Справа № 2-1893/12

Провадження № 6/427/91/14

УХВАЛА

08.04.2014 року

Свердловський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Маркової Т.Г.,

при секретарі: Гойдіній Я.О.,

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Свердловську Луганської області подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 права виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області звернувся до суду з поданням про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1, посилаючись на те, що остання ухиляється від виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку. Заборгованість станом на 04.02.2014 року складає 29 481 грн. 76 коп. Вжиті державним виконавцем заходи примусового стягнення на даний час не призвели до погашення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Представник ВДВС м. Свердловського МУЮ в Луганській області в судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, наполягає на задоволенні подання.

Суд, дослідивши матеріали подання та надані докази дійшов наступного висновку.

Згідно з п.4 ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", п.18 ч.3 ст.11 ЗУ „Про виконавче провадження", ч.1 ст.377-1 ЦПК України.

Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Частина 1 ст. 377 - 1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Вивченням матеріалів справи та подання убачається, що станом на 04.02.2014 року боржником рішення суду не виконано. У державного виконавця відсутні будь-які данні щодо наявності у боржника загранпаспорту та будь-які достовірні відомості щодо його наміру виїзду, з метою ухилення від погашення боргу, за кордон.

Таким чином, державним виконавцем не було доведено підставності подання. Саме по собі посилання на заборгованість за виконавчими ластами не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання та наявність у нього паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.

Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього докази не свідчать, що було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними, а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст.377-1 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ, -

У Х В А Л И В:

У задоволені подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку на апеляційне оскарження. Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Свердловський місцевий суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.Г. Маркова.