П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05.11.2008 р.                                                                                                     № 10/222 

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок розміру щорічної разової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахування розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік та виплатити недосплачену суму.

В подальшому представник позивача звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, в якій просив залучити до судового розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відповідні документи для виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний рік, зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня за 2007-2008 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

В процесі розгляду справи судом за заявою позивача залучено співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 заперечили позов з підстав зазначених у запереченнях.

Відповідач-2 заперечення на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча  про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням відповідача чи його представників та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за наявною у матеріалах справи адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

В зв'язку з викладеним справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.11.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.11.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 . є інвалідом війни третьої групи, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.12.2002, виданого Київським міським військовим комісаріатом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до вимог статті 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким чином, обмеження прав позивача щодо розміру одноразової грошової допомоги є протиправним, а її виплату необхідно здійснювати у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” без обмежень, встановлених іншими законами.

          Згідно ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, інваліди війни 3 групи мають право на разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

У ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Також, у абзаці першому пункту п'ятого Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано, що проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частини другої статті 8, частини другої статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Як вбачається із витягів з журналів Ощадбанку, позивачем у 2007 та 2008 роках отримана щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі відповідно 270,00 грн. та 300,00 грн.

Поряд з цим, на 2007 рік Кабінет Міністрів України своєю постановою визначив мінімальну пенсію за віком у розмірі 410,06 грн., а на квітень 2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»мінімальна пенсія за віком встановлена у розмірі 481,00 грн.

Згідно п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 № 147 „Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат” (далі - Положення),  головним завданням центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Крім того, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 №65 «Про заходи щодо впорядкування діяльності Київського центру по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги»затверджено Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно до змісту якого головними завданнями центру є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Отже, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат має розрахувати та виплатити позивачу, як учаснику бойових дій різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки.

Статтею 22 Конституції України передбачено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Стаття 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1, що відповідно до законів про державний бюджет за 2007-2008 роки розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни установлюються виходячи з обсягу видатків, встановлених на цю мету при формуванні показників державного бюджету на відповідні роки, оскільки позивачу була призначена та виплачувалася щорічна до 5 травня разова грошова допомога, виходячи не з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а з розмірів, встановлених іншими нормативно-правовими документами.

Поряд з цим позивачем не наведено належних доказів та не обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства обов'язку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надавати Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відповідні документи для виплати щорічної разової допомоги до 5 травня.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач-1 не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та бездіяльності.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Позивач як ветеран війни звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 як інваліду війни 3-ї групи різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки, виходячи з семи розмірів мінімальної пенсії за віком.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.