10.1
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9757/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ципко О.В.,
за участю секретаря: Гаркуші Ю.О.
представник позивач не з'явився
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №1472 від 30.07.2013 ,-
ВСТАНОВИВ:
В провадження Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №1472 від 30.07.2013.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 1472 від 30.07.2013 до Державного підприємства «Антрацит» застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.
Позивач вважає вказане рішення незаконним огляду на наступне.
14.04.2013 ДП «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за березень 2013 року, яким нараховано до сплати єдиного внеску у розмірі 546 125,15 грн.
Платіжними дорученнями № 227 від 05.03.2013, №282 від 20.03.2013, №№415, 414, 432 від 29.04.2013 на загальну суму 546 125,15 грн. ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за березень 2013 року, про що вказано у розділі зазначених платіжних доручень «Призначення платежу».
09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі №913/124/13-г було порушено провадження у справі про банкрутство відносно ДП «Антрацит». Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Отже, станом на 29.04.2013 заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті, в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за відповідачем була відсутня.
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 23.01.2014 надав письмові заперечення на позов, в яких проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Оскільки сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу без участі представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ДП «Антрацит» 14.04.2013 подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2013 року, відповідно до якого самостійно нараховано до сплати єдиний внесок у розмірі 546 125,15 грн. (рядок 8 звіту) (а.с.8-11).
Платіжними дорученнями № 227 від 05.03.2013, №282 від 20.03.2013, №№415, 414, 432 від 29.04.2013 на загальну суму 546 125,15 грн. ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за березень 2013 року відповідно до призначення платежу (а.с.12-16).
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1472 від 30.07.2013 до ДП «Антрацит» застосовано штрафні санкцій у сумі 54 612,52 грн. та нараховано пеню - 29 046,83 грн. за період з 29.04.2013 по 27.06.2013 (а.с.5).
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його до Пенсійного фонду України.
Рішенням Пенсійного фонду України № 27494/09-10 від 16.10.2013 скарга ДП «Антрацит» на рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1472 від 30.07.2013 залишена без задоволення (а.с.6-7).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суддя виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Позивач відноситься до категорії гірничих підприємств, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, а тому граничним строком сплати самостійно нарахованого єдиного внеску за березень 2013 року є 28 квітня 2013 року.
Відповідно до ч.11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно частини 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 11 та частиною 10 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).
Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 у справі № 13-б/913/124/13-г за заявою ТОВ «Ставр» порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На час розгляду судом даної справи провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» не припинено (а.с.17).
На думку суду, особливість цієї справи полягає у тому, що стосовно позивача порушено справу про банкрутство.
Відповідно до ст.1 Закону України від 14.05.1992 № 2343-12 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Порушення справи про банкрутство розділило заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску на два різновиди конкурсну та поточну заборгованість.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що починаючи з 9 січня 2013 року погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.
Відповідно до положень ч.1 ст. 19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Аналізом вищенаведених положень встановлено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Частиною шостою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Враховуючи вищевказане, для з'ясування питання щодо законності рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі № 1472 від 30.07.2013 необхідно встановити, чи своєчасно та у повному обсязі відповідачем сплачувався єдиний внесок за березень 2013 року.
Згідно звіту ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» за березень 2013 року позивачем самостійно нараховано єдиний внесок у сумі 546 125,15 грн.
Вказана сума сплачена ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» платіжними дорученнями № 227 від 05.03.2013, №282 від 20.03.2013, №№415, 414, 432 від 29.04.2013 на загальну суму 546 125,15 грн., тобто у повному обсязі
Оскаржуваним рішенням застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 29.04.2013 по 27.06.2013, тому несвоєчасна сплата єдиного внеску за березень 2013 року не має правового значення для даної справи.
Відповідно до п.7.2.2 Інструкції «Про прядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, розрахунок зазначеної фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Одночасно, судом встановлено, що ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» єдиний внесок за березень 2013 року частково сплачено з порушенням строку, встановленим ч.8 ст.9 Закону № 2464, тобто 29 квітня 2013 року замість граничного строку сплати - 28 квітня 2013 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій мав виходити із суми несвоєчасно сплаченого єдиного внеску та кількості днів прострочення.
Таким чином, судом встановлено, що рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №1472 від 30.07.2013 містить недостовірні відомості, а відтак відповідачем розрахунок штрафної санкції та пені здійснено не вірно.
З огляду на вищевикладене, не зважаючи на порушення позивачем строку сплати єдиного соціального внеску, суд вважає за необхідне скасувати рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №1472 від 30.07.2013 у повному обсязі, оскільки обов'язок відповідача щодо визначення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нарахування пені є дискреційним, а адміністративний суд не повноважений підміняти відповідача у виконанні покладених на нього обов'язків.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області задовольнити повністю.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1472 від 30.07.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені Державному підприємству "Антрацит" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Антрацит" (юридична адреса: 94613 Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний номер 32226065) судові витрати у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 15 квітня 2014 року.
Суддя О.В. Ципко