Справа № 412/1756/14-а

Провадження № 2-а/412/97/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі головуючого судді Смирнова В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краснодонської міської ради про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трьох років. До народження дитини позивач працювала у державному підприємстві поштового зв'язку ВПЗ Краснодон 7 на посаді оператора поштового зв'язку та з 18.01.2012 року перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Позивач є застрахованою особою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі по тексту Закон № 2240 від 18.01.2001 року). Позивач перебуває на обліку в УПСЗН виконкому Краснодонської міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною. Вказує на порушення її прав, оскільки допомогу їй призначено відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі 130,00 грн., тоді як вона, як застрахована особа, має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України № 2240 від 18.01.2001 року - прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач зверталась до відповідача з вимогою здійснити перерахунок розміру соціальної допомоги, але отримала відмову. Посилаючись на наведене, позивач просила суд поновити пропущений строк зверненя до суду з 18.01.2012 року, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та призначенні допомоги по догляду за дитиною, просила покласти на відповідача обов'язок здійснити донарахування та виплату соціальної допомоги по догляду за дитиною до трьох років, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 18.01.2012 року по 10.11.2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

При поданні позову позивач заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Від представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краснодонської міської ради надійшли письмові заперечення проти позову, у яких вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у скороченому провадженні в порядку ст. 183-2 КАС України та приходить до наступного.

Встановлено, що позивач є матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

З 01.11.2011 року позивач перебуває на обліку в УПСЗН виконкому Краснодонської міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьох років працюючим та допомогу на першу дитину одинокій матері, є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 12-15, 18).

27.01.2014 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок та сплату недоотриманих коштів, які відповідач повинен був сплатити у зв'язку з її правом на отриманя допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі, встановленому ЗУ " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " в розмірі прожиткового мінімума, встановленого для дитини віком до шести років (а.с. 19-20).

30.01.2014 року відповідачем надано письмову відповідь № 1/02-340 на звернення позивача (а.с. 16-17), в якій зазначено, що порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років визначений ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Умови призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 року. Розмір допомоги з 1 січня 2010 року становить різницю між 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн. (Прикінцеві положення ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"). Вказано розмір прожиткового мінімуму, встановлений Законами України "Про держаний бюджет України на 2011 рік", "Про держаний бюджет України на 2012 рік" та "Про держаний бюджет України на 2013 рік". Також вказано, що 06.02.2012 року позивач звернулася до УПСЗН з заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, внаслідок чого допомогу їй було призначено з 18.01.2012 року по 10.11.2014 року 130,00 грн. (щомісячно). 14.08.2013 року позивач повторно звернулася до УПСЗН з заявою про призначення зазначеної допомоги з урахуванням доходів сім'ї та надала декларацію про доходи та майновий стан, у результаті чого допомогу їй було призначено: з 01.08.2012 року по 30.09.2012 року - 142,48 грн., з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року - 158,48 грн., з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року - 174,48 грн., з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року - 187,48 грн., з 01.02.2013 року по 10.11.2014 року - 130 грн.

Аналогічна позиція викладена і у письмових запереченнях відповідача (а.с. 26), де також зазначено, що відповідач не є органом, який фінансує видатки на загальносуспільні потреби, а є лише розпорядником бюджетних коштів; вказано про необхідність керування при розгляді справи положеннями Бюджетного Кодексу України, за яким виплата допомоги по догляду за дитиною в більшому розмірі є нецільовим використанням бюджетних коштів. Також в запереченнях вказано, що відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", допомога по догляду за дитиною застрахованій особі призначається правлінням Фонду, тому УПСЗН виконкому Краснодонської міської є неналежним відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що адміністративні позовні вимоги заявлені з порушенням ст. 99 КАС України.

У якості прикладу позивачем надано суду копію постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 року по аналогічній справі (а.с. 7-11).

Розглянувши позов по суті, суд дійшов до наступного.

Так, з відповіді начальника УПСЗН виконкому Краснодонської міської ради вбачається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення трьох років виплачується позивачу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" від 27.12.2001 року № 1751, тоді як позивач вважає, що допомога має бути призначена згідно зі ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в редакції до 2008 року.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу розміру та порядку нарахування державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до трьох років.

Частиною 1 ст. 15 Закону України від 21.11.1992 р. "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (зі змінами в редакції Закону від 22.03.2001 р.) визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21.11.1992 р. № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII), дія якого поширювалася на осіб, незастрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (зі змінами та доповненнями до нього) (далі - Закон № 2240-ІІІ), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними певні положення Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III. Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року. Рішення Конституційного Суду України вступає в законну силу негайно та є обов'язковим для виконання.

Таким чином, з дати проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-XII.

Стаття 1 Закону № 2240-III із змінами, внесеними згідно із Законом N 5458-VI від 16.10.2012 року, визначає, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Зокрема, статтями 42, 43 зазначеного закону в редакції до дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року), які відновили свою дію та є чинними з дати прийняття та проголошення Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі, зазначеній у частині першій статті 42 цього Закону, яка фактично здійснює догляд за дитиною, щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно (стаття 44).

Статтею 43 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Саме на виконання цього закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" від 27.12.2001 року № 1751.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (далі - Закон № 835-VI) та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі по тексту - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, жодної постанови на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI не приймалося. Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися. В подальшому, ані Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік", ані Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік", ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах № 2811-ХІІ та № 2240-ІІІ.

З вищенаведеного вбачається, що спір між сторонами виник щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12. Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно частини першої статті 4 Закон № 2240-III право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що своїми діями відповідач, призначивши позивачеві допомогу по догляду за дитиною до 3х років у розмірі 130 грн. щомісячно, а згодом перерахувавши цю допомогу до розміру від 142,48 грн. по 187,48 грн., що менше, ніж встановлено ст. 43 Закону № 2240, порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, а тому його дії слід визнати неправомірними.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання відповідача сплачувати перераховану допомогу до 10.11.2014 року за своїм характером спрямована на захист права позивача від порушення, що лише може мати місце у майбутньому, тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, є необгрунтованою вимова позивача про поновлення пропущеного строку зверненя до суду з 18.01.2012 року, у зв'язку з чим ухвалою від 18 березня 2014 року позов в частині покладення обов'язку перерахунку допомоги по догляду за дитиною до трьох років за період з 18.01.2012 року по 27.08.2013 року залишено без розгляду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що слід задовольнити частково позовні вимоги позивача, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та призначення позивачу допомоги по догляду за дитиною в розмірі, визначеному ст. 43 Закону України № 2240 від 18.01.2001 року, покласти на відповідача обов'язок здійснити донарахування та виплату позивачу соціальної допомоги по догляду за дитиною до трьох років, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з 28.08.2013 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 94,128,161-162, 163,167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краснодонської міської ради, про визнання дій неправомірними, покладення обов"язку вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краснодонської міської ради Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краснодонської міської ради Луганської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи в розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, щомісячно, з 28.08.2013 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини вимог позивача відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Смирнов