ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2014 року Справа № 925/103/14
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Шимановський А.В. за довіреністю, відповідача - Бодашко О.О. юрисконсульт за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "АЗОТ" м.Черкаси (позивач) до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" м.Черкаси (відповідач) про визнання недійсними договору про постачання електричної енергії та угоди реструктуризації боргу, -
ВСТАНОВИВ :
До господарського суду Черкаської області подано позовну заяву, у якій позивач просить:
- визнати недійсним договір про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот" №254-213/24 від 24.05.2005 р., укладений між відкритим акціонерним товариством (ВАТ) "Черкасиобленерго" та відкритим акціонерним товариством (ВАТ) "Азот" (далі вживається - спірний договір);
- визнати недійсною угоду реструктуризації боргу №140-213 від 23.03.2012 р., укладену між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" та публічним акціонерним товариством "Азот" (далі вживається - спірна угода).
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- позивач став правонаступником ВАТ "Азот", відповідач став правонаступником ВАТ "Черкасиобленерго", яке з 14.05.2004 знаходиться у процедурі банкрутства, господарська справа №14-01/1494;
- ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.06.2013 у справі №14-01/1494 продовжено термін процедури розпорядження майном, а також термін повноважень розпорядника майна боржника до того ж числа наступного місяця, того ж року від дати визначеної п.3.4 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", як дата закінчення строку процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу (скорочено - підприємства ПЕК);
- укладаючи спірні договір та угоду, сторони порушили п.13 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції на дату вчинення спірних договору та угоди (аналогічна норма міститься у п.8 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції на дату подання позову), якою встановлено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Згідно балансу відповідача станом на 31.03.2012 балансова вартість його активів становить 54 079 800,00 грн., отже один відсоток становить - 5 407 980,00 грн., що значно перевищує суму укладеного спірного договору. Статутний капітал відповідача складає 37 098 333,00 грн., що також менше сум спірних договору на угоди. Таким чином, відповідач не мав права укладати спірні договір та угоду без погодження з розпорядником майна, призначеного судом у справі про банкрутство відповідача;
- спірний договір підписаний зі сторони ВАТ "Черкасиобленерго" генеральним директором ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, а спірна угода підписана першим заступником голови правління ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності особи. Оскільки на дату укладання спірної угоди голова правління не мав права вчиняти правочин, то і представник відповідача за довіреністю не мав права на підписання спірної угоди. Окрім того, як стало відомо позивачу, довіреність ОСОБА_4 на укладання господарських договорів не видавалась. Оскільки на дату укладання спірних договору та угоди особи, які їх підписали від імені відповідача, не мали права їх підписувати, то вищевказані спірні договір та угода не створюють, не змінюють та не припиняють цивільні права і обов'язки відповідача та позивача, отже згідно ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України вони підлягають визнанню недійсними.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач не визнав позовні вимоги повністю, просить відмовити у позові, посилаючись на наступне:
- позовні вимоги безпідставні і незаконні, ґрунтуються на неправильному розумінні позивачем норм чинного законодавства;
- спірний договір укладений у відповідності до норм Господарського кодексу України (далі скорочено - ГК України), зокрема, ст.179 ГК України, норм Цивільного кодексу України (далі скорочено - ЦК України), зокрема, ст.714, Правил користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28;
- на підставі укладеного спірного договору позивач споживав електричну енергію, і з метою погашення заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, була укладена спірна угода реструктуризації боргу;
- з огляду на правову природу спірного договору, згідно ст.633 ЦК України він є публічним, отже відповідач, як постачальник електричної енергії, зобов'язаний укладати договори на постачання електричної енергії з усіма споживачами, які розташовані на території Черкаської області, окрім цього, відповідач має статус природних монополій, тому не мав права відмовитись від укладання договору і не зобов'язаний був отримувати погодження розпорядника майна на укладення договору; право споживача на отримання електричної енергії не може залежати від згоди розпорядника майна чи іншої особи, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.
- спірна угода не є правочином щодо розпорядження майном, укладення цієї угоди було погоджено з розпорядником майна Литвином В.В., спірна угода підписана правомочним представником.
У додаткових поясненнях від 19.03.2014 року відповідач вказав, що разі визнання судом Договору недійсним він просить застосувати наслідки визнання правочину недійсним та зобов'язати позивача відшкодувати відповідачу вартість отриманої електроенергії, виходячи із тарифів на електроенергію на момент визнання вказаного Договору недійсним, в сумі 349 734 101,25 грн., що підтвердив відповідним розрахунком.
Ухвалами господарського суду, за клопотанням представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, встановлених ст.77 ГПК України, також згідно ст.ст.22, 69 ГПК України строк вирішення спору продовжений на 15 днів.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов повністю;
- представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у позові з підстав, наведених у запереченнях на позов, а у разі задоволення позову, просить застосувати правові наслідки недійсності правочину та стягнути з позивача на користь відповідача 349 734 101,25 грн. вартість спожитої електричної енергії, виходячи із тарифів на електроенергію на момент визнання вказаного Договору недійсним.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (нині ПАТ "Черкасиобленерго"), введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2004 року у справі №01/1494 введено процедуру санації ВАТ "Черкасиобленерго" строком на 12 місяців, керуючим санації призначено ліцензованого арбітражного керуючого Бондаренка Е.М.
24 травня 2005 року між ВАТ "Черкасиобленерго" (правонаступником якого є ПАТ "Черкасиобленерго", відповідач у справі, постачальник електричної енергії за Договором) в особі генерального директора Алєщенка О.І., що діє на підставі Статуту, та ВАТ "Азот" (правонаступником якого є ПАТ "АЗОТ", позивач у справі, споживач за Договором), в особі генерального директора Бєлого В.П., що діє на підставі Статуту, укладено Договір №524-213/24 про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот" (далі - спірний Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами. Постачання або транзит електричної енергії споживачу від іншої Електропостачальної організації може здійснюватись тільки після укладення Договору споживача з іншою Електропостачальною організацією та узгодженням його з ВАТ "Черкасиобленерго". По закінченні дії Договору споживача з іншою Електропостачальною організацією, всі положення цього Договору автоматично набирають чинність.
До договору сторони уклали наступні додатки: №1 "Обсяги очікуваного постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"; №2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; №3 "Порядок розрахунків"; №4 "Звіт про фактичне споживання електричної енергії"; №5 "Порядок розрахунків за надання послуг за перетікання реактивної електроенергії"; №7 "Порядок участі Споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень; №8 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача"; №9 "Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію на Черкаському ВАТ "Азот"; №10 "Данні про відпуск електроенергії субспоживачам".
07 березня 2007 року між ВАТ "Черкасиобленерго", в особі директора комерційного Алєщенка О.І., що діє на підставі Статуту, та ВАТ "Азот", особі генерального директора Бєлого В.П., що діє на підставі Статуту, укладено Додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот" №524-213/24 від 24.05.2005 р., яким внесли зміни до розділу 7 "Облік електричної енергії та порядок розрахунків", та у додатки №№5, 8, 9.
08 листопада 2010 року між ВАТ "Черкасиобленерго", в особі голови правління Власенка Ю.П., що діє на підставі Статуту, та ВАТ "Азот", особі генерального директора Коваля А.А., що діє на підставі Статуту, укладено Додаткову угоду №2 до Договору №524-213/24 від 24.05.2005, якою сторони прийшли до згоди, що продаж електричної енергії споживачу постачальником припиняється за договором про постачання електричної енергії №524-213/24 від 24.05.2005 на строк дії договору про купівлю-продаж електроенергії №108-213 від 13.02.2009, укладеного між споживачем та постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом з 00 год. 1 листопада 2010 року. На 1 листопада 2010 року кредиторська заборгованість складає 50 747 753,69 грн.
23 березня 2012 року між ПАТ "Черкасиобленерго" (кредитор за Угодою), в особі першого заступника голови правління ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №62/09-01 від 05.01.2012 року, та ПАТ "АЗОТ" (боржник за Угодою), особі голови правління Склярова В.Л., що діє на підставі Статуту, укладено Угоду №140-213 реструктуризації боргу (далі - спірна Угода про реструктуризацію), предметом якої є умови і порядок сплати боржником кредитору заборгованості, яка нарахована відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії №524-213/24 від 24.05.2005 р.
