Суддя першої інстанції - Труханова Л.М.

                                                                                                                    Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2008 року                                                                справа № 22-а-14992/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

Сухарька М.Г.                          

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 02 жовтня 2008 року по справі № 2-а-71/08 задоволений частково позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, внаслідок чого визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради щодо відмови позивачам у виплаті недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008рр., зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради нарахувати та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України позивачам недоплачену суму щорічної грошової допомоги за 2007р. в розмірі 1750,00грн., за 2008р. в сумі 2095грн., а всього 3845грн. В іншій частині позову відмовлено. Цією постановою був поновлений строк звернення до суду в частині позову щодо визнання дій відповідача неправомірними та стягнення грошової допомоги до 5 травня за 2007р.

            В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Позивач, ОСОБА_5, ОСОБА_10,  під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

            Представники відповідача, інших позивачів  у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Скаржник в апеляційній скарзі просив справу розглянути без його участі. Позивачі також просили справу розглянути за їх відсутністю.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

            Позивачі є учасниками бойових дій, що підтверджується посвідченнями (арк. справи 7-21). Позивачами заявлені вимоги стосовно щорічної грошової допомоги як ветеранам війни -   учасникам бойових дій за 2000-2008рр.

            Пільги для учасників бойових дій визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, за приписами  частини 5 статті 12 якого, учасникам бойових дій встановлена щорічна до 5 травня разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. 

            Відповідно до ст. 17  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

            Законом України N 968-IV від 19.06.2003 наведений Закон було  доповнено   статтею   17-1 , якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,  передбачених статтями 12-16  цього  Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

            Відповідачем щорічна разова допомога за 2007р. позивачам була виплачена в сумі  280,00грн., за 2008р. в сумі 310грн.

            Мінімальна пенсія за віком складала у 2007році станом на 5.05.07р. складала 406грн. згідно зі ст. 62 Закону України № 489 від 19.12.06р., у 2008р. - 481грн. згідно зі ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.                        

            Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була встановлена  у  розмірі 280 грн. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  № 6-рп/2007 положення цієї статті втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.

            Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача одноразова щорічна допомога за 2007р. в розмірі 1750грн. (406×5-280).

            Стосовно виплати щорічної разової грошової  допомоги за 2008 рік, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 20 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стосовно виплати щорічної разової допомоги, зокрема, учасникам бойових дій.  

            Таким чином, розмір щорічної грошової допомоги  з урахуванням виплаченої допомоги повинен складати 2095,00грн. (481х5-310), саме зазначену суму позивачі мають право отримати.

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2007-2008рр. у зв'язку із прийнятими Конституційним судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно виплати разової грошової допомоги позивачам до 5 травня за 2000-2003рр., 2005-2006рр. є правомірними, оскільки виплата була  здійснена відповідачем в ці роки у розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки, які не були визнані неконституційними, а також стосовно відмови в задоволенні позовних вимог за 2004р. у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.        

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

                Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 02 жовтня 2008 року по справі № 2-а-71/08 залишити без задоволення.

            Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 02 жовтня 2008 року по справі № 2-а-71/08 залишити без змін.         

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у  судовому засіданні 10 грудня 2008 року.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                    С.В. Білак

                                                                                                               М.Г. Сухарьок