АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
17 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Ганни Олександрівни під час виконання судових рішень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року,-
встановила:
26.12.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ПетрусенкоГ.О. під час виконання судових рішень, в якій просила скасувати постанови від 27 листопада 2013 р. про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця встановити межі по лінії З-О та О-Л, зафіксовану довжиною межі К -Є на відстані 10,30 м та межею З-О на відстані 10,95 м, точка З якої знаходиться від точки Г на відстані 4,85 м згідно акту від 23.09.2013 р. Також просила зобов'язати державного виконавця звернутись з поданням до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про притягнення боржників до кримінальної відповідальності на підставі актів від 09.10.2013 р. та від 12.09.2013 р.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в провадженні старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Г.О. на виконанні перебував виконавчий лист №2-943/2003, виданий 27.03.2006 р. Шевченківським районним судом м. Києва з приводу виконання ухвали цього суду від 26 грудня 2003 р., якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ( виконавче провадження №38936497 )(а.с. 5, 54).
Крім цього, в провадженні вказаного державного виконавця на виконанні перебував виконавчий лист №2-5558/2011, виданий 24.07.2013 р. Шевченківським районним судом м. Києва з приводу виконання рішення цього суду від 15 червня 2012 р., яким зобов'язано ОСОБА_4 привести самочинну прибудову А-2 будинку АДРЕСА_1 за власний рахунок в попередній стан шляхом зменшення її розміру на 7,5 кв.м., розташованої на земельній ділянці на відстані 1 м 35 см від стіни АДРЕСА_2 до межі Б-Ж земельної ділянки, переданої у конкретне користування згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2003 р. про затвердження мирової угоди в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
При виконанні вказаних судових рішень, державний виконавець допускала порушення її прав та законних інтересів, не реагувала на чинення боржником перешкод у їх виконанні, не звернулась з поданням до правоохоронних органів про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а обмежилась лише складенням актів від 09.09.2013 р. та від 12.09.2013 р., чим порушила вимоги п.2 ст.90 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім цього, за відсутності факту реального виконання судового рішення про затвердження мирової угоди, державним виконавцем постановлено ухвали від 27.11.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 р. скаргу ОСОБА_1. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її скаргу на дії державного виконавця.
Вважає вказану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Зазначила, що посилання на акт державного виконавця від 23.09.2013 р. про фактичне повне виконання судового рішення є необґрунтованим, оскільки викладені в ньому обставини були зазначені в акті від 23.08.2013 р., згідно якого вбачається, що виконавче провадження буде продовжено.
В порушення вимог ст. 378 ЦПК України державний виконавець не провела заміни сторони виконавчого провадження ОСОБА_3, яка померла 12.03.2011 р., не визначила меж земельної ділянки всіх учасників, а тому грубо порушила її права, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Судом також не дано оцінки її доводам в частині порушення державним виконавцем вимог п.2 ст.90 Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист №2-943/2003, виданий 27.03.2006 р. Шевченківським районним судом м. Києва на виконання ухвали цього суду від 26 грудня 2003 р., (виконавче провадження №38936497) в частині примусового виконання судового рішення на користь скаржника ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В основу судового рішення покладено акт державного виконавця від 23.09.2013 р., складений за підписом державного виконавця та стягувача ОСОБА_1 (а.с.8).
Обґрунтовуючи вимоги скарги та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на те, що при закінченні виконавчого провадження державний виконавець не забезпечила стягувачу користування межами К-Є, З-О, О-Л, з приводу користування якими вона звернулась до суду з заявою про роз'яснення судового рішення. Таким чином вважала, що судове рішення фактично виконано не було.
Крім цього, посилаючись на незаконність дій державного виконавця, ОСОБА_1 просила скасувати також постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2013 р. з приводу виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 р. ( ВП 39096079) та зобов'язати на підставі актів про порушення від 09.10.2013 р., 12.09.2013 р. звернутися до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Суд першої інстанції на зазначені вище обставини уваги не звернув, належним чином доводів скаржника не перевірив, не витребував належних копій документів виконавчих проваджень та судових рішень, на підставі яких було б можливо встановити дійсні обставини, викладені в скарзі.
У порушення вимог ст.387 ЦПК України судом першої інстанції не спростовано доводів ОСОБА_1 про порушення її прав та інтересів під час виконання судових рішень внаслідок бездіяльності посадової особи державної виконавчої служби.
Крім цього, суд першої інстанції не з'ясував та у судовому рішенні не зазначив, коли скаржнику стало відомо про порушення свого права та не перевірив, чи було дотримано строки для звернення зі скаргою, передбачені ст. 385 ЦПК України.
За таких обставин ухвала суду не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, 304, 312-315,317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року скасувати.
Передати справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Ганни Олександрівни під час виконання судових рішень на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/5216/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Мальцев Д.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.