ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

"17" квітня 2014 р. Справа № 5024/1167/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про розстрочку по справі

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до: публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м. Херсон

про стягнення 2.161.396грн. 33коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - уповноважена особа Кузовова Н.М.

в с т а н о в и в:

Рішенням від 13.09.2012року позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 1637558грн.00коп. основного боргу, 123317грн.94коп. пені, 267780грн.35коп. втрат від інфляції, 132740грн.04коп. -3% річних, 43227грн.92коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2012року рішення залишено без змін.

31.10.2012року судом видано наказ.

02.04.2014року від відповідача надійшла заява, якою він у зв'язку з складним фінансовим становищем просить розстрочити виконання рішення на 36 місяців, починаючи з 01.05.2014 року, стягуючи щомісячно 61239грн. 56коп.

Відповідач обґрунтовує свою заяву тим, що з 01.01.2014року припинив дію Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", до якого належить і відповідач, пунктом 3.4 якого були зупинені виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ПАТ "Херсонська ТЕЦ", тому постало питання про виконання всіх раніше прийнятих рішень на загальну суму близько 65млн. грн., одночасне стягнення якої може призвести до припинення господарської діяльності підприємства.

За посиланнями відповідача негативно на результати роботи підприємства вплинули, зокрема, низька платоспроможність населення та різниця в тарифах на теплопостачання, а також неодноразове порушення справ про банкрутство відповідача.

Позивач в засідання суду не прибув, надіславши відзив на заяву, в якому проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення заперечує, посилаючись на те, що посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України.

Позивач зазначає, що він також перебуває в складному фінансовому становищі; заборгованість відповідача виникла ще три опалювальних сезони назад, а відповідач до цього часу ще не розрахувався; відповідачем не надано доказів того, що в нього відсутні кошти та майно, за рахунок яких можна виконати рішення суду.

За поясненнями позивача, він не є газовидобувною компанією, а купує природний газ у НАК "Нафтогаз України", яка в свою чергу закуповує газ за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів, тому несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України.

Розглянувши заяву відповідача, заслухавши представника відповідача, суд дійшов до висновку про те, що заява відповідача не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що унеможливлювало б виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи ст. 42 ГК України, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не виконав вимог суду, викладених в ухвалі від 03.04.2014 року, і не надав належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, а посилання на складне фінансове становище відповідача не є доказом неможливості виконання рішення. Так, зокрема, відповідачем не надано довідок з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, про рух коштів з 20.12.2010року ( з часу укладення договору) та по теперішній час.

З моменту винесення господарським судом Херсонської області рішення по справі № 5024/1167/2012 від 13.09.2012 року пройшло багато часу, однак відповідач до цього часу не сплатив позивачу усіх коштів в рахунок погашення заборгованості, хоча більша частина коштів від споживачів за цей час надійшла на рахунки відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та недоведеності відповідачем відсутності коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, суд вважає, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.86, 121 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про розстрочку виконання рішення у справі № 5024/1167/2012 відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова