ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № 5/204 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ (далі –АТ “Укрінбанк”) в особі Світловодської філії АТ “Укрінбанк”, м. Світловодськ
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2005 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006
зі справи № 5/204
за позовами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Кірова, с. Стара Осота Олександрійського району Кіровоградської області (далі –СТОВ ім. Кірова) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Білуги Інни Володимирівни, м. Кіровоград, та
АТ “Укрінбанк”
до дочірнього підприємства агрофірми “Старооситянська”, с. Стара Осота Олександрійського району Кіровоградської області (далі –ДП АФ “Старооситянська”)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СТОВ ім. Кірова і АТ “Укрінбанк” –Пономаря С.Г.
ДП АФ “Старооситянська” – не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про зобов’язання ДП АФ “Старооситянська” усунути перешкоди у здійсненні ліквідатором Білугою І.В. права користування та розпорядження майном СТОВ ім. Кірова та виконати вимогу ліквідатора від 08.06.2005 № 186/18 щодо повернення у розпорядження ліквідатора майна, яке перебуває в заставі у АТ “Укрінбанк” (автомобілі, сільськогосподарська техніка, худоба).
У подальшому позивачі уточнили позовні вимоги і просили вилучити у ДП АФ “Старооситянська” та повернути у власність СТОВ ім. Кірова майно (автомобілі, свідоцтва про державну реєстрацію цих автомобілів, худоба), яке належить СТОВ ім. Кірова і перебуває в заставі АТ “Укрінбанк”.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2005 (суддя Змеул О.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 (колегія суддів у складі: Лотоцька Л.О. –головуючий, судді Євстигеєв О.С. і Чоха Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що власником спірного майна є відповідач зі справи - ДП АФ “Старооситянська”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АТ “Укрінбанк” в особі його Світловодської філії просить оскаржувані судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про вилучення у ДП АФ “Старооситянська” та повернення СТОВ ім. Кірова майна, яке належить СТОВ ім. Кірова та перебуває в заставі АТ “Укрінбанк” і про яке зазначено у заяві позивачів зі справи щодо уточнення позовних вимог (автомобілі, свідоцтва про їх державну реєстрацію, худоба). Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права, в тому числі: статті 17 Закону України “Про заставу”, статей 204, 210, 321, 387, 391, 638 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), пунктів 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- постановою господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2004 зі справи № 9/275 визнано банкрутом відсутнього боржника –СТОВ ім. Кірова, відповідача у даній справі № 5/204; цією постановою відкрито ліквідаційну процедуру щодо названого товариства, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Білугу І.В.;
- в обґрунтування позовних вимог позивачі зі справи посилаються на те, що:
у ліквідаційній процедурі виявлено, що на території агрофірми “Старооситянська” знаходиться майно, яке належить на праві власності СТОВ ім. Кірова, в тому числі шість одиниць транспортних засобів, три зернозбиральні комбайни, чотири трактори, навантажувач та худоба (корови в кількості 93, молодняк –117, свині –57 голів);
ліквідатор СТОВ ім. Кірова звернувся до ДП АФ “Старооситянська” з вимогою повернути в його (ліквідатора) розпорядження майно, що безпідставно знаходиться у володінні ДП АФ “Старооситянська”;
згідно з довідкою МРЕВ ДАІ власником транспортних засобів, що знаходяться на території ДП АФ “Старооситянська”, зареєстровано СТОВ ім. Кірова. Крім того, згідно з актами опису і арешту майна, складеними ВДВС, усе перелічене в актах майно належить СТОВ ім. Кірова та перебуває під арештом. Тому, на думку ліквідатора, з огляду на вимоги статей 26-31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідні майнові активи банкрута підлягають включенню до ліквідаційної маси, а кошти від їх реалізації –спрямуванню на задоволення вимог кредиторів;
27.12.2002 СТОВ ім. Кірова отримало кредит у Світловодській філії АТ “Укрінбанк” в сумі 150 000 грн. На забезпечення кредитної угоди було укладено договір застави від 27.12.2002, за яким у заставу передано 4 зернозбиральні комбайни, 4 трактори, навантажувач на базі трактора, 14 автомобілів різних марок та призначення; на підтвердження цього судові надано витяг з Державного реєстру застав нерухомого майна;
кредит повернуто не було, а тому 05.03.2003 АТ “Укрінбанк” звернувся до нотаріальної контори за вчиненням виконавчого напису; цей напис передано на виконання Олександрівському відділу державної виконавчої служби. 26.03.2003 державними виконавцями описано і арештовано усю техніку, яка була предметом застави, про що складено відповідні акти;
у проведенні опису і арешту заставленого майна державний виконавець передав це майно у користування без будь-яких обмежень директорові ДП АФ “Старооситянська”;
уточнюючи позовні вимоги, позивачі зі справи просили вилучити у ДП АФ “Старооситянська” та повернути у власність СТОВ ім. Кірова майно, що належить цьому товариству й перебуває в заставі АТ “Укрінбанк”, в тому числі 9 автомобілів, свідоцтва про їх державну реєстрацію, корів у кількості 93, молодняка –117 та свиней –57 голів; на підтвердження права власності на автомобілі надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів й довідку з МРЕВ ДАІ;
- ДП АФ “Старооситянська”, заперечуючи позовні вимоги, зазначило, що:
СТОВ ім. Кірова не набувало права власності на спірне майно, а таке право набуто ДП АФ “Старооситянська” згідно з договором купівлі-продажу майнового паю від 07.04.2003 № 1 (далі –Договір № 1), який було укладено ДП АФ “Старооситянська” із співвласниками майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова (далі –КСП ім. Кірова);
