочення зобов'язання у 2011-2012 р., на яке посилається ОСОБА_1, строк позовної давності для звернення з вищезазначеними вимогами закінчився.

Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення передбачена ст. 922 ЦК України, відповідно до якої в разі затримки у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення, перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), однак в даному випадку позивач вимог про стягнення з відповідача штрафу не заявляв.

За таких обставин, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді




№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4688/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація