ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2006 р.

Справа № 14/291

за позовом:  ДП "Делятинський держлісгосп",  вул.16-Липня,11, смт.Делятин

до відповідача 1:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Серін",  вул.16 липня,11, смт.Делятин

до відповідача 2:  ВАТ "Делятинський лісокомбінат",  вул.16 Липня,11, смт.Делятин

про про повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання договору частково недійсним.

 Cуддя  Булка Володимир Ігорович   

При секретарі   Кріцак Василь Мирославович

Представники:

від позивача:  Куций О.С., юрист, довіреність № 248 від 21.03.06р.

від відповідача:  Луковкіна У.Ю., представник, довіреність № 15 від 01.08.06р.

СУТЬ СПОРУ: подано позов про витребування майна з чужого незаконного володіння та про часткове розірвання договору купівлі-продажу від 21.12.2001 р., укладеного між  ДП "Серін-Україна"ТзОВ "Серін ЮКей Лімітед"та ВАТ "Делятинський лісокомбінат".

В судових засіданнях розгляд справи відкладався до 28.12.06 р.

28.12.06 р. представником відповідача ДП "Серін" ТзОВ "Серін ЮКей Лімітед" подано суду клопотання про заміну сторони у справі відповідача на його правонаступника. В обгрунтування поданого клопотання подано Витяг з Статуту ТзОВ " Серін" та Довідку з ЄДРПОУ, які свідчать що шляхом припинення діяльності дочірнього підприємства "Серін" товариства з обмеженою відповідальністю "Серін ЮКей Лімітед" та його перетворення створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Серін", яке є правонаступником всіх прав і обов"язків.

Розглянувши  клопотання суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача ДП "Серін" ТзОВ  "Серін ЮКей Лімітед"на його правонаступника ТзОВ "Серін".

Представник позивача позов підтримує, мотивуючи тим, що спірне приміщення належить позивачу згідно договору між ВАТ "Делятинський лісокомбінат" та Делятинським держлісгоспом про передачу на баланс Делятинського держлісгоспу майна зазначеного у додатках  №1,2,3,4 до Протоколу №2 від 21 червня 1995 року засідання комісії по визначенню частки майна і передачі до сфери управління  Мінітерства лісового господарства між ВАТ "Делятинський лісокомбінат" та Делятинським держлісгоспом. Даний договір укладався на підставі Указу Президента України від 24.02.95 р. №141 та Постанови Кабінету Міністрів України №322 від 05.05.95 р. "Про вдосконалення управління лісовим та мисливським господарством в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях". Також позивач стверджує, що відповідач ВАТ "Делятинський лісокомбінат" незаконно та безпідставно, порушуючи право власності позивача, уклав  з ДП "Серін ТзОВ "Серін Юкей Лімітед" договір купівлі-продажу 3-го поверху нежитлового будинку (адмінбудинку),  який Актом про передачу майна від 06.10.95 р. АТ "Делятинський лісокомбінат" передав на баланс Делятинському держлісгоспу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                             в с т а н о в и в:

Як вбачається з позовної заяви ДП "Делятинське лісове господарство", право власності на 3-й поверх адміністративного будинку, що належав  ВАТ "Делятинський лісокомбінат",  воно нібито набуло на підставі Указу Президента України   від 24.02.1995 р., Постанови КМУ від 05.05.1995 р. № 322, Протоколу засідання комісії № 2 від 21.06.1995 р., наказу Фонду держмайна №830 від 18.08.1995 р. та Договору від 05.10.1995 р. Але, дана позиція ДП "Делятинське лісове господарство"не витримує будь-якої критики.

По-перше, Указ Президента України   від 24.02.1995 р. та  Постанова КМУ від 05.05.1995 р. № 322 стосуються вдосконалення управління лісовим та мисливським  господарством в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях, а зовсім не стосуються передачі майна, за рахунок якого сформовані статутні фонди акціонерних товариств.

По-друге, Протокол засідання комісії № 2 від 21.06.1995 р., з 15 членів комісії підписали лише 11 членів; - даним протоколом рекомендовано правлінню акціонерного товариства (невідомо якого) тимчасово передати держлісгоспу (невідомо якому) майно згідно додатків № 2, 3, 4 (3-й поверх адміністративного будинку нібито входить до 3-го додатку) в тимчасове користування до вирішення питання загальними зборами акціонерів товариства про передачу цього майна у встановленому законом порядку держлісгоспу. Додаток № 3 (невідомо до якого документу) містить інформацію про те, що 3-й поверх адміністративного будинку (інженерний корпус) має площу 443 кв. м, його первісна вартість складає 41,85 млн. крб. В той же час, в своїй позовній заяві Позивач вказує, йому має належати право власності на 3-й поверх адміністративного будинку, який належав ВАТ "Делятинський лісокомбінат", первісна вартість якого становить 138,1 тис.грн., а, відповідно до технічного паспорту адміністративного будинку, що належить на праві власності ДП "Серін-Україна" ТзОВ "Серін ЮКей Лімітед", площа 3-го поверху складає 460 кв. м. Крім того, слід зазначити, що додатки № 1, 2, 3, 4, які нібито є додатками до Проколу № 2 від 21.06.1905 р., чомусь підписані лише Головою правління та бухгалтером ВАТ "Делятинський ЛК"та директором та бухгалтером Делятинського держлісгоспу.

По-третє, якщо розглянути  наказ Фонду держмайна № 830 від 18.08.1995 р., то п.2. даного наказу вказує на те, що голова правління ВАТ "Делятинський лісокомбінат"має організувати проведення загальних зборів акціонерів Товариства для вирішення питання щодо передачі майна Делятинському держлісгоспу згідно додатків № 2,3 . В свою чергу п.3. даного наказу вказує на те, що у разі прийняття позитивного рішення загальними зборами акціонерів голова правління ВАТ "Делятинський лісокомбінат"має організувати внесення змін в установчі документи товариства.

По-четверте, як вбачається з документів, поданих ДП "Делятинське лісове господарство" в обґрунтування своїх позовних вимог, на виконання п. 2 Протоколу засідання комісії № 2 від 21.06.1995 р. про передачу майна в тимчасове користування до прийняття рішення зборами акціонерів, між ВАТ "Делятинський лісокомбінат"та ДП "Делятинське лісове господарство" 05.10.1995 р. було укладено договір, за яким майно згідно додатків № 2, 3, 4 було передано у тимчасове користування держлісгоспу згідно акту про передачу майна від 06.10.1995 р. При чому, в даному акті зазначається, що 3-ій поверх адміністративного будинку має використовуватись за окремим договором.

По-п"яте, ДП "Делятинське лісове господарство", мало би здійснити державну реєстрацію права власності на об‘єкт нерухомого майна та отримати в БТІ свідоцтво про право власності на 3-й поверх адміністративного будинку, але з незрозумілих причин цього не зробила, хоча щодо об‘єктів нерухомості встановлений саме такий обов‘язковий порядок.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних документів, стає зрозумілим, що ДП "Делятинське лісове господарство" не набуло права власності на 3-й поверх адміністративного будинку, що належав ВАТ "Делятинський лісокомбінат", але лише мало право користування ним до моменту продажу адміністративного будинку справжнім власником, яким був ВАТ "Делятинський лісокомбінат".

Посилання ВАТ "Делятинський лісокомбінат" на те, що 3-й поверх адміністративного будинку перебуває на його балансі та на його вартість нараховуються амортизаційні відрахування, як на підтвердження права власності, також не обгрунтовані.

Відповідно до п. 7 Роз"яснення  ВАСУ від 02.04.94 р. N 02-5/225 слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Отже, як вбачається з матеріалів справи,  Делятинський держлісгосп не фінансував будівництво 3-го поверху спірного адміністративного будинку, безпосередньо власник або його уповноважений орган -  загальні збори акціонерів ВАТ "Делятинський лісокомбінат"– 3-й поверх спірного адміністративного будинку  держлісгоспу у власність не передавав.

