Справа №22\787 Головуючий в суді 1 інст.: Кочетов Л.Г.
Категорія 2 6,29 Доповідач: Невмержицька Т.І.
РІШЕННЯ Іменем України
7 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :
головуючого: Головчук С.В.
суддів: Невмержицької Т.І.,Худякова А.М.
при секретарі: Прищепа О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 10 про вселення, встановлення порядку користування квартирою, зміну умов договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на житло
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 лютого 2006 року,-
ВСТАНОВИВ :
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, встановити порядок користування нею та змінити умови договору найму вказаного жилого приміщення. При цьому зазначав, що зазначена квартира була виділена на сім»ю із чотирьох осіб. В 2003 році стосунки між ним та дружиною погіршились і він став проживати в кімнаті площею 9,5 кв.м. У січні 2005 року шлюб між ним та відповідачкою розірваний. З жовтня 2005 року він позбавлений можливості користуватись спірною квартирою, оскільки відповідачка змінила замок на вхідних дверях. В зв»язку з цим вважає можливим встановлення порядку користування квартирою та укладення з ним окремого договору найму на жилу кімнату площею 9,5 кв.м.
ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом. Просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою, мотивуючи тим, що відповідач не проживає в цьому жилому приміщенні більше шести місяців без поважних на те причин.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 28 лютого 2 006 року ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право на житло в квартирі АДРЕСА_1. Цим же рішенням ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 10 про вселення, встановлення порядку користування квартирою, зміну умов договору найму жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування вказаного рішення суду з ухваленням нового рішення -про задоволення його вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права. Зокрема зазначає, що зібраним доказам судом дана неправильна оцінка.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що в період з серпня 2003 року по грудень 2004 року відповідач за цим позовом не проживав у спірній квартирі без поважних причин.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 1984 року. Від спільного проживання мають двох синів: ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2. В 1992 році сторонам на сім»ю із чотирьох осіб була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім»ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з»ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім»ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що з 2003 року ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі. Проте суд не з»ясував причин його відсутності. Про їх поважність свідчать наступні докази.
Із копії рішення суду про розірвання шлюбу вбачається, що між сторонами склалися неприязні стосунки, що призвело до розпаду сім»ї. Такі обставини сприяли тому, що відповідач залишив спірне житло. Сама позивачка ОСОБА_2 цієї обставини не заперечувала. Факт неприязних стосунків між сторонами, які виникли через розподіл квартири, підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 липня 2005 року. Зазначена постанова також свідчить про неправомірну поведінку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 (а.с.68) .
За таких обставин, рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в позові.
Необґрунтованим також є висновок суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про вселення.
Сама відповідачка не заперечувала в суді, що в жовтні 2005 року змінила замки на вхідних дверях спірної квартири. Наведене свідчить про існування для ОСОБА_1 перешкод в користуванні спірним житлом. В зв»язку з цим, вимоги позивача про вселення підлягають задоволенню.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення суду в частині вимог про встановлення порядку користування квартирою, зміну умов договору найму жилого приміщення, а тому правильність рішення суду першої інстанції в цій частині вимог не перевіряється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.64,71 ЖК України, ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України , суд
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 лютого 2006 року в частині вимог. ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 10 про вселення та щодо вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на житло скасувати, ухваливши в цій частині вимог нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на житло за безпідставністю вимог.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.
Головуючий:
1