АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/23/14 Справа № 2/205/445/13 Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д.В. Доповідач - Чубуков О.П.

Категорія 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Судді-головуючого: Чубукова О.П.

Суддів колегії: Михайловської С.Ю., Красвітної Т.П.

при секретарі Яловій Ю.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_10 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_10 про визнання заповіту недійсним - відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, посилаючись на необґрунтованість і незаконність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимоги ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що 09 травня 2011 року ОСОБА_11 помер, про що в Книзі реєстрації смерті Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 12 травня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 2314 (а.с.15).

Як вбачається із матеріалів справи, за життя ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, склав заповіт 06 серпня 2003 року, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати та на що матиме право за законом, заповідав ОСОБА_6 (а.с. 57).

Окрім цього, суд зазначає, що порушення форми та порядку посвідчення заповітів являють собою неврахування будь-яких імперативних вимог закону, підзаконних актів щодо складання заповіту (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання, тощо). Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251, 1252 цього Кодексу.

Оглядом спірного заповіту встановлено, що вказані вимоги чинного законодавства при його посвідченні Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 були дотримані. Заповіт містить розпорядження заповідача не стосовно конкретного нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 а стосовно всього майна заповідача, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі те, що йому буде належати на день його смерті і на що за законом він матиме право.

Обравши способом захисту пред'явлення позову про визнання заповіту недійсним з огляду на порушення порядку його посвідчення, позивачем не враховано те, що відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає, що його ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вивчивши досконало всі обставини справи, судді дійшли висновку, що доводи апеляційної скарги є переоцінкою доказів, які важливого значення для справи не мають.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення і з цього ж дня може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді колегії: