ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача –не з’явився,

-          відповідача – Мацко К.Є.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Вторчермет-Переробка Україна” звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Бердянські жниварки” про стягнення 30 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

До прийняття рішення у справі відповідач подав до позивача зустрічний позов про стягнення 31.299,69 грн., які складаються з 18.608,52 грн. втрат від інфляції, 4.402,44 грн. –3% річних, 8.288,72 грн. пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 08.12.2003р. (з урахуванням збільшення зустрічних позовних вимог).

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2005 у справі № 15/299 (суддя Колодій Н.А.) первісний позов задоволено. Стягнуто  з ВАТ “Бердянські жниварки” на користь ТОВ “Вторчермет-Переробка Україна” 30.000,00 грн. безпідставно набутого майна, 300,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Вторчермет-Переробка Україна” на користь ВАТ “Бердянські жниварки”  18.608,52 грн. втрат від інфляції, 4.402,44 грн. –3% річних, 230,11грн. державного мита та 86,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.03.2006 у справі №15/299 (колегія суддів: Радченко О.П. –головуючий, Кагітіна Л.П., Мойсеєнко Т.В.) апеляційну скаргу ВАТ “Вторчермет-Переробка Україна” задоволено. Рішення господарського суду  Запорізької області від 27.12.2005 р. у справі № 15/299 скасовано частково та прийнято нове рішення про задоволення первісного позову. Стягнуто з ВАТ “Бердянські жниварки” на користь ВАТ “Вторчермет-Переробка Україна” 30.000,00 грн. безпідставно набутого майна, 300,00грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з  постановою суду апеляційної інстанції ВАТ “Бердянські жниварки” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування постанови Запорізького  апеляційного господарського суду від 29.03.2006 у справі №15/299 та залишення без змін рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2005.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційною інстанцією неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема норми ст. 625 ЦК України, оскільки господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, (позивач правом сторони у судовому засіданні не скористався), перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга ВАТ “Бердянські жниварки” не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судами попередніх інстанцій встановлено:

08.12.2003р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі –продажу, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати нерухомість (склад лісу, до якого входять: побутові приміщення складів готової продукції, кран козловий, металевий ангар, вагова з навісом, паркан, ворота, хвіртка, бетонне замощення) у власність позивача, а позивач - прийняти її і сплатити за неї грошову суму у розмірі 122.350,00 грн. з урахуванням ПДВ. Нерухомість розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 2А, та належить відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Бердянської міської ради.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що позивач сплачує визначену даним Договором суму наступним способом:

форма оплати - платіжне доручення;

порядок оплати –попередній;

строк оплати до 25 грудня 2003р.

          Договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін або за рішенням господарського суду України (п. 6.3 Договору).

          Листами №04/07-1 від 04.07.2005р. та №04/07-2 від 08.08.2005р., керуючись ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати Договір та повернути внесену попередню оплату у розмірі 30.000,00 грн.

Враховуючи невиконання позивачем передбаченого Договором зобов'язання щодо оплати у повному обсязі вартості нерухомості та значний період прострочення внесення грошової суми, листом №516 від 28.07.2005р. відповідач погодився з пропозицією позивача розірвати укладений між сторонами Договір з 28.07.2005р., проте листом №551 від 10.08.2005р. відповідач відмовив позивачу у поверненні передплати в сумі 30.000,00 грн.

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірний Договір є розірваним за згодою сторін з 28.07.2005 р., з боку відповідача не виконувався, тобто предмет Договору так і не було передано позивачу та у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів у розмірі 30.000,00грн., що були перераховані позивачем як часткова оплата за Договором.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманого майна - грошових коштів в сумі 30.000,00 грн. є обґрунтованими, правомірними і такими що підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічного позову, апеляційна інстанція правильно встановила і виходила з того відповідно до умов договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату майна позивач сплачує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу (п.5.3 договору), якщо позивач відмовляється прийняти куплене майно, відповідач вправі відмовитися від Договору і вимагати відшкодування збитків (п.5.4 договору), а  такий спосіб захисту прав відповідача, як стягнення 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором не передбачений.

Як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Згідно з п. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у  зобов'язанні  свого обов'язку  або за наявності очевидних підстав вважати,  що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або  виконає його  не  в  повному  обсязі,  друга  сторона  має  право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Оскільки, Договором передбачені такі способи захисту прав відповідача, як стягнення пені та збитків, а законом у даному випадку передбачені інші способи захисту.

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів вважає такий висновок обґрунтованим нормами матеріального права.

          Посилання касаційної скарги на порушення судом ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків, не приймається  до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції правильно зазначено  що предмет Договору (склад лісу, до якого входять: побутові приміщення складів готової продукції, кран козловий, металевий ангар, вагова з навісом, паркан, ворота, хвіртка, бетонне замощення) так і не був переданий відповідачем позивачу і знаходився у володінні та розпорядженні відповідача.  

          Твердження скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не спростовують викладених в судовій постанові мотивованих висновків про відмову у задоволені зустрічних  позовних вимог.

          З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є обґрунтованою та відповідає законодавству України, а тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Бердянські жниварки” на постанову від 29.03.2006 Запорізького апеляційного господарського суду у справі №15/299 залишити без задоволення.

Постанову від 29.03.2006 Запорізького апеляційного господарського суду у справі №15/299 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      С. Плахотнюк

Судді:                                                                                               Н.Панченко

                                                                                                         С.Самусенко