Крім того, слід додати, що на момент, нібито передачі майна, діяв мораторій (Постанова Верховної Ради України від 29.11.90 N 506-XII) щодо безоплатної передачі майна іншим підприємствам (Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.92 N 8-92).

Крім того, з моменту передачі цілого адміністративного будинку на підставі акту прийому-передачі, який був невід‘ємною частиною договору купівлі-продажу від 21.12.2001 р., дане приміщення перебуває на балансі ДП "Серін Україна" та на його вартість також нараховуються амортизаційні відрахування, а ДП "Серін Україна", як справжній  власник, щодо даного майна здійснює заходи охорони та збереження, проводить страхування і т.п.

Згідно ст. 338 ЦК України, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено господарським судом (стаття 49 Закону України "Про власність"). Отже встановлення господарським судом факту незаконного володіння чужим майном або добросовісного (правомірного) володіння необхідно для визначення можливості витребування майна його власником (володільцем). Так, якщо витребування майна з чужого незаконного володіння не пов'язане з будь-якими обставинами, за якими річ вибула з володіння власника, то для задоволення вимог щодо витребування майна від добросовісного набувача необхідні умови, передбачені статтею ст. 338 ЦК України (Лист ВАСУ від 31.01.2001 р. N 01-8/98,  Роз‘яснення ВСУ від 04.08.2001 р.) З матеріалів справи не вбачається, що майно власника –Делятинського держлісгоспу  вибуло з його володіння, поза його волею. Відсутні й інші правові підстави витребування майна від набувача у разі його вибуття від власника чи особи, якій майно було передано власником у володіння, шляхом його викрадення, чи коли майно загублено.

ДП "Серін Україна", придбавши майно за плату, згідно з договором купівлі-продажу від 21.12.2001 року, не знало і не могло знати, що ВАТ "Делятинський лісокомбінат", на думку Позивача, не є власником майна і не мало права його відчужувати, а тому, є добросовісним набувачем і власником спірного майна відповідно до вимог ст. ст. 330, 338 ЦК України і це майно не може бути витребуване у нього.

Однією з позовних вимог Позивача є вимога про визнання частково недійним договору купівлі-продажу від 21.12.2001 р. з тієї підстави, що він суперечить закону. Але ТзОВ "Серін Україна"та ВАТ "Делятинський лісокомбінат" дотримались всіх умов, передбачених законодавством для такого виду договорів, а саме: отриманий витяг БТІ, в якому зазначалось, що власником майна є ВАТ "Делятинський ЛК", договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений, пройшов державну реєстрацію та пізніше отримано свідоцтво про право власності ДП "Серін Україна" на адміністративну будівлю.

Отже, на даний час відсутні підстави для визнання частково недійним договору купівлі-продажу від 21.12.2001 р. з підстави невідповідності  закону. Даної думки притримується і судова практика (Роз‘яснення ВАСУ від 12.03.99 р. N 02-5/111). Крім того, п.  15 Роз‘яснення ВАСУ від 12.03.99 р. N 02-5/111, вказує на те, що факт відчуження майна особою, якій воно не належало на праві власності, не є підставою для визнання угоди про відчуження недійсною.

Договір купівлі-продажу між ДП "Серін-Україна"ТзОВ "Серін ЮКей Лімітед"та ВАТ "Делятинський лісокомбінат"був укладений 21.12.2001 р., а отже, строк позовної давності щодо вимог про визнання його недійсним збіг 21.12.2004 р. Що стосується клопотання позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності, то суд не погоджується з ним, оскільки Делятинський держлісгосп, який знаходиться навпроти адміністративного будинку ДП "Серін Україна", не міг не знати, що з 01.03.2002 р. ДП "Серін України"повністю вступило в права власника і без будь-яких обмежень користується адміністративним будинком  (наприклад  запровадило  режим охорони об‘єкту своєю внутрішньою охороною, за яким жодна стороння особа без супроводу охоронця та відповідного працівника ДП "Серін Україна" не може увійти та перебувати у належних йому приміщеннях).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

 

Суддя                                                            Булка Володимир Ігорович

                                                            рішення підписане 05.01.07

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________   Липка Ю.В.