Справа № 22/1046                                      Головуючий у 1 інстанції: Бучик А.Ю.

Категорія 2                                                                              Доповідач: Головчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Павицької Т.М., Невмержицької Т.І.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю позивачки

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі ци­вільну справу за позовом ОСОБА_1 до Націона­льної акціонерної страхової компанії „Оранта" (далі НАСК „Ора-нта") про поновлення на роботі, визнання незаконними наказів про відсторонення на роботі та застосування дисциплінарного стягнення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 6 квітня 2006 року, -

встановив:

в березні 2004 року ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання недійсними наказів про відсторонення її від роботи, застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі. Вона зазначала, що працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом.НОМЕР_1 до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне проведення страхової діяльності, який вона оскаржила до КСТ. Проте про результати розгляду її скарги відповіді не отримала. При застосуванні стягнення відповідачем були грубо порушені норми трудового законодавства, оскільки від неї не витребувані письмові пояс­нення та не ознайомлено з наказом. Крім того, наказом від 3.02.2004 року її було звільнено з роботи в період тимчасової непрацездатності та з 2.02.2004 року безпідставно відсторонено від роботи. Вважаючи, що відповідачем порушені норми КЗпП, просила задовольнити позов, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 6.04.200 6 року прийнято відмову від позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та закрито провадження в цій частині.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 6 квітня 2006 року в позові відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про ска­сування рішення суду та ухвалення нового рішення про задово­лення позову. Позивачка посилається на те, що суд не звернув уваги на її пояснення про те, що вона відкликала свою заяву про звільнення за власним бажанням та була звільнена в період

тимчасової непрацездатності. Відмовляючи в позові про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, суд не врахував, що у відповідача не було створено КТС та, що вона не отримала відповіді на своє звернення з цього питання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 працювала на по­саді начальника Житомирського міського відділення Н7АСК „Оран-та" та 30.01.2004 року подала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію з 4.02.2004 року. На підставі цієї заяви наказом НОМЕР_2 позивачку звільнено згідно з ст.38 КЗпП з зазначеною нею дати (а.с.16,17) .

Із змісту позовної заяви випливає, що позивачка не оспо­рювала підстави звільнення. Враховуючи те, що вона звільнена не з ініціативи адміністрації, її тимчасова непрацездатність не перешкоджала звільненню з зазначених підстав. З огляду на наведене доводи ОСОБА_1 про те, що вона усно відкликала свою заяву про звільнення за власним бажанням, не мають право­вого значення для вирішення спору з заявлених підстав.

Тому суд правильно відмовив в позові про поновлення на роботі.

Відсторонення позивачки з 2.02.2004 року від роботи на підставі наказу НОМЕР_3 фактично мало місце в період її тимчасової непрацездатності, що не суперечить тру­довому законодавству.

Що стосується застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі наказу НОМЕР_1, то суд правильно встановивши, що при застосу­ванні цього стягнення відповідачем не дотримано вимоги ст.149 КЗпП про порядок його застосування, відмовив в позові за про­пуском строку звернення до суду (ст.233 КЗпП). Із змісту позо­вної заяви випливає, що про дисциплінарне стягнення позивачці стало відомо 10.11.2003 року, до суду вона звернулась з позо­вом лише 8.03.2004 року, про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 питання перед судом першої інстанції протягом всього часу розгляду її заяви не порушувала.

Враховуючи викладене, суд правильно відмовив в задоволен­ні позову. Рішення суду відповідає обставинам справи та вимо­гам закону, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 307,310,313-315 ЦПК України, суд

ухвалив :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 6 кві­тня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.