АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1][2]
10 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року, -
встановила:
12.11.2013 р. Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» ( надалі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 171 891, 84 коп., з яких: за кредитом - 68 952,17 грн.; по відсотках - 31161,67 грн.; пеня - 71 778 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 26.05. 2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк», назву якого змінено на ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 490072244, за яким останній отримав кредит в сумі 15 765,96 доларів США зі сплатою 15,5% річних, терміном повернення до 26.05.2015 року.
26.05.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №490072244-П, за яким остання зобов'язалась відповідати разом з ОСОБА_3 за порушення останнім своїх зобов'язань за кредитним договором, як солідарні боржники.
Оскільки ОСОБА_1 не виконала вимогу банку від 28.10.2013 р. щодо дострокового повернення кредиту, ПАТ «Альфа-Банк» просило позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 171 891,84 грн. заборгованості за кредитним договором №37396000000004 від 26.05.2008. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення внаслідок не надання належної правової оцінки доводам відповідача щодо передачі кредитору в рахунок повернення грошових коштів предмету застави - автомобіля марки Chevrolet Aveo SF89Y, 2008 року випуску. Крім того, договором доручення, укладеного 10.02.2010 р. між позивачем та ОСОБА_3, встановлено, що факт передачі автомобіля є підставою для винесення Кредитним комітетом рішення про припинення нарахування пені та штрафів за даним кредитним договором. Враховуючи, що автомобіль було передано банку 10.02.2010 р., нарахування пені після вказаної дати в розмірі 71 778 грн. є безпідставним.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився вдруге, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Клопотання позивача про неможливість направлення свого представника для участі в судовому засіданні, подане представником цього банку до суду 10.04.2014 р., не обґрунтовано відповідним чином, а тому колегія суддів розцінює неявку вказаного представника, як неявку без поважних причин.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.05.2008 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 490072244, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 15 765,96 доларів США, з номінальною процентною ставкою 15,5% річних, строком до 26.05.2015 р.
На забезпечення виконання вказаних зобов'язань, 26.05.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 490072244-П.
Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив входив з положень ст.554 ЦК України та тієї обставини, що боржник не виконує своїх зобов'язань з повернення кредиту.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, оскільки останній ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору поруки ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору №490072244 від 26.05.2008 (основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому : обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до нього, але в будь-якому випадку не пізніше 26.05.2015 р.; щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до нього; у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язок сплатити неустойку та понад суми неустойки відшкодувати збитки.
Відповідно до п. 5.4 вказаного договору у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.
Частиною 1 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, наданого позивачем, починаючи з 01.09.2008 р. процентна ставка за кредитом збільшилась з 15,50 % до 16,50% річних (а.с.17).
Тобто, обсяг відповідальності боржника був збільшений.
Оскільки договором поруки не передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя, доказів отримання згоди поручителя на збільшення обсягу її відповідальності матеріали справи не містять, а тому відповідно до ч. 1 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_1 є припиненою.
З огляду на викладене правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя не має.
Крім цього, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже підставою для припинення договору поруки може бути недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогою до поручителя.
Як вбачається з рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 05 липня 2011 року, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» в порядку досудового врегулювання спору запропонував відповідачу протягом тридцяти днів добровільно сплатити борг у досудовій вимозі, яку було направлено останньому рекомендованим листом. Відповідач достроково не повернув кредит, не сплатив нараховані відсотки за користування кредитом і штрафні нарахування (а.с.74).
Доказів звернення в 2011 р. з вимогою до поручителя матеріали справ не містять. За таких підстав у відповідності до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припинилась.
За умов реалізації позивачем права на дострокове повернення кредиту в 2011 році, вимога про дострокове повернення кредиту від 28.10.2013 року правового значення не має.
Суд першої інстанції зазначених обставин і вимог закону не врахував, внаслідок чого помилково задовольнив вимоги банку, пред'явлені до поручителя ОСОБА_1
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді:
Справа № 22-ц/796/3585/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.