у сторін зі справи відсутні документи, які згідно із статтею 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” підтверджували б перехід майнових прав від КСП ім. Кірова до СТОВ ім. Кірова, в тому числі передаточний чи розподільчий акт або баланс, рішення про реорганізацію КСП ім. Кірова шляхом його перетворення на СТОВ ім. Кірова;
з договору № 1 вбачається, що власники майнового паю СТОВ ім. Кірова за дорученням, виданим за згодою загальних зборів всіх продавців Тимку В.П., продали ДП АФ “Старооситянська” майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень; право продавців на майновий пай підтверджено свідоцтвами, виданими Старооситянською сільською радою, і відповідний договір згідно з його пунктом 5 набрав чинності з моменту підписання та засвідчення у сільській раді;
сторонами договору № 1 підписано два акти прийому-передачі майна (за станом на 31.03.2003), яке становило майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень; до акта прийому-передачі (т. 1 а. с. 83-91) включено комбайни, трактори, автомобілі та інше майно, пов’язане з предметом спору в даній справі;
не встановлено, що ДП АФ “Старооситянська” без належних правових підстав заволоділо майном, що виступає предметом спору, оскільки правомірність придбання ним такого майна підтверджена належними доказами –договором № 1, актами прийому-передачі майна станом на 31.03.2003.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- колишнє КСП ім. Кірова було реформоване на підставі Указу Президента України від 03.12.1999 № 1519/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (відповідно до якого всім членам колективних сільськогосподарських підприємств забезпечувалося право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками і майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарчих товариств тощо, заснованих на приватній власності);
- згідно із статусом СТОВ ім. Кірова (далі –Статут):
назване товариство утворене на засадах угоди громадянами шляхом об’єднання їх майна (п. 1.1 Статуту);
засновниками СТОВ ім. Кірова виступають колишні працівники КСП ім. Кірова –власники майнових і земельних паїв (пункт 4.1 Статуту); такими засновниками є шість фізичних осіб, кожна з яких має частку в статутному фонді 16, 66% - 16, 7% (пункт 10.1 Статуту);
статутний фонд СТОВ ім. Кірова складає 7 400 грн.;
- таким чином, СТОВ ім. Кірова є лише власником майна, переданого йому шістьма засновниками, на суму 7 400 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що власником спірного майна є відповідач (ДП АФ “Старооситянська”). Однак відповідний висновок є передчасним, оскільки ґрунтується на неповному з’ясуванні обставин справи та неналежній оцінці доводів позивачів і поданих сторонами доказів.
У розгляді даної справи попередніми судовими інстанціями зазначено, що, за доводами одного із позивачів – АТ “Укрінбанк”, усю техніку, передану СТОВ ім. Кірова у заставу названому банкові, на підставі виконавчого напису нотаріуса 26.03.2003 описано й арештовано державними виконавцями з наступною передачею у користування директорові ДП АФ “Старооситянська”.
Названі судові інстанції відповідні доводи до уваги не взяли (не зазначивши, з яких мотивів) та не перевірили їх належними доказами, а проте вони мають істотне значення для розгляду даної справи з урахуванням такого.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Згідно з пунктом 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (з наступними змінами і доповненнями) арешт майна полягає у проведенні, зокрема, його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби –в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Порядок накладення арешту та вилучення майна боржника визначено статтею 55 названого Закону.
Крім того, частиною другою статті 17 Закону України “Про заставу” передбачено можливість відчуження заставленого майна тільки за згодою заставодержателя.
З огляду на викладене майно, яке було предметом застави і арешту, накладеного державним виконавцем, не могло реалізовуватися без відома і згоди заставодавця та органу державної виконавчої служби, у тому числі й за договором купівлі-продажу. Тим часом договір № 1, як зазначено попередніми судовими інстанціями, підписано 07.04.2003, - отже, після накладення арешту на заставлене майно.
У зв’язку з цим господарським судом у розгляді справи слід було встановити, чи є майно, яке виступало предметом застави, одночасно також і предметом договору № 1 (повністю або частково) і, якщо є, то необхідно було здійснити оцінку цього договору як господарського зобов’язання з точки зору його відповідності вимогам закону.
Що ж до передачі державним виконавцем арештованого майна у користування ДП АФ “Старооситянська” (про це також зазначено в оскаржуваних судових рішеннях), то воно не означає виникнення у названого підприємства права власності на майно.
Крім того, попередніми судовими інстанціями не здійснено оцінки і так само не перевірено належними доказами доводи позивачів зі справи стосовно того ж договору № 1 про те, що:
в ньому не зазначено продавців (прізвища) і якого саме господарства стосується майновий пай, що продається;
предметом договору є майновий пай, не виділений в натурі;
відсутня довіреність гр. Тимко В.П., який підписав договір від імені продавців;
у згаданих в оскаржуваних судових рішеннях актах приймання-передачі майна станом на 31.03.2003 не зазначено, що вони стосуються договору № 1, і наведена в них дата не відповідає даті підписання цього договору.
В оскаржуваних рішеннях зазначено як докази зі справи свідоцтва на майновий пай, видані продавцям за договором № 1, однак у матеріалах справи вони відсутні. Отже, й ці обставини господарськими судами належним чином не досліджені.
Не з’ясувавши усього кола обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися порушення приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити обставини та виконати дії, зазначені в цій постанові, дати доводам сторін та поданим ними доказам належну правову оцінку і прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Світловодської філії акціонерного товариства “Український інноваційний банк” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 зі справи № 5/204 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов