РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.08                                                                                 Справа № 7/193

За позовом Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ                                               

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,  м. Червонопартизанськ  Луганської області

про стягнення   6000 грн. 00 коп.

                                                                                                                           Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача -Магаляс В.А., довіреність № 2008/4 від 15.02.08;

від відповідача -не прибув.

           Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача   штрафу у розмірі 6000 грн. 00 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 30.10.08, поясненнях  від 16.10.08 та клопотанні від 19.10.08 (а.с.21-24, 106), посилаючись зокрема на необґрунтованість позовних вимог. Крім наведеного відповідач просить переглянути рішення позивача.

За листом від 27.11.08 відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, посилаючись на подання позовної заяви про скасування рішення позивача.

Позивач заперечив проти продовження розгляду справи.

Відповідач  вдруге заявляє клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, посилаючись на подання позовної заяви про скасування рішення позивача та поважну причину неявки до суду. Докази наявності поважних причин щодо неприбуття у судове засідання позивач жодного разу не надав. Доказів звернення до суду з позовом про скасування рішення позивача відповідач також не надав. Строк розгляду справи, передбачений ст. 69 ГПК України, спливає 01.12.08. Позивач, відповідно до вимог ч.4 ст. 69 ГПК України, заперечує проти продовження строку розгляду справи. У зв'язку з наведеним, суд не має можливості у черговий раз відкладати розгляд справи. Справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

На адресу позивача надійшли звернення щодо розгляду питання з завищення відповідачем цін на торгівельні місця на ринку.

Розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.08 за № 01-28/33 було розпочато розгляд справи № 474, у зв'язку з наявністю в діях відповідача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами розгляду справи №474 Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 01-29/40 від 17.07.08 (далі -Рішення). Пунктом 1 вказаного рішення визнано, що приватний підприємець ОСОБА_1 на ринку послуг з надання торгівельних місць на ринку у територіальних межах м. Червонопартизанськ з 11.10.06 і по теперішній час займає монопольне становище з часткою 66,7%. Визнано дії приватного підприємця ОСОБА_1 з встановлення та застосування цін на послуги ринку в залежності від виду торгівлі, які не підтверджуються фактичними витратами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що може призвести  до ущемлення інтересів споживачів послуг ринку (п.2.1. Рішення). Також визнано дії приватного підприємця ОСОБА_1 з встановлення економічно необґрунтованих цін на послуги ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді встановлення таких цін чи інших умов реалізації товарів (послуг), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуги ринку (п.2.2. Рішення).

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені у п.2.1.-2.2. Рішення, приватного підприємця ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 6000 грн. (п.3. Рішення).

Копія рішення була направлена позивачем відповідачу за супровідним листом № 06-07/956 від 21.07.08 та отримана останнім 24.07.08. Рішення позивача відповідачем не було оскаржено, штраф не було сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 30.10.08, поясненнях  від 16.10.08 та клопотання від 19.10.08 (а.с.21-24, 106).  

Оцінивши доводи позивача та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) передбачено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч.1 ст. 13 Закону).

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:  встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин (пункти 1 та 2 ч.2 ст. 13 Закону).

За порушення, передбачене пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (ч.2 ст. 52 Закону).

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.5 ст. 52 Закону).

Рішенням визнано дії приватного підприємця ОСОБА_1 з встановлення та застосування цін на послуги ринку в залежності від виду торгівлі, які не підтверджуються фактичними витратами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що може призвести  до ущемлення інтересів споживачів послуг ринку (п.2.1. Рішення). Також визнано дії приватного підприємця ОСОБА_1 з встановлення економічно необґрунтованих цін на послуги ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді встановлення таких цін чи інших умов реалізації товарів (послуг), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуги ринку (п.2.2. Рішення). Відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені у п.2.1.-2.2. Рішення, приватного підприємця ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 6000 грн. (п.3. Рішення).

Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб (ч.1 ст.56 Закону).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання (ч.2 ст.56 Закону).

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (ч.1 ст. 60 Закону).

Таким чином, зазначені строки є присікальними. Визначений згідно із законом строк позовної давності до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України “Про захист економічної конкуренції”), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (п.20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від   29.10.2008   №   04-5/247).

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч.3 ст.56 Закону).

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч.8 ст.56 Закону).

Копія рішення була направлена позивачем відповідачу за супровідним листом № 06-07/956 від 21.07.08 та отримана останнім 24.07.08, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за №2175751 (а.с.9).

Як було встановлено при розгляді справи, рішення позивача відповідачем не було оскаржено та штраф не було сплачено, що відповідачем не оспорюється.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (ч.7 ст.56 Закону).

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом за необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1:

- в доход загального фонду Державного бюджету України  - штраф у сумі 6000 грн. 00 коп., видати наказ позивачу; 

- в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006,                  МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач -УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 - державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., видати наказ Державній податковій інспекції в м. Свердловську; 

- в доход Державного бюджету України на р/р 31211259700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м.Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.,  видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 01.12.08.

  Суддя                                                                                                              Т.Л.Калашник