ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2014 року Справа № 876/1205/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,
за участю учасників процесу ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ТзОВ «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів,-
В С Т А Н О В И В :
14.10.2013р. ТзОВ «ТМ-Сервіс» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд, в якому просить скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 від 13.09.2013р.; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442; стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 23 772,85 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 99 845,95 грн. на підставі платіжного доручення №223 від 13.09.2013р., всього в сумі 123 618,80 грн.; стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 305,01 грн.
08.11.2013р. в судовому засіданні Товариство подало уточнений адміністративний позов зазначивши другим відповідачем Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області та просить: скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 від 13.09.2013р.; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційною призначення №209120000/2013/00442, яка оформлена Львівською митницею; стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства суму мита у розмірі 23 772,85 грн. та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 99 845,95 грн. на підставі платіжного доручення №223 від 13.09.2013р., а всього в розмірі 123618,80 грн. (сто двадцять три тисячі шістсот вісімнадцять грн. 80 коп.), стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1305,01 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 від 13.09.2013р.; визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачене мито в сумі 23 772,85 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в сумі 99 845,95 грн., разом - 123 618,80 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства судовий збір в сумі 1 305,01 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою доводи Митниці про те, що подані позивачем документи не надавали можливості здійснити митне оформлення товару за ціною договору, оскільки підпис та печатки відправника в сертифікаті про походження товарів та контрактів відрізняються від підпису та печатки відправника у фактурі, Додатку до Договору, пакувальному листі, а тому за результатами проведених консультацій товар оформлено із застосуванням резервного методу.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства апеляційну скаргу заперечив та просив її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем надано Митниці всі необхідні документи, які надавали можливість визначити вартість ввезеного товару за першим методом, доказів в підтвердження обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей Митницею суду не надано, не доведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості ввезеного товару та неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариством (Покупець) 08.06.2012р. укладено з компанією FABORY SHANGHAI CО., LTD, (Продавець) контракт №FB 2012 003, відповідно до п. 1.1. якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує кріпильні елементи, надалі - Товар на умовах FОВ порт Китаю (відповідно ГМКОТЕК.М8 2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно з пунктом 1.2. укладеного позивачем Контракту, назва, сума, вартість одиниці кожного Товару, загальна сума Товару і його вартість вказується в додатку. Відповідно до п. 1.3. Контракту Сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання Контракту.
Вартість Товару по даному Контракту згідно п. 2.1. Контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість Товару, пакування, витрати по завантаженню Товару до транспортного засобу Покупця, виконанню всіх формальностей по передачі Товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки Товару до України.
Відповідно до п. 2.3. Контракту сума Товару, що може бути поставлена по даному Контракту, складає 300000,00 доларів США. Згідно п. 5.1. Контракту Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю аванс відповідно до додатків
Пункт 5.2. Контракту передбачає, що Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом на рахунок, вказаний у Контракті. Відповідно до п. 5.3. Контракту Сторони допускають зміну методу і форми оплати за проданий Товар.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Контракту, 05.04.2013р. підписано Додаток №5, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 75 224,72 доларів США. Цим же Додатком №5 Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 75 224,72 доларів США до 01.07.2013 року.
Продавцем 18 квітня 2013 року згідно Контракту було надіслано позивачеві інвойс на оплату Товару згідно укладеного Додатку №5 від 05.04.2013 року на загальну суму 75224,72 доларів США.
Платіжним дорученням в іноземній валюті №44 від 27.06.2013 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в розмірі 75 224,72 доларів США.
Для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту №FB 2012 003 від 08.06.2012р., позивачем подано митну декларацію №209120000/2013/834256 на вантаж: гвинти самонарізні з чорних металів (нелегована сталь) для кріплення гіпсокартону, з головками, з хрестоподібним шліцом «під потай», гартовані, фосфатовані, в асортименті, згідно електронного інвойсу, із заявленою митною вартістю 75224,72 доларів США.
Судом першої інстанції встановлено, що для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України, позивачем 13.09.2013рр. подано до митного оформлення електронну митну декларацію №209120000/2013/834256 та документи на вантаж згідно додатку №5 від 05.04.2013р. до Контракту №FB 2012 003 від 08.06.2012р.
На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем подані: іменний коносамент CNSHA038197 від 07.05.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №44 від 27.06.2013р.; інвойс №FВ13034000 від 18.04.2013р.; пакувальний лист від 18.04.2013р.; додаток №5 від 05.04.2013р. до контракту № FВ 2012 003 від 08.06.2012р.; контракт №РВ 2012 003 від 08.06.2012р.; договір №398/12 від 01.08.2012р. на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат походження №0133112101391024 від 24.05.2013р. із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача; витяг про вартість сировини від 12.09.2013р.; довідку на транспортні послуги №6007 від 05.09.2013р.; прайс лист від 03.04.2013р.; митну декларацію країни відправника №223120130811238597 від 26.04.2013р.
За результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, відповідачем 13.09.2013р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00442.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 від 13.09.2013р. зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД №400050000/2013/13905 від 28.08.2013р.
Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
Згідно ст. 55 Митного кодексу, яка регулює порядок коригування митної вартості товарів зазначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити в тому числі, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2); під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу (ч.4); декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5); на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (ч.6).
Згідно ч. 1 ст.57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (чт.6 ст.57); Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до норм статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч.8 ст.57).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12) відповідно.
Судом першої інстанції встановлено направлення відповідачем повідомлення позивачеві про те, що оскільки у митного органу є наявна інформація щодо митного оформлення товару за іншою ціною позивачеві треба повідомити про наявність своєї інформації та повідомлення про необхідність подачі транспортних (перевізних) документів (заявка на перевезення) виписки з бухгалтерської документації, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організації пре вартість товару або сировини; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На вказаних повідомленнях представником позивача зазначено про подання всієї наявної інформації для визначення митної вартості за основним методом.
Спірне рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 від 13.09.2013р. мотивовано тим, що митну вартість імпортованих товарів не може бути визнано за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 ст.53 МК України.
Крім того, у спірному рішенні зазначено, що під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме підпис та печатка відправника в сертифікаті про походження товарів та контракті відрізняється від підпису та печатки відправника у фактурі, специфікації, пакувальному листі. Прайс-лист виданий 03.04.2013р. терміном дії 15 днів, отже на момент подання МД прайс-лист недійсний.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмінність підпису відправника в сертифікаті про походження товарів, який не містить даних про вартість товару, від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки жодним чином не впливає на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до ст. 57 МК України.
Окрім того, покликання Митниці на розбіжності щодо підписів уповноважених осіб на поданих Товариством документах, про що зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не може братися до уваги, оскільки в силу приписів ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні за заявленою митною вартістю лише у випадках, передбачених цією статтею. Законодавчого обґрунтування щодо обов'язку встановлення наявності однакових підписів службової особи контрагента на його документах Миницею не наведено.
Як вбачається з матеріалів справи, що поданий позивачем прайс-лист мав термін дії 15 днів, однак вказаний прайс-лист є ціновою пропозицією (офертою), яка позивачем прийнята, у зв'язку з чим позивачем 05.04.2013р. за визначеними у прайс-листі цінами укладено Додаток №5 до Договору. Відтак вказаний прайс-лист є лише додатковим доказом придбання товару позивачем за цінами визначеними Додатком №5 до Договору.
Крім того, в рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900091/2 від 13.09.2013р. відсутні роз'яснення, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням Митницею ст. 55 Митного кодексу України. В рішенні про коригування лише зазначено, що коригування митної вартості товару ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях МД №400050000/2013/13905 від 28.08.2013р.
Колегією суддів встановлено, що Митницею вимагались транспортні (перевізні) документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші документи, які б підтверджували заявлену митну вартість, проте в рішенні не зазначено, яким чином витребувані документи могли б вплинути на визначення ціни за будь-яким методом, окрім того, частина з них вже були подані митному органу разом з ВМД.
Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012р. по справі №21-91а12 висловив правому позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.
Оскільки при визначенні митної вартості ввезених позивачем товару Митницею взято за основу інформацію про митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ (раніше визначено митним органом митну вартість МД №400050000/2013/13905 від 28.08.2013р.), як це встановлено судом першої інстанції, а тому виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу, Митниця при вибору методу визначення митної вартості повинна була провести письмові консультації з Декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, що не було дотримано та всупереч вказаним приписам безпідставно застосовано метод №6 (резервний), без зазначення обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Колегія суддів зазначає, що надання документів на вимогу Митниці в порядку ч.3 ст.53 МК України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбаченою ч.4 ст.57 МК України.
Доказів того, що Митницею були дотримані вимоги ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, щодо проведення з декларантом консультацій про обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, Митницею суду не надано.
Позиція суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 6 лютого 2012 року (справа №21-418а11).
Колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить повної інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть бути більш вагомими, ніж інформація, яка є в наданих декларантом первинних документах на товар.
Суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару «кріпильні елементи» є необґрунтованими.
Згідно чт.1 ст. 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Слід зауважити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Отже, в порушення ч.7 ст.54 Митного кодексу Митниця під час проведення митного контролю аргументовано не довела, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Колегія суддів вважає, що подані до митного оформлення документи не містили жодних суперечностей чи розбіжностей в тому числі щодо ціни товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену ТзОВ «ТМ-Сервіс» митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.
На думку колегії суддів, відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною яка зазначена у поданих до вантажної митної декларації від 13.09.2013р. №209120000/2013/834256 та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправними, спричиняє збитки вітчизняному суб'єкту господарювання.
Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій обмежило право позивача щодо застосування методу, відмінного від резервного, що дає суду підстави визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 13.09.2013р.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо.
Оскільки позивачем суми ввізного мита та ПДВ сплачені з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи та з врахуванням положень Податкового та Митного кодексів України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого митних платежів у розмірі 123 618,80 грн. з тих підстав, що наслідком скасування неправомірного рішення, згідно якого позивачем було надміру сплачено до державного бюджету кошти є саме повернення таких коштів, а незадоволення такої вимоги буде фактичним обмеженням права позивача на захист порушеного права та інтересу шляхом звернення з вимогою безпосередньо до суду без використання досудового способу врегулювання спору (адміністративного оскарження).
Аналогічна правова позиція щодо скасування відповідних рішень митного органу та стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених платежів висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, яка, у відповідності до ст. 244 - 2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі №813/7720/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 10.04.2014р.