Відповідно до п.1.2 Угоди про реструктуризацію, боржник визнає, що станом на день укладення Угоди, заборгованість перед кредитором за поставлену електричну енергію у період з 01.09.2010 по 31.10.2010 відповідно до Договору про постачання електроенергії становить 50 704 646,63 грн. і зобов'язується оплатити кредитору зазначену суму заборгованості у період з 15.06.2012 до 15.11.2013 рівними частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (Додаток №1 до цієї Угоди), який є невід'ємною частиною даної Угоди.
Додатком №1 до Угоди про реструктуризацію узгоджений графік погашення заборгованості з 15 червня 2012 року по 15 листопада 2013 року, по 2 816 924,81 грн. щомісячно.
28 березня 2012 року між ПАТ "Черкасиобленерго", в особі першого заступника голови правління ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №62/09-03 від 01 січня 2012 року, та ПАТ "АЗОТ", в особі голови правління Склярова В.Л., що діє на підставі Статуту, укладено Додаткову угоду №3 про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії щодо припинення - відновлення продажу (постачання) електричної енергії, якою прийшли до згоди, що продаж електричної енергії споживачу за Договором про постачання електричної енергії №524-213/24 від 24 травня 2005 року, постачальником припиняється з 00 год. 1 квітня 2012 року. Орієнтовна сума остаточного розрахунку за електричну енергію спожиту в березні 2012 року складає 22 700 000 грн.
Відповідно до балансу ПАТ "Черкасиобленерго" станом на 31.03.2012 балансова вартість активів товариства складає 540 798 тис. грн.
Листом від 21 лютого 2014 року №1/2/14 розпорядник майна ПАТ "Черкасиобленерго" Литвин В.В. підтвердив своє погодження укладеного у лютому 2012 року договору реструктуризації боргу з ПАТ "Азот" на суму 50 704 646,63 грн.
Згідно Розрахунку різниці нарахування за відпущену електричну енергію ПАТ "АЗОТ" за 2005-2014 роки, доданого відповідачем до пояснень від 19.03.2014 року, у вказаний період нарахована сума 777 237 007,83 грн., вартість за тарифами березня 2014 року - 1 380 805 214 грн., різниця - 349 734 101,25 грн. Контррозрахунок позивач не подав.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є визнання недійсними Договору постачання електричної енергії та Угоди реструктуризації боргу за поставлену електричну енергію, з підстав укладення їх з порушенням закону та особою, яка не мала на це відповідних повноважень.
Учасники спірних правовідносин являються суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст.2,55 ГК України. Відносно відповідача порушено провадження у справі про його банкрутство, щодо нього ухвалою суду застосована процедура розпорядження майном. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню особливості регулювання відносин, пов'язаних з банкрутством.
З обставин вчинення спірних договору та угоди вбачається, що вони укладені між юридичними особами, у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Спірний договір за своєю правовою природою являється господарським договором енергопостачання. Спірна угода за своєю правовою природою являється договором реструктуризації заборгованості за енергоносії.
Підставою визнання спірних договору та угоди недійсними позивач вказує на вчинення їх з порушенням закону та укладення від імені відповідача особою, яка не мала на це відповідних повноважень.
Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України та іншими актами законодавства.
З огляду на правову природу спірних договору та угоди, підстав позову, окрім норм названих кодексів, судом застосовані норми матеріального права, якими регулюються спірні відносини, зокрема:
- Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі скорочено - ЗУ "Про електроенергетику"), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі;
- Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 №2711-ІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ №2711), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. В силу п.1.1 ст.1 ЗУ №2711 відповідач відноситься до підприємства паливно-енергетичного комплексу.
- Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-ХІІ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено ЗУ "Про банкрутство"), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Норми матеріального права застосовані судом на дату укладання спірного договору (24.05.2005) та спірної угоди (23.03.2012).
За загальним правилом правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
При вирішенні спору судом враховані роз'яснення Верховного Суду України (ВСУ), Вищого господарського суду України (ВГСУ) щодо застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, викладені у постанові пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі скорочено - постанова пленуму ВСУ №9) та у постанові пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі скорочено - постанова пленуму ВГСУ №11).
Так у постанові пленуму ВГСУ №11 роз'яснено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Пункт 13 ст.13 ЗУ "Про банкрутство", на порушення якого вказує позивач, у редакції на дату його укладання (24.05.2005) передбачав наступне: "Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника".
Зі змісту спірного договору вбачається, що позивач являється споживачем електричної енергії, а відповідач постачальником електричної енергії.
Згідно ст.26 ЗУ "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Частиною 6 статті 24 ЗУ "Про електроенергетику" (в редакції, що діяла станом на 24.05.2005, тобто на дату укладання спірного договору) встановлено, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.
Згідно Статуту відповідача метою його діяльності є найбільш повне задоволення потреб споживачів електричної енергії. На дату укладання спірного договору відповідач мав статус природних монополій і згідно з ч.2 ст.10 Закону України "Про природні монополії" він не міг вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) електроенергії.
Таким чином, укладення спірного Договору в силу вимог закону було обов'язковим, і відповідач, як енергопостачальник, на мав права відмовити позивачу у його укладенні, незалежно від того, що знаходиться у процедурі банкрутства і незалежно від волі розпорядника майна. Окрім цього, суд вважає, що за своїм змістом та правовою природою спірний договір не підпадає під ознаки договорів, які згідно з п.13 ст.13 ЗУ "Про банкрутство" підлягають укладенню виключно за погодженням з розпорядником майна.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про недійсність спірного договору з підстав порушення ЗУ "Про банкрутство" при його укладенні.
Обидві сторони виконували спірний договір, при цьому до нього укладались додаткові угоди. Проте, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань щодо строків, порядку та розміру оплати за спожиту електричну енергію позивач заборгував відповідачу за поставлену електричну енергію у період з 01.09.2010 по 31.10.2010 суму 50 704 646,63 грн.
На підставі ст.10 ЗУ №2711 була проведена реструктуризація цієї заборгованості, у зв'язку з чим сторони уклали спірну угоду, згідно з якою зазначений борг підлягав сплаті рівними частинами у період з 15.06.2012 року по 15.11.2013 року по 2816924,81 грн. щомісячно згідно узгодженого графіку погашення заборгованості (додаток №1 до Угоди).
Суд вважає також безпідставними доводи позивача про недійсність спірних договору та угоди з підстав відсутності у особи, що їх підписала від імені відповідача, повноважень на їх укладення.
По-перше, спірні договір та угода реструктуризації боргу не підпадають під ознаки правочинів, які згідно Статуту не може укладати голова правління. По-друге, як вбачається з фактичних обставин справи, спірні договір і угода виконувались, що свідчить про схвалення договору і угоди особою, від імені якої вони укладались.
Отже згідно ч.2 ст.241 ЦК України спірні договір та угода створюють, змінюють і припиняють права та обов'язки сторін з моменту їх вчинення. З цього питання на підставі ст.111-28 ГПК України судом враховані правові позиції ВСУ, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України зі спорів щодо визнання правочинів недійсними (постанова ВСУ від 10 квітня 2012 р. у справі № 3-16гс12).
Таким чином, суд приходить до висновку, що на дату укладання спірних договору та угоди, вони укладені повноважними особами, у тому числі і від імені відповідача, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Укладенням спірних договору та угоди не порушені права і охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За викладених обставин, суд вважає доводи позивача такими, що не відповідають обставинам укладання спірних договору та угоди, наведеним нормам права. Доводи відповідача, суд вважає обґрунтованими. У процесі вирішення спору судом не встановлено інших правових підстав для визнання недійсними спірних договору та угоди.
З огляду на викладене, суд відмовляє у позові повністю. Отже не підлягає задоволенню клопотання відповідача про застосування правових наслідків недійсності спірних договору та угоди.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 15 квітня 2014 року.
СУДДЯ Н.М. Курченко