Суддя першої інстанції - Нікішин Ю.В.

                                                                                                                         Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2008 року                                                                           справа № 22-а-14994/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

ВСТАНОВИЛА:  

            Постановою Совєтського районного  суду м. Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2008 року по справі № 2-а-70/08 позов ОСОБА_1                          м. Макіївка до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради був задоволений, внаслідок чого визнані дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2007р. згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, стягнуто на користь позивача недоплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2007р. в сумі 1670грн. за рахунок коштів Державного бюджету; визнані  дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних розмірів пенсії за віком за 2004 та 2008роки згідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірними та стягнуто на користь позивача недоплачена одноразова грошова допомога до 5 травня за 2004р., 2008р. в сумі 4511грн. за рахунок коштів державного бюджету.        

            В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

            Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.                  

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. Скаржник заявою від 17.11.08р.  просив розглянути скаргу без його участі.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.           

            Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.11.03р. (арк. справи 4). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.04.99р. позивач є інвалідом 3 групи.

            Відповідачем 27.09.07р. позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2007р. в сумі 90грн., розмір якої встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 3 групи допомоги у розміри чотирьох   мінімальних заробітних плат.

            Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню  у 2007 році.

            Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги за 2007р. складав 440грн. Таким чином, розмір допомоги за 2007р., з урахуванням виплаченої позивачеві суми, становить 1670грн. (440×4-90).

            Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р., оскільки, ніякого обмеження стосовно зазначеного у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував.

Крім того, позивачем заявлені вимоги стосовно щорічної грошової допомоги як ветерану війни - інваліду війни за 2004, 2008рр.                  

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

            Пільги для інвалідів війни визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, за приписами  частини 5 статті 13 якого, інвалідам війни 3 групи встановлена щорічна до 5 травня разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

            Згідно до ст. 17  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

            Мінімальна пенсія за віком для зазначеної категорії осіб складала у 2004році - 92,45грн. згідно з Законом України № 1058 від 09.07.03р., у 2008році - 481 грн. згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.                 

            Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004рік» встановлено, що у 2004році виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни 3 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у  розмірі 130 грн.

            Однак, пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року  № 20-рп/2004 у справі № 1-27/2004 положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнані неконституційними та втратили чинність.

            Таким чином, разова грошова допомога у 2004році становить 647,15грн.(92,45х7). З урахуванням виплаченої суми щорічної разової допомоги                   130 грн., позивачеві підлягає виплаті 517,15грн.

            Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при стягненні недоплаченої щорічної разової допомоги за 2004рік в сумі 1594грн. помилково було визначено розмір мінімальної пенсії за віком в розмірі 232грн. замість 92,45грн.

            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2008р. в сумі 3017,00грн., оскільки пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 20 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стосовно виплати щорічної разової допомоги, зокрема, інвалідам війни.

            Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо права позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому  ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

            Відповідачем щорічна разова допомога до 5 травня за 2004рік, за 2008р. виплачена позивачу в розмірі 130грн., 350,00грн. відповідно, тобто, в меншому розмірі ніж передбачено ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».            

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2004, 2008рр. у зв'язку із прийнятими Конституційним судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 24, 94, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного  суду м. Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2008 року по справі № 2-а-70/08 -  задовольнити частково.

            Змінити постанову Совєтського районного  суду м. Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2008 року по справі № 2-а-70/08 шляхом зміни у абзаці третьому резолютивної частини постанови слів “4511,00грн.” на “3534,15грн.”.

            В іншому постанову Совєтського районного  суду м. Макіївки Донецької області від 06 жовтня 2008 року по справі № 2-а-70/08 залишити без змін.         

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у  судовому засіданні 10 грудня 2008 року.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. 

 Головуючий:                                                                                        Т.Г. Гаврищук

 Судді:                                                                                                     С.В. Білак

                                                                                                                  М.Г. Сухарьок