ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/41947/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Омельченко О. О. Маісурадзе З. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову та ухвалуДонецького окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року
у справі№ 805/6028/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шіппінг»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
проскасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі № 805/6028/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 15.04. 2013 року № 0000141540/10188/15-17-4.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 3, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метінвест-Шіппінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз Азова ХХІ» за період з 01.01.2010 року по 30.12.2011 року складено акт від 01.04.2013 року № 248/15-17-4-31158623, яким зафіксовано порушення платником пп. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки відповідачем 15.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р», яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6 676 867,50 грн., з них за основним платежем 6 014 726,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 662 141,50 грн.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за договорами № СШ-АС/230309 від 23.03.2009 року, № СЗ-08/10Д/4411 від 01.08.2010 року, № СШ-ММЗ/100309/198/09 від 05.03.2009 року, укладеним між позивачем та ВАТ «МЗ «Азовсталь», ПАТ «Маріупольський металургійний завод ім. Ілліча», ПрАТ «Макіївський металургійний завод», у період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за умовами яких товариство виступило організатором транспортно-експедиційних послуг для вказаних підприємств (замовників). За умовами вказаних договорів товариство (експедитор) зобов'язувалося як від свого імені, так і від імені замовників, але за дорученням та за рахунок останніх організувати надання послуг з перевезення та експедирування вантажів замовників автомобільним транспортом. В свою чергу замовники зобов'язалися прийняти та сплатити надані Експедитором послуги, а також виплати йому винагороду.
На виконання умов вказаних договорів, організуючи надання транспортно-експедиторських послуг замовникам, позивач як замовник уклав з ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI» як експедитором договір доручення № 7S-I від 01.02.2009 року та договір № С 1-02/1 ІД від 11.02.2011 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне надання товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз Азова-ХХІ» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення стальних слябів з ВАТ «МЗ «Азовсталь», ПАТ «Маріупольський металургійний завод ім. Ілліча», ПрАТ «Макіївський металургійний завод» в Маріупольський морський порт підтверджується товарно-транспортними накладними, реєстрами товарно-транспортних накладних, актами здачі-приймання, дорученнями на відвантаження з відмітками митниці про випуск товарів, податковими накладними, які містять усі необхідні реквізити та відмітки вантажоодержувачів про прийняття товарів, та на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання послуг.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про правомірність віднесення до складу валових витрат товариством витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Індустріальний союз Азова-ХХІ».
Посилання відповідача на акти перевірок, проведених ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо дотримання ТОВ «Індустріальний союз Азова-ХХІ» вимог податкового законодавства, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки вказаним податковим органом протягом 2011-2012 років проводились численні як документальні позапланові виїзні, так і документальні позапланові невиїзні перевірки даного контрагента позивача, за результатами вказаних перевірок складені акти та акти про неможливість проведення документальної позапланової перевірки, в яких внаслідок виявлених недоліків заповнення та складання первинної документації, незважаючи на наявність певних необхідних первинних документів та через відсутність інших, у зв'язку з ненаданням товариством документів для проведення перевірки, податковий орган дійшов висновку про непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій цим платником податків. При цьому документи, що надавалися ТОВ «Індустріальний союз Азова-ХХІ» на підтвердження здійснення господарської діяльності, податковим органом відхилені.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 805/6028/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак