Єдиний унікальний номер 2-658/11 Номер провадження 22-ц/775/2368/2014

Головуючий в 1 інстанції - Сидоров Є.І.

Доповідач: Принцевська В.П.

Категорія 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Жданової В.С.,

суддів Принцевської В.П., Канурної О.Д.,

при секретарі Забавіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності, визнання договору дарування удаваною угодою, розподіл спільно нажитого майна та визнання права власності на частину майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності, визнання договору дарування удаваною угодою, поділ спільно нажитого майна та визнання права власності на частину майна, в якому вказала, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 19 січня 2002 року по 18 червня 2007 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період спільного проживання з відповідачем за спільні кошти був придбаний будинок за 4815 грн. Оформленням документів займався, відповідач ОСОБА_2 Після придбання будинку їх родина зареєструвалась в ньому, як в місці постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу вона та діти продовжують проживати у будинку. Відповідач через деякий час пішов із родини та проживає окремо від них. За час спільного проживання та після розірвання шлюбу нею постійно вносяться грошові кошти у будинок, проводиться ремонт будинку, оплачуються комунальні послуги, суттєво благоустроюється прилегла територія до нього.

Влітку 2010 р. їй стало відомо що відповідач з метою позбавити її права власності, таємно від неї, уклав з ОСОБА_3 договір дарування, згідно якого він передав у дар ОСОБА_2 будинок. Договір дарування фактично приховав договір купівлі-продажу будинку, оскільки відповідач раніше з ОСОБА_3 знайомим не був, а тому причин у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дарувати та приймати у дар нерухоме майно не було. Крім того, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 гроші у сумі 4815 грн., що також підтверджує факт удаваної угоди.

Вважає будинок АДРЕСА_1 спільно нажитим майном подружжя, тому вона з відповідачем ОСОБА_2 має право на 1/2 частину кожний.

Строк позовної давності, позивачка вважає, що нею не пропущений, оскільки до літа 2010 року їй не було відомо, що її право власності з боку відповідача порушено, оскільки сімейні відносини між ними були припинені у 2007 році.

Просить поновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та визнати причину пропуску строку позовної давності поважною, визнати договір дарування будинку від 17.03.2003 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 удаваною угодою. Визнати договір дарування будинку від 17.03.2003 p., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договором купівлі- продажу домоволодіння. Поділити спільно нажите майно - будинок АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на ? частину домоволодіння.

ОСОБА_2 звернуся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про виселення.

Рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позову, також відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

З даним рішенням не погодилася позивачка за первісним позовом та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд першої інстанції не повно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального Законів. Вважає, що суд дійшов неправильного висновку, що нею було пропущено строк позовної давності. Просила скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апелянтка до суду не з»явилася, звернулася з заявою про розгляд справи в її відсутність.

Представник апелянта в судовому засіданні повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Статтею 303 ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Шлюб між сторонами розірваний 18 червня 2007 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу.

17 березня 2003 року ОСОБА_2 отримав у дар будинок АДРЕСА_1 від ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 659.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2

20 липня 2007 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_11, та змінив прізвище з ОСОБА_2 та ОСОБА_2.

Спірне домоволодіння було отримано у дар ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідач ОСОБА_3 суду першої інстанції пояснив, що дійсно отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 4815 грн. в рахунок продажу спірного будинку, однак він погодився на оформлення угоди у вигляді договору дарування. Оформити вказану угоду у вигляді договору дарування його попросили відповідач ОСОБА_2 та мати відповідача.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 отримав в рахунок продажу будинку 4815 грн. від ОСОБА_2

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Також з матеріалів справи вбачається, що договір дарування спірного будинку укладений у 2003 році, а з вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 звернулась до суду 13 грудня 2010 року, тобто сім років після укладення спірного договору.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянтки, що про існування вказаного договору вона дізналась лише влітку 2010 року, а також, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо пропуску нею строку позовної давності. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що дані доводи є безпідставними, оскільки 3 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м.Донецька зі скаргою приватного обвинувачення в якій вказала, що спірний будинок належить її колишньому чоловіку ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договора дарування. Тобто в вересні 2007 року позивачці було відомо, що спірний будинок належить відповідачеві на підставі договору дарування. В своїх поясненнях, які ОСОБА_1 надавала начальнику Кіровського РВДГУ 27.07.2007 року, вона вказує, що спірний будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування. Також даний факт встановлений вироком Кіровського районного суду м.Донецька від 12 лютого 2008 року, а тому позивачка при зверненні з даним позовом дійсно пропустила строк позовної давності.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Судді: