ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

м. Київ

 28.11.2008 р.                                                                                                     № 10/406 

 

За позовом

ОСОБА_1

 

до	1. Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

 

2. Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

 

про	визнання нечинним податкового рішення

 

за участю

Прокуратури міста Києва

 

 

Суддя Ковзель П.О.

 

Секретар Денисенко Ю.М.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 28.03.2008 №4732/К/17-110, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва надати висновок щодо повернення позивачу надміру сплаченого податку з доходу фізичної особи, стягнути 7662,00 грн. надміру сплаченого податку з доходу фізичної особи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів надали заперечення на позов, у яких проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представник прокуратури також заперечив проти задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.11.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.12.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2008 позивач подав до ДПІ у Подільському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2007 року, в якій зазначив суму надмірно сплаченого податку у розмірі 7662,00 грн.

Рішенням ДПІ у Подільському районі м. Києва від 28.03.2008 №4372/К/17-110 позивачу відмовлено в поверненні надміру сплаченого податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, у 2000 році позивачем було придбано прості іменні акції Закритого акціонерного товариства „Трудовий колектив „Укррічфлот" у кількості 51080 шт. загальною номінальною вартістю 51 080,00 грн., на які в подальшому ТОВ „Акціонер-Річфлот-реєстратор" позивачу був виданий сертифікат акцій від 06.08.2007 серії НОМЕР_1 , код випуску цінного папера НОМЕР_2 . За придбані акції позивач сплатив 51080,00 грн.

09.08.2007 між позивачем (позичальник) та Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (позикодавець) був укладений договір позики № 12/2007 (далі - договір позики), на виконання умов якого позикодавець передав позичальнику до 20.08.2007 грошові кошти у розмірі 190000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" від 10.08.2007 на суму 190000,00 грн.

Згідно умов договору позики виконання зобов'язань позичальником забезпечувалось заставою належних останньому на праві власності простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства „Трудовий колектив „Укррічфлот".

З цією метою 09.08.2007 між позивачем (заставодавець) та Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (заставодержатель) було укладено відповідний договір застави. Заставна вартість акцій за домовленістю сторін договору застави становила 190000,00 грн. Згідно п. 4.1.1. договору застави у разі порушення заставодавцем основного зобов'язання, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, у тому числі шляхом прийняття його у свою власність в рахунок виконання забезпеченого зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору застави був передбачений порядок задоволення вимог заставодержателя: у разі невиконання заставодавцем основного зобов'язання, що виявилися у неповерненні суми позики, заставодержатель подає до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на забезпечувальне обтяження способом передачі цінних паперів у його власність в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Водночас, пунктом 2.6. договору позики встановлено, що у разі невиконання позичальником зобов'язання щодо повернення суми позики, позикодавець, як правомірний володілець сертифікату акцій, набуває право власності на заставлені прості іменні акції закритого акціонерного товариства „Трудовий колектив „Укррічфлот".

Відповідно до змісту ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду (арбітражного або третейського суду), на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу арбітражного суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частиною 1 ст. 28 Закону України „Про заставу" встановлено підстави, коли право застави припиняється, зокрема, в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно.

Так як позивач порушив умови договору позики і у визначений строк не повернув позикодавцю суму позики, на підставі договору застави, акту прийому-передачі сертифікату акцій, передавального розпорядження (яке було вчинене позивачем з відкладальною умовою) Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" було переоформлено на себе право власності на акції, які були предметом застави.

Вказана операція, пов'язана з переходом права власності на акції підпадає під визначення терміну „продаж товарів", який наведений у п.1.4. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" - продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Водночас, підпунктом 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави.

Згідно пп. «в»п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Підпунктом «а»пп. 9.6.7. п. 9.6. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що під терміном „інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж: цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також: банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

В контексті викладених норм чинного законодавства, в результаті переоформлення Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" на себе права власності на акції позивача, які були предметом застави, відбулась реалізація предмета застави (акцій) і позивач отримав інвестиційний прибуток.

Відповідно до підпунктів 8.1.1. та 8.1.2. пункту 8.1. ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. 9.6.2. п. 9.6. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Як видно з матеріалів справи, Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" в порушення порядку оподаткування інвестиційного прибутку, встановленого п. 9.6. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", виступила податковим агентом позивача. При цьому позивач на вимогу вказаної компанії згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1368 від 20.08.2007 сплатив 28500,00 грн. податку з доходу від реалізації цінних паперів, що становить 15 % від вартості заставлених акцій, які були перераховані Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" до Державного бюджету України. Вказані обставини відповідачами не заперечувались.

Поряд з цим, судом встановлено, що Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" під час розрахунку податку з доходу позивача від реалізації цінних паперів не було враховано суму понесених останнім витрат на придбання цих акцій у розмірі 51080,00 грн., з урахуванням якої позивач повинен був сплатити податок з доходу у розмірі 20838,00 грн., тобто 15 % від 138920,00 грн. (190000,00 грн. - 51080,00 грн.), а не 28500,00 грн. як було визначено згаданою компанією.

В зв'язку з викладеним, оскаржуване рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 28.03.2008 №1372/К/17-110 про відмову у повернені позивачу надміру сплаченого податку є необґрунтованим, незаконним і підлягає скасуванню.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету.

Відповідно до п. 1.2 Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.1202002 №226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за №1000/7288, повернення здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Згідно з п. 4 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженому спільним Наказом ДПА України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України від 03.02.2005 № 58/78/22, повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню. Повернення помилково та/або надміру сплачених податків здійснюється на підставі висновків, що готує орган державної податкової служби України.

В зв'язку з прийняттям рішення від 28.03.2008 №1372/К/17-110 про відмову у повернені позивачу надміру сплаченого податку ДПІ у Подільському районі м. Києва відповідний висновок Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві не подавався.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, ДПІ у Подільському районі м. Києва не довела правомірності прийнятого нею спірного рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 28.03.2008 №4732/К/17-110.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва надати висновок щодо повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого податку з доходу фізичної особи.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7662,00 грн. надміру сплаченого податку з доходу фізичної особи.

5. Судові витрати в сумі 80,02 грн. судового збору присудити на користь ОСОБА_1  з Державного бюджету України.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя

П.О. Ковзель