АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
[1]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року, -
встановила:
У травні 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання малолітніх дітей, який в подальшому було уточнено та доповнено. ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, роз'єднано в самостійні провадження.
В уточненій позовній заяві від 29.03.2012 р. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 10 000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої їх сину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також 174960 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Крім цього, просила відшкодувати витрати на придбання ліків у розмірі 819,12 грн., втрачений заробіток у розмірі 3520 грн. та 6000 грн. на посилене харчування. Також просила відшкодувати судові витрати та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 30 березня 2011 року, у присутності їх малолітніх дітей, своїми злочинними діями відповідач спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому лівої виличної дуги, синця параорбітальної ділянки зліва, крововиливу на склері лівого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 816/с від 30.05.2011 р., відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
У зв'язку з перебуванням на лікуванні з 31.03.2011 р. по 21.04.2011 р. вона втратила заробіток в сумі 3520 грн., виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та кількості днів перебування на лікарняному (950 х 5 :30 + 22) .
Для відновлення фізичних сил їй необхідне посилене харчування та вітаміни, рекомендоване лікарями при виписці з лікарні, розмір якого вона визначила в сумі 6000 грн. (500 грн. х 12 місяців).
У зв'язку з перебуванням на лікуванні вона понесла витрати на ліки в сумі 819,12 грн.
Внаслідок злочинних дій відповідача вона зазнала моральних страждань, можливий розмір компенсації за які визначено практичним психологом ОСОБА_5 в сумі 174960 грн.
У зв'язку з вчиненням відповідачем злочину відносно матері дитини, сину ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 10 000 грн. За результатами дослідження психічного стану, дитина потребує психотерапевтичної допомоги для подолання страхів, зниження емоційної напруги, що є наслідком психотравмуючої конфліктної ситуації у сім'ї .
На підставі угоди про надання правової допомоги №27 від 17.06.2011 р. та угоди №118 від 17.06.2011 р. ( з урахуванням додатків до них) вона понесла витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанціями №184151 від 17.06.2011 р., №184152 від 17.06.2011 р., №184153 від 09.08.2011 р., №184156 від 12.08.2011 р.
У зв'язку з тим, що вона понесла витрати, пов'язані з проведенням судової психологічної експертизи, просила відшкодувати 173,58 грн. відповідно до наданих квитанцій.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на придбання ліків в сумі 819,12 грн. Вирішено питання відшкодування судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене по справі рішення в частині незадоволених позовних вимог та вимог про стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, втраченого заробітку, витрат на посилене харчування та судових витрат задовольнити повністю.
Свої доводи мотивує тим, що ухвалене по справі рішення в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не взято до уваги висновок психолога ОСОБА_7, а також висновок експерта Арефіної Н.М. Відмова суду у задоволенні позовних вимог про стягнення втраченого заробітку в сумі 3520 грн. є необґрунтованою. Розмір втраченого заробітку має бути обчислено з п'ятикратного мінімального розміру мінімальної заробітної плати. Відмова суду у стягненні витрат на посилене збалансоване харчування, яке рекомендоване лікарями, є безпідставною. Судове рішення не містить оцінки та обґрунтування, чому з відповідача не компенсовано витрати позивача на проїзд до м. Житомира для проведення експертизи у сумі 173,58 грн. В матеріалах справи наявний розрахунок витрат на правову допомогу, а тому відмова суду у відшкодуванні таких витрат також є необґрунтованою.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги не заперечували лише в частині відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, в сумі 173,58 грн. В іншій частині просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в оскаржуваній частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 1999 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до обвинувального висновку по кримінальній справі по обвинуваченню начальника зміни підрозділу охорони СБУ капітана ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.128 КК України, останній, 30 березня 2011 року, близько 19.15 год., не бажаючи та не передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, біля вхідних дверей під'їзду АДРЕСА_1, а також на сходинах між першим та другим поверхами вказаного під'їзду, спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому лівої виличної дуги, синця пара орбітальної ділянки зліва, крововиливу на склері лівого ока, шляхом штовхання не менше двох разів останньої в бік металевих дверей та нанесення їй одного удару правої руки в область лівої скули, чим спричинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року провадження у вказаній кримінальній справі закрито зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. «2» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно.
Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування шкоди у виді втраченого заробітку та додаткових витрат на посилене збалансоване харчування, суд першої інстанції виходив з положень ст.1195, 1197 ЦК України та відсутності належних доказів на підтвердження підстав для такого відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Як зазначила сама позивач, на момент вчинення злочину вона працювала в ЗАТ «Холдингова Компанія «БЛІЦ-ІНФОРМ».
Відповідно до листків непрацездатності серії №548848, №058703, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 31.03.2011 р. по 21.04.2011 р. (а.с. 20, 21 кримінальної справи т.1).
Відповідно до довідки про доходи, ЗАТ «Холдингова Компанія «БЛІЦ-ІНФОРМ» оплачено 16 днів перебування позивача на лікуванні в повному обсязі.
Доказів втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності позивача та втрата нею у зв'язку з цим заробітку (доходу) суду не надано.
Визначення розміру відшкодування виходячи із розміру мінімальної заробітної плати визначається у випадку, коли на момент завдання шкоди (ушкодження здоров'я) потерпілий не працював.
Судом першої інстанції дано належну оцінку доводам позивача в сукупності з наданими доказами на обґрунтування вимог про відшкодування витрат на посилене харчування, яка доводами апеляційної скарги не спростована.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., заподіяної малолітньому сину ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності встановленого виду правопорушення, скоєного відносно нього.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд першої інстанції виходив з обставин справи, наданих суду доказів, поведінку та участь кожної сторони в момент скоєння злочину, внутрішнього переконання, судової практики по аналогічним справам, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, який зроблено без врахування всіх обставин справи та наданих суду доказів.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до висновку судової-психологічної експертизи ЖВ КНДІСЕ МЮ України від 26.07.2013 р., внаслідок подій, які сталися 30.03.2011 року, перебіг життя ОСОБА_1 набув соціально та психологічно руйнівного характеру. Потерпілій ОСОБА_1 завдані моральні страждання (моральна шкода). Спричинення тривалого розладу здоров'я (тілесних ушкоджень середньої тяжкості) викликало фізичні страждання (відчуття больового шоку під час травмування та оперативного медичного втручання , а також тривалість больових та виражено дискомфортних відчуттів у подальшому), порушило позитивне само сприйняття, тобто психологічно адаптивне самопочуття, призвело до тривалих надлишкових перешкод у вигляді штучно заподіяного проблемного перебігу життєвих побій, які виражаються у стійкому внутрішньому напруженні та почутті неповноцінності. Кількісний еквівалент грошової компенсації за завдані моральні страждання може становити 81 МЗП (а.с 265-277 т.1).
Оцінивши вказаний висновок експерта, врахувавши фізичний біль та страждання, яких позивач зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я, ту обставину, що скоєний злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості, ступень вини відповідача, сукупність зібраних по справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди буде сума 20 000 грн.
За таких підстав рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 20000 грн.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р., розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів, позивачем 17 червня 2011 року укладено з адвокатом ОСОБА_4 угоду №27 про надання правової допомоги , за якою остання зобов'язалась здійснювати представництво прав та інтересів ОСОБА_1, яка на момент укладення угоди є потерпілою по кримінальній справі за обвинуваченням гр. ОСОБА_3, справа №11402012 (а.с.44 т.1).
Відповідно до додатку до вказаної угоди від 14.10.2011 р., вказаний адвокат взяв на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів позивача в судових органах України, готувати та складати документи, збирати докази, консультувати та роз'яснювати законодавство, що стосується захисту прав та інтересів клієнта на відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_3 (а.с. 45 т.1).
Відповідно до угоди №118 про надання правової допомоги від 17 червня 2011 р., адвокат ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів позивача в судових органах України, готувати та складати документи, збирати докази, консультувати та роз'яснювати законодавство, що стосується захисту його прав та інтересів на стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей (а.с. 30 цивільна справа №2-3737/2011).
Відповідно до додатку до угоди №118 про надання правової допомоги від 17.06.2011 р., адвокат ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів позивача в судових органах України, готувати та складати документи, збирати докази, консультувати та роз'яснювати законодавство, що стосується захисту прав та інтересів клієнта, який є законним представником своєї дитини ОСОБА_2, на стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої цій дитині, а також прав та інтересів клієнта за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_10 (а.с. 46 т.1).
Оскільки витрати в сумі 1500 грн. відповідно до квитанції № 184156 від 12.08.2011 р., в сумі 1000 грн. відповідно до квитанції №184153, в сумі 2 500 грн. відповідно до квитанції №184152, понесені позивачем у зв'язку з наданням правової допомоги адвоката за угодою №118, відсутні правові підстави для їх відшкодування у зв'язку з частковим задоволенням позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, та витрат на придбання ліків (а.с.18, 47 т.1, а.с. 31 справа №2-3737/11 ).
З огляду на викладене, відсутні також правові підстави для відшкодування витрат на правову допомогу у зв'язку з представленням інтересів потерпілої в кримінальній справі, відповідно до квитанції № 184151 від 17.06.2011 р. (а.с.28 т.2 кримінальна справа №1-805/11).
Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.
Разом з тим, у зв'язку з призначенням за клопотанням представника відповідача судової експертизи, необхідності прибуття для психологічного обстеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 17.01.2001 р., за адресою: м. Житомир, вул. Яна Гамарника, 6-А, оф.10, позивачем понесені витрати, пов'язані з переїздом, на загальну суму 173,58 грн., які також підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача (а.с. 87 т.2).
В іншій частині судове рішення сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.303, 307-309, ст. 313-316 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з переїздом до іншого міста у зв'язку з призначенням експертизи, на загальну суму 173,58 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22-ц/796/4864/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: КирилюкГ.М.