Справа № 414/1557/13-к

Провадження № 11кп/782/223/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Шапки В. В.,

суддів - Рябчун О.В., Стороженко С.О.

за участі секретаря Зеленської К.А.

прокурора - Повжик Л. Ф.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальну справу за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора прокуратури Кремінського району Луганської області Фатєєвої А. Г. та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 20.12.2013 року

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Севєродонецьк, Луганської області, громадянин України, освіта середня технічна, не працюючий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

- за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн., у відшкодування матеріальної шкоди - 90 грн. 25 коп., у відшкодування вартості юридичних послуг 2400 грн., а всього стягнуто 5490,25 грн.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 21 квітня 2012 року, приблизно о 17 годині, знаходився біля ставка в с. Новоастрахань, Кремінського району, Луганської області, де між ним та ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 виник намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 взяв балончик, який містить в собі сльозоточиву-подразнюючи речовину та натиснувши на кнопку, здійснив розпилювання вмісту балончика на ОСОБА_3, чим завдав йому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку 1 ступеня, який виник у результаті дії речовини, яка має виражену подразнюючу властивість, які згідно з висновком судової медичної експертизи № 116 від 7 червня 2013 року по ступеню тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

У своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість вироку, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, при розгляді справи судом допущена неповнота судового слідства та суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт зазначає, що умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було, в його діях відсутня суб'єктивна сторона, а відповідно і склад кримінального правопорушення.

Приводячи відповідні мотиви, ОСОБА_1 зазначає, що він використовував придбаний ним у магазині балончик «Кобра», який дозволений до вільного продажу та застосування в цивільному обороті, та згідно інструкції до якого знав, що він містить засіб, який не міг причинити хімічний опік сльозової оболочки ока потерпілого.

Вказує на неповноту судового слідства, оскільки судом не був допитаний свідок захисту ОСОБА_4 та не була проведена призначена медико-хімічна експертиза по справі.

Просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження по справі закрити.

Прокурор, приймавший участь в розгляді кримінального провадження, не оспорюючи доказаності вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, в своїй апеляції вказує на те, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Зазначає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував мотиви вчинення кримінального правопорушення та тяжкість його наслідків.

Просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в сумі 680 грн.

Потерпілий ОСОБА_3 в апеляції вказує на те, що вирок підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості.

Вказує, що при призначенні покарання суд не врахував, що обвинувачений не визнав своєї вини, майже не намагався відшкодувати заподіяну шкоду.

Апелянт також вказує на незаконність рішення суду в частині вирішення його цивільного позову.

Приводячи відповідні мотиви посилається на те, що суд необґрунтовано занизив суму розміру моральної шкоди до 3000 гривен, не врахував в повній мірі рівень перенесених ним моральних страждань, те що він вимушений був значний час знаходитися на лікуванні, не мав можливості в цей час нормально жити.

Вказує також на те, що суд необґрунтовано відмовив йому у стягненні в повному обсязі всіх витрат на юридичну допомогу адвоката в сумі 8000 гривен, стягнувши на його користь лише 2400 гривен.

Просить вирок суду у частині призначення покарання скасувати. Ухвалити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді виправних робіт на строк шість місяців. Стягнути з обвинуваченого на його користь суму моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. та відшкодування процесуальних витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1, повністю підтримав вимоги своєї апеляції, просив вирок суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, пояснив, що апеляції прокурора та потерпілого не підлягають задоволенню, оскільки є необгрунтованими.

Прокурор Повжик Л.Ф. підтримала вимоги апеляції прокурора Фатєєва А. Г., просила вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в сумі 680 грн.. Підтримала частково апеляцію потерпілого в частині м'якості вироку, та необґрунтованого заниження стягненої суми моральної шкоди, вважала необґрунтованою апеляцію обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який повністю підтримав вимоги своєї апеляції, просив вирок суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, прокурора, який підтримав вимоги апеляції прокурора та заперечував проти задоволення вимог апеляції обвинуваченого, підтримав частково апеляцію потерпілого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів вважає апеляцію прокурора такою що підлягає повному задоволенню, апеляція потерпілого частковому задоволенню, а апеляція обвинуваченого такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК України відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку, та їм дана належна оцінка.

Апеляційна інстанція погоджується з таким рішенням, оскільки вина ОСОБА_1 в скоєнні ним злочину знайшла своє повне підтвердження у встановленому судом першої інстанції обсязі на підставі показань самого обвинуваченого, показаннях свідків, а також інших доказів, досліджених у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді першої інстанції вину в інкримінуємому йому злочині не визнав.

Разом з тим ОСОБА_1 не заперечував, що 21 квітня 2012 року, приблизно о 17 годині, він знаходився біля ставка в с. Новоастрахань, Кремінського району, Луганської області, де між ним та ОСОБА_3 виник конфлікт, так як він попросив потерпілого, щоб той не ловив рибу та покинув ставок. ОСОБА_3 його не послухав, не дивлячись на те, що він йому пояснив, що діє за вказівкою ОСОБА_4, який орендує ставок для вирощування риби. Він мав балончик, який містить в собі сльозоточиву-подразнюючу речовину та щоб прогнати потерпілого від ставка, він натиснув на кнопку балончика та здійснив розпилювання вмісту балончика в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку. Вважає, що його вина відсутня, так як згідно з паспортом дія балончику є безпечною для використання і дії проходять за 15-20 хвилин, умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у нього не було.

Таким чином, сам обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнавав, що саме він з балончика розпилив сльозоточиву-подразнюючи речовину в обличчя ОСОБА_3, та не заперечував, що внаслідок саме його дій потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку.

Крім наведених показів обвинуваченого судом досліджено та обґрунтовано покладено в основу вироку покази потерпілого ОСОБА_3, який детально розповів про обставини отримання ним тілесних ушкоджень, заявивши при цьому, що 21 квітня 2012 року, приблизно о 17 годині, він знаходився біля ставка в с. Новоастрахань, Кремінського району, Луганської області, де ловив рибу. До нього підійшов обвинувачений ОСОБА_1 і став вимагати, щоб він покинув ставок і не ловив рибу, так як ставок належить ОСОБА_4. Він відмовився покидати рибалку, після чого ОСОБА_1, щоб прогнати його, натиснув на кнопку балончика та здійснив розпилювання сльозоточивою-подразнюючою речовиною йому в обличчя. Від дій обвинуваченого він отримав хімічний опік 1 ступеня.

Свідок події ОСОБА_5, який перебував на місці події, також в повному обсязі підтвердив обставини спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 саме газовим балончиком.

Свідок ОСОБА_6, пояснив, що він працював фельдшером швидкої допомоги і коли він приїхав на виклик до потерпілого, той пояснив, що йому в обличчя розпилили вміст газового балончика. У потерпілого була сльозоточивість, очі припухли та було зрозуміло, що йому дійсно якимсь газом бризнули в обличчя.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 116 від 7 червня 2013 року потерпілому завдані ушкодження у вигляді хімічного опіку 1 ступеня, які виникли у результаті дії речовини, яка має виражену подразнюючу властивість та які по ступеню тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю підтвердив даний висновок судової медичної експертизи.

Судом 1-ї інстанції ретельно перевірено з точки зору достовірності покази потерпілого, свідків, висновок судово-медичної експертизи та інші докази, надані по даному кримінальному провадженню та вони обґрунтовано визнані допустимими.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження потерпілому є правильними.

Між протиправними умисними діями обвинуваченого та виниклими наслідками є причино - наслідковий зв'язок.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що він не мав умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, а також що в суді не було спростовано, що він застосував дозволений засіб (балончик "Кобра"), що знаходиться у вільному цивільному обороті, а тому в його діях відсутній склад злочину і кримінальне провадження відносно нього повинно були закритим, то їх колегія суддів знаходить необґрунтованими.

Постановою Кабінету міністрів України № 706 «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії» від 07.09.1993 року, п. 30 розділу IV встановлено наступне: спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, застосовуються громадянами: … для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють: для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.

Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір їх застосувати.

ОСОБА_1, заподіявши ОСОБА_3 ушкодження у вигляді хімічного опіку 1 ступеня, які встановлено судовою медичною експертизою № 116 від 7 червня 2013 року, які виникли у результаті дії речовини, що має виражену подразнюючу властивість, та по ступеню тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, не вжив заходів до забезпечення виконання порядку застосування засобу самооборони встановленого вищевказаною постановою.

П. 32 розділу V вказаної постанови № 706 від 07.09.1993 року передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку застосування спеціальних засобів самооборони, а саме: посадові особи та громадяни, що порушили встановлений порядок виготовлення, реалізації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, притягуються до відповідальності у порядку, встановленому чиним законодавством України.

В даному випадку обвинувачений застосував газовий балончик до потерпілого всупереч вимогам Постанови Кабінету міністрів України № 706 не для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють, не для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.

Його доводи про те, що він охороняв ставок та діяв по вказівці свого роботодавця ОСОБА_4, який орендує ставок для розведення риби, не є підставою для правомірного застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії та звільнення від кримінальної відповідальності за скоєне.

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь - які відомості що підтверджують доводи обвинуваченого, щодо того, що він дійсно працює у вказаного ним роботодавця ОСОБА_4.

Доводи обвинуваченого стосовно неповноти судового слідства яка виразилася в не проведені призначеної судом медико - хімічної експертизи колегія суддів знаходить необґрунтованими.

Згідно листа Завідуючого Луганським відділенням Донецького ДНІ судових експертиз ОСОБА_8 а.с. 77 проведення комплексної судової медико - хімічної експертизи неможливе.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що сам газовий балончик, який був застосований, на місці пригоди виявлений не був, наданий стороною захисту паспорт до газового балончика «Кобра», не свідчить, що саме такий газовий балончик був застосований обвинуваченим до потерпілого, а тому проведення медико - хімічної експертизи без дослідження предмету, яким було спричинені ушкодження, колегія суддів вважає неможливим.

Окрім того, зміст аудиозапису судового процесу в суді першої інстанції свідчить про те, що обвинувачений не заперечував проти закінчення судового слідства без проведення вказаної експертизи, не наполягав на її проведені.

Сам же обвинувачений не спростовував в суді першої інстанції та не спростовує в апеляції ту обставину, що він мав балончик, який містить в собі сльозоточиву-подразнюючу речовину, і що саме з цього балончика він здійснив розпилювання вмісту балончика в обличчя ОСОБА_3, від котрого тому одразу ж стало зле.

За сукупності всіх досліджених судом першої інстанції доказів та обставина, що судом не допитаний свідок ОСОБА_4, не свідчить про таку неповноту судового слідства, яка могла суттєво вплинути на правильність висновків суду про винність обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення.

За таких обставин апеляція обвинуваченого є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, у зв'язку з чим вирок суду щодо ОСОБА_1 належить скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Рішення суду щодо призначення виду та розміру покарання має бути належним чином умотивоване.

Проте, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначенні йому покарання не додержав вказаних вимог кримінального закону.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, в порушення вимог ст.65 КК України суд не в повній мірі врахував те, що він умисно причинив потерпілому тілесні ушкодження, мотиви вчинення злочину та його наслідки, не взяв до уваги інші обставини, що впливають на призначення покарання, зокрема, думку потерпілого стосовно виду та розміру покарання, те що останньому не відшкодована повністю спричинена шкода, та в порушення вимог кримінального закону зовсім не мотивував рішення про застосування до обвинуваченого саме такого виду покарання як штраф у мінімальному розмірі, тоді як санкцією статті, кримінального закону по якому він притягується до відповідальності, передбачає і інші види кримінального покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 колегія суддів, відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість та суспільну небезпечність злочину вчиненого, данні про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, та відсутність обтяжуючих його покарання обставин.

При призначені покарання обвинуваченому, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів буде призначення йому покарання у виді штрафу в дохід держави в межах, передбачених санкцією ст. 125 ч. 1 КК України, але в більшому розмірі ніж призначив суд першої інстанції.

Таке покарання, є більш тяжким по відношенню до призначеного судом першої інстанції покарання, але менш тяжким по відношенню до виду покарання про яке йдеться в апеляції потерпілого, в зв'язку з чим апеляція прокурора підлягає повному задоволенню, а апеляція потерпілого - частковому задоволенню.

Що стосується питання про обгрунтованність апеляції потерпілого відносно стягнення моральної шкоди, то вона також підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що внаслідок заподіяння вказаних тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоров'я, ОСОБА_3 переніс фізичний біль та душевні страждання; тривалий час вимушений був лікуватися, що це змінило його звичайний ритм життя і створило необхідність докладання додаткових зусиль до відновлення душевного спокою, виходячи з характеру, обсягу та тривалості страждань і життєвих змін потерпілого, а також з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів уважає, що достатньою компенсацією заподіяної злочином моральної шкоди є сума в 4 000 грн.

Доводи потерпілого, щодо стягнення з обвинуваченого суми у розмірі 8000 грн. за надані послуги адвоката колегія суддів також вважає необґрунтованими та такими що спростовуються матеріалами справи.

Згідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Так, згідно з договором (а.к.п.12), який укладено між потерпілим та адвокатом, вартість наданих послуг складає 4000 грн., адвокат по справі працював 6 годин, про що свідчать протоколи судових засідань. Оскільки законом не встановлено конкретні межі компенсації витрат на правову допомогу, окрім того що така компенсація не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, тому суд першої інстанції діючи в межах закону, вірно встановив розмір компенсації та призначив до стягнення 2400 грн.

Наявні в матеріалах кримінального провадження розписки про отримання коштів адвокатом не свідчать за які саме послуги були сплачені потерпілим ці кошти та не є підставою для їх повного відшкодування потерпілому обвинуваченим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, коллегия судей апелляционного суда Луганской области,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора прокуратури Кремінського району Фатєєва А.Г. задовольнити повністю, апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Кремінського районного суду Луганської області від 20 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_1 скасувати в частині призначення покарання та стягнення моральної шкоди.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в суммі 680 гривен.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 000 (чотири тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: