АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/298/14Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М.

Провадження № 33/789/46/14 Доповідач - Свачій І.М.

Категорія - ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Свачій І.М., з участю прокурора Соколишина В.С., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гусятинського районного суду від 18 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.

Як вбачається зі змісту даної постанови, ОСОБА_1 10 вересня 2013 року, припинивши виконання повноважень голови Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, будучи державним службовцем 3-ї категорії та відповідно до п. п. "в" п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", будучи суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, з метою приховати власні доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01 січня 2013 року по 10 вересня 2013 року не подав до відділу кадрів Гусятинської РДА та до відділу кадрів Тернопільської обласної адміністрації декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, у зв'язку із чим вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова, на його думку, є незаконною і необґрунтованою, оскільки суд при розгляді справи не дотримався норм матеріального та процесуального права, не з'ясував повно і всебічно обставини по справі. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи, всупереч ст. 280 КУпАП, не з'ясував, зокрема, чи є склад корупційного адміністративного правопорушення, чи винен він в його вчиненні, і взагалі не дослідив ті обставини і документи, які свідчать про його невинуватість. На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на подані ним докази та викладені доводи по справі, не аргументував їх відхилення, зазначав у постанові докази, які є сумнівними та нічим не підтверджуються.

Крім того, незаконність постанови суду апелянт вбачає в тому, що протокол про адміністративне правопорушення був складений лише в одному примірнику і оперуповноважений УБОЗ УМВС України у Тернопільській області Бик Р.І. вручив ОСОБА_1 ніким не підписану копію протоколу.

Зазначає, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, тому був позбавлений конституційного права на правову допомогу для захисту своїх інтересів.

Апелянт стверджує, що при звільненні ним особисто піднімалося питання про порядок виконання вимог ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" щодо подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Однак, працівники кадрової служби Тернопільської ОДА пояснили йому, що він зобов'язаний подати декларацію протягом 1 року за останнім місцем роботи, тобто до 01.04.2014 року. Крім того, з таким питанням він звернувся в Хмельницьку ОДА, де працівники заявили, що декларації одразу після звільнення подавати не потрібно. Тому неподання апелянтом такої декларації є наслідком неоднозначного трактування положення ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а не його завідомого умислу.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши думку прокурора, який вважає прийняту судом першої інстанції постанову законною і обґрунтованою, а подану апеляційну скаргу безпідставною, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при зазначених у постанові обставинах не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не повно з'ясував обставини по справі.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, а саме неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції".

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" суб'єкт декларування - особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що своєї вини не визнає та просив справу закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. З пояснень наданих у суді першої інстанції та в ході апеляційного розгляду видно, що до його відома не було доведено необхідність подання декларації, оскільки жодного наказу, який свідчив би про інформування працівників цих положень, немає. Крім того, коли ОСОБА_1 дізнався про необхідність її подання, то подав Декларацію за 2013 рік - 12.02.2014 року.

На порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП суддя суду першої інстанції, розглядаючи дану адміністративну справу, не з'ясував обставин, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема, не дослідив та не дав аналізу суб'єктивній стороні діяння, не дав повної оцінки зібраним по справі доказам.

В даному випадку корупційним правопорушенням є виключно умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене відповідною особою, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Якщо правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вчинене через необережність, то відповідальність особи за цією статтею настати не може. З суб'єктивної сторони ці правопорушення характеризуються умисною формою вини (прямий умисел) - державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, усвідомлює, що порушує спеціальні обмеження, спрямовані на запобігання корупції, і бажає діяти саме таким чином, тобто неправомірно.

При перевірці та складанні протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, відібранні пояснення, питання наявності та направленості умислу ОСОБА_1 не з'ясовувалося і не перевірялося, а суб'єктивна сторона корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не зазначена у протоколі про вчинення адміністративного корупційного правопорушення. Не з'ясував цієї суттєвої обставини і суд першої інстанції при розгляді справи.

Разом з тим, у матеріалах справи взагалі відсутні докази умисних дій ОСОБА_1, спрямованих на неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" та в судовому засіданні такі не здобуті. Відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на неподання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік означає відсутність складу адміністративного корупційного правопорушення в цілому.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_1 вчасно не подав не умисно, а через його не проінформованість, то в його діях відсутня суб'єктивна сторона корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а отже і склад даного правопорушення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 представив дані, що декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ним була подана 12 лютого 2014 року.

За змістом закону сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана декларувати свої статки - видатки та майновий стан, прагне у такий спосіб уникнути цього і, таким чином, досягти певної мети (приховати доходи, одержані незаконним шляхом, цінні подарунки, вклади у кредитних установах, ухилитися від сплати податків).

Подання апелянтом декларації до початку розгляду справи в суді та її аналіз свідчить про те, що в нього не було бажання уникнути фінансового контролю.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що неподанням декларації в день звільнення, ОСОБА_1 не завдав шкоди інтересам держави і районній державній адміністрації, зокрема.

Виходячи із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції за відсутності події і складу адміністративного правопорушення скасовує постанову та закриває провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 284, 293, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Гусятинського районного суду від 18 березня 2014 року задовольнити частково.

Постанову Гусятинського районного суду від 18 березня 2014 року скасувати та закрити провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Свачій