Справа № 231/587/14-ц

Провадження № 2/231/167/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Жданівський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Бузанова П.М.

при секретарі: Широковій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

З липня 1998 року по вересень 2004 року він працював на ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська» гірноробітником по ремонту гірних видобутків підземним з повним робочим днем у шахті.

У лютому 2002 року він був оглянутий у Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань, де по висновку ВЕК йому первинно було встановлено діагноз - хронічна вертеброгенна п/к радікулопатія в стадії субремісії з помірно м'язово- тонічним синдромом.

Після неодноразового лікування він був направлений на МСЕК, де йому було первинно встановлено 25 % втрати працездатності з наступним переоглядом у 2003 році. У тому ж 2003 р. йому було підтверджено втрату працездатності. У 2008 році в зв'язку з погіршенням здоров'я йому було встановлено 40 % втрати працездатності, та його було визнано інвалідом 3 групи безстроково.

На теперішній час перебуває на обліку у відповідача та отримує щомісячні страхові виплати.

В зв'язку з отриманим хронічним професійним захворюванням та втратою здоров'я йому нанесено значну моральну шкоду, яка виражена у втраті нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, у порушенні відносин з оточуючими, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду від пошкодження здоров'я та втрати працездатності у сумі 25 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, та пояснив, що в зв'язку з профзахворюванням він вимушено був переведений для роботи на поверхні шахти в 2008 році, що призвело до значної втрати ним розміру заробітної плати. Вказані обставини привели до неможливості забезпечити себе та сім'ї матеріально належним чином. Не може забезпечити себе та хвору дружину ліками, та оплачувати навчання дітей. В зв'язку з постійними болями вимушений не рідше двох разів на рік проходити стаціонарне лікування, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м.Жданівка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши письмові заперечення, та пояснивши суду, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 27.02.2007 року ст. ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат. В зв'язку з чим вважає, що Фонд не може бути належним відповідачем по справі. Також вважає що документи, на які посилається позивач як на підставу заподіяння моральної шкоди, а саме - довідка МСЕК, акт розслідування нещасного випадку, є документами, що підтверджують виявлення професійного захворювання і встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку та інших медичних послуг, ніяким чином не можуть бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди, тому просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі наданих сторонами доказів та пояснень, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини:

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з вугільним підприємством ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська» з липня 1998 року по вересень 2004 року (а.с. ).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання - професійне захворювання ОСОБА_1 виникло через недосконалість технологічних процесів добутку вугілля в тяжких умовах з категорією роботи - тяжка та середньої тяжкості. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища.

Висновком МСЕК від 26.03.2002 р. (а.с. ) ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням.

Висновком МСЕК від 24.06.2008 р. (а.с. ) ОСОБА_1 було встановлено 40% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності в зв'язку з професійним захворюванням безстроково.

Відповідно до встановлених фактичних обставин, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди у зв'язку з частковою втратою працездатності позивачем при виконанні трудових обов'язків в період роботи на підприємстві вугільної промисловості - ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська».

Тому при розгляді справи слід керуватися нормами матеріального права, які викладено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності» № 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року, введеного в дію з 01.04.2001 року.

Відповідно до вимог, які викладено у п.п. «е» п.1 ч.1 ст.21, ст.28 названого Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідно до вимог, які викладено у ч. 3 ст.34 названого Закону, сума страхової виплати у відшкодування моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з частковою втратою працездатності ОСОБА_1 на думку суду, доведено дослідженими письмовими доказами у справі: копією трудової книжки, актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновками МСЕК, а також доводами позивача в позовній заяві, та поясненнями в суді про вимушену зміну місця роботи, що призвело до неналежного матеріального забезпечення сім'ї.

До того ж, на думку суду, втрата позивачем працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого значно погіршено.

Тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 внаслідок втрати працездатності заподіяно моральну шкоду, так як він відчуває фізичні й моральні страждання: частково, безстроково втратив працездатність, втратив нормальні життєві зв'язки через неможливість продовжити активний спосіб життя, погіршилися стосунки з оточуючими. Вказані обставини безумовно свідчать про необхідність докладання значних додаткових зусиль з боку ОСОБА_1 для реалізації його звичайного способу життя.

Відповідно до роз'яснень, які викладено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 суд також керується вимогами ст.41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати ОСОБА_1, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя та побуту.

При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, відсоток втрати професійної працездатності - 40 % безстроково: наявність інвалідності 3 групи, що свідчить про неможливість відновлення втраченого здоров'я, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу у медичному лікуванні, вік позивача, час його роботи на підприємстві вугільної промисловості.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає встановленим що позивачу дійсно спричинено моральну шкоду, але сума, яку просить стягнути позивач надмірна, і тому позов є таким, що підлягає частковому задоволенню у вигляді стягнення суми достатньої і необхідної для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті підстави, що згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 23.02.2007 року ст.ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат.

Такі доводи відповідача суд вважає неспроможними, оскільки, ч.3 ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Судом встановлено, що 26.03.2002 року вперше було встановлено втрату працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто в період дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, що набрав законної сили 01.04.2001 року, відповідно якого обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди було покладено на відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка, та до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 23.02.2007 року.

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Оскільки Закон України від 23.02.2007 р. №717-У, набрав чинності 20.03.2007 р. і не має зворотної сили на спірні правовідносини і у зв'язку з цим право на відшкодування моральної шкоди може стягуватися лише в разі, коли стійка втрата працездатності вперше була встановлена в період дії Закону до 01.01.2006 року.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновками МСЕК. Відповідно до чинного Законодавства втрата працездатності яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, також не ґрунтується на Законі, оскільки між сторонами виникли правовідносини, які випливають з обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, і відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на них не розповсюджується.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 р. за конституційним зверненням Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградський області про офіційне тлумачення частини 3 ст.34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва і не виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадку тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (ст. 1,5; ч.5 ст. 6; ч.2 ст. 13; п/п « є» п.1 ч.1 ст. 21; ч.2ст. 28).

Відповідно до вимог, які викладено у п.18 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», Фонд соціального страхування звільнено від сплати державного мита.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.8, 58 Конституції України ст. ст. 21, 28, п.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105- XIV з наступними змінами і доповненнями, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1- рп/2004 р., п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 14 000 грн. (чотирнадцять тисяч гривень).

Стягнуті суми вказані без стягнення податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ П.М. БУЗАНОВ