ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"23" грудня 2008 р. | Справа № 19/12-3518/1 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 23 грудня 2008 року:
від позивача: Сітарчук О.О., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.11.2008 року № 19/12-3518/1
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”
до відповідача: Первомайського гранитно-щебеневого кар'єру Концерна “INMACOM” Республіки Молдова
про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та повернення майна
У судовому засіданні 23.12.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України
ВСТАНОВИВ:
07 листопада 2008 року ТОВ “Євро Лізинг” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайського гранитно-щебеневого кар'єру Концерна “INMACOM” Республіки Молдова про зобов'язання відповідача передати належний ТОВ “Євро Лізинг” на праві приватної власності гідромолот KWANGLIM SG5000, серійний номер KS08G01 та стягнення боргу в сумі 140 000,00 грн., інфляційних збитків —1 540,00 грн., 3% річних - 1495,89 грн. та судових витрат.
Правовою підставою позову ТОВ “Євро Лізинг” зазначило приписи ст. ст. 390, 526, 530, 620, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст.193, 229 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 13.11.2008 року № 19/12-3518/1 (суддя Семенов А.К.) позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи ухвалу від 13.11.2008 року, господарський суд вказав, що позивачем не надано до позову доказів сплати державного мита за вимогу немайнового характеру.
Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ “Євро Лізинг” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом норм процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити матеріали на розгляд по суті.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали від 13.11.2008 року у господарського суду Миколаївської області взагалі були відсутні правові підстави для повернення без розгляду позовної заяви з додатками, оскільки в якості доказу сплати державного мита за розгляд позовної заяви за обома вимогами позивачем надано платіжне доручення № 15029 від 03.11.2008 року, що відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93.
Первомайський гранитно-щебеневий кар'єр Концерна “INMACOM” Республіки Молдова відзив на апеляційну скаргу не надав та не скористався своїм процесуальним правом взяти участь в судовому засіданні.
Перевіривши надані матеріали, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлені випадки, в яких суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити, в тому числі, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
При застосуванні пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України господарському суду необхідно враховувати наступне.
Згідно з частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні згаданих питань слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.
Викладена позиція відображена в Роз'ясненнях Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 (зі змінами) “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.
Як вбачається з наданих матеріалів, ТОВ “Євро Лізинг”, звертаючись до господарського суду з позовною заявою, в якості доказу сплати державного мита надало оригінал платіжного доручення № 15029 від 03.11.2008 року, що відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 та діючого Господарського процесуального кодексу України.
Якщо у місцевого господарського суду виникли сумніви щодо розміру сплаченого державного мита, то суд не позбавлений можливості зобов'язати позивача доплатити державне мито.
Отже, з урахуванням приписів діючого Господарського процесуального кодексу України, у місцевого господарського суду були відсутні законні підстави для повернення позовної заяви ТОВ “Євро Лізинг” без розгляду.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 13.11.2008 року № 19/12-3515/1 –скасуванню як постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” - задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.11.2008 року № 19/12-3518/1 –скасувати.
3. Позовні матеріали з доданими документами надіслати до господарського суду Миколаївської області для вирішення питання відповідно до ст. 61 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк