Справа № 407/1728/13-а

2-а/407/62/13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року Суддя Антрацитівський міськрайонний суд

Луганської області - Чигрина Л.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду м. Антрацит

справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до

Управління Пенсфйного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі

Луганської області «Про визнання розпорядження протиправним»,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про визнання розпорядження протиправним.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що є інвалідом II групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними посвідченнями.

До 01.11.2012 року він отримував пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Управління Пенсійного фонду у м. Антрациті та Антрацитівського району з 01.11.2011 року, відповідно до свого розпорядження № 117745 від 21.11.2011 року зменшило йому розмір пенсії до 2 668 гр. 92 коп.

Вважає дії відповідача щодо зменшення його пенсії протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 15.10.2009 року по справі № 2а- 2360/09 було зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у м. Антрациті та Антрацитівському району Луганської області здійснити перерахунок розміру державної пенсії йому, ОСОБА_2, інваліду II групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Важає, що призначені судовим рішенням сплати є пенсією, яка призначається особі довічно.

Зазначив, що відповідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іішшх справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, до якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також зазначив, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мают зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду», національні суди при вирішенні справ повинні застосовувати при розгляді справ позицію Європейського суду, яка висловлена в прецедентній практиці.

Зазначив, що ч.1 ст.8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується верховенством права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також вважає на необхідне застосувати ч.2 ст.8 КАС України, згідно якої, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Ця практика свідчить що, невиконання остаточного Рішення національного суду є порушенням §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, та статті 1

Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка передбачає таке:

- кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном;

- ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що було зазначено у рішенні Страсбурзького суду від 18.06.2006 року по справі "Войтенко проти України" (Заява № 18966/02).

У рішенні Страсбурзького суду від 18.06.2006 року по справі «Проніна проти України» (Заява N 63566/00), суд встановив, що «в правовій системі України, де фізична особа не має права самостійно звернутись до Конституційного Суду України, національні суди повинні самостійно вивчати питання відповідності нормативно правових актів Конституції України».

Також зазначив, що з розпорядженням він був ознайомлений 28.03.2013 року, про що свідчить підпис на копії розпорядженні.

Просить визнати розпорядження №117745 від 21.11.2011 року Управління Пенсійного Фонду України у м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо зменшення розміру його пенсії протиправним.

Також просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області скасувати розпорядження №117745 від 21.11.2011 року щодо зменшення розміру пенсії, йому, ОСОБА_2.

Крім того, просить зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області нарахувати та виплатити з 01.11.2011 року державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Сторони в судове засідання не з'явились.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, у позовній заяві від 04.04.2013 року зазначивпро розгляд справи у його відсутності.(а.с. 3)

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області в судове засідання не з'явився, подав заперечення на позовну заяву від 21.08.2013 року № 9464/08-11а, в якому вимоги позивача ОСОБА_2 просить залишити без розгляду, посилаючись на те, що з матеріалів листування Управління Пенсійного Фонду в м. Антрациті та Антрацитівськомцу районі Луганської області з позивачем ОСОБА_2 вбачається, що останній звернувся з інформаційним запитом від 18.01.2012 року про надання інформації щодо припинення виплати пенсії в повному розмірі.

З позовом до суду ОСОБА_2 звернувся тільки 04.04.2013 року, тобто термін звернення з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів був пропущений.

Клопотань про поновлення пропущеного строку для звернення з позовом до суду позивач не подав.

Тому, відповідно до ч. 1,2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повина була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до не неї матеріалів, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Просить адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду в м. Антрациті та Антрацитівськомцу районі Луганської області «Про визнання розпорядження протиправним» - залишити без розгляду.

27.09.2013 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає позов ОСОБА_2 таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та громадянином, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (категорії 1) серія НОМЕР_1 від 20.10.1992 року. (а.с.10)

Також встановлено, що позивач ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме інвалідом II групи, що підтверджується відповідними Посвідченнями: серія НОМЕР_2 від 06.08.2009 року, серії НОМЕР_1 (а.с.10)

Згідно рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від

15.10.2009 року Управління Пенсійного Фонду України у м. Антрацит та Антрацитівському району Луганської області було зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.08.2009 року та перерахунок здійснювати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осід, які втратили працездатність. (а.с. 4-6)

З 01.11.2011 року позивач ОСОБА_2 перестав отримувати пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". (а.с. 27)

Управління Пенсійного фонду у м. Антрациті та Антрацитівського району з 01.11.2011 року, відповідно до свого розпорядження №117745 від 21.11.2011 року зменшило розмір пенсії ОСОБА_2 до 2 668 гр. 35 коп.(а.с.7-8)

Також встановлено, що позивач ОСОБА_2 18.01.2012 року звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у м. Антрацит та Антрацитівському району Луганської області з інформаційним запитом. (а.с.26)

З розпорядженням Управління Пенсійного Фонду у м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 117745 від 21.11.2011 року, позивач ОСОБА_2 був ознайомлений 28.03.2013 року, а тому не пропустив встановлений законом шестимісячний строк, для звернення з позовом до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повина була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (а.с.7-8)

Також встановлено, що в листопаді 2011 року виплати пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, почали здійснюватись відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року, а з 01.01.2012 року і по теперішній час - на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2013рік » та постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згілно п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення по реалізації конституційних прав громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, в частині пенсійного забезпечення.

Так, відповідно до ст. 49 вказаного Закону пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно ч.4 ст. 54 вказаного Закону, розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а ст.50 цього Закону передбачено виплату додаткової пенсії для інвалідів 2 групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Згідно ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Згідно ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і використовуються на виплату пенсій та соціальних послуг, передбачених цим законом.

Забороняється використання коштів Пенсійного Фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Пункт 7 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011року № 3491, який набрав чинності 19.06.2011року, прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік» доповнено п. 4 та визначено, що норми і положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансування ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік.

Таким чином, вказаним законом право на визначення розміру соціальних виплат було делеговано Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала законної сили 23.07.2011 року і діяла до 01.01.2012 року, та яка визначила конкретні розміри пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

23.11.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій таким особам.

Вказана постанова набрала законної сили з 01.01.2012 року і є чинною на момент розгляду даної справи.

Вказані постанови прийняті на виконання п. 7 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року № 3491.

Також, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282, який набрав чинності з 01.01.2012 року, норми і положення ст. 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного Фонду України на 2012 рік.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року № 5515, який набрав чинності з 01.01.2013 року, норми і положення ст. 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VI з наступними змінами, тобто норми закону, що делегують Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розмір соціальних виплат громадянам.

У вказаному рішенні КСУ зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, пославшись, при цьому, на норми міжнародного права.

Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини, розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

КСУ також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

В рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року КСУ, давши офіційне тлумачення деяким нормам Конституції України, вказав на те, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.

При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, у тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах.

Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання.

Оцінивши обставини справи, проаналізувавши вищевикладені норми діючого законодавства, суд вважає, що підстав для визнання протиправними дій відповідача УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області щодо припинення з 01.11.2011 року виконання судового рішення, яким його було зобов'язано провести позивачу ОСОБА_2 перерахунок пенсії, немає, оскільки соціальні виплати вказаній категорії громадян здійснюються за рахунок державного бюджету, витрати державного бюджету передбачаються в Законі України «Про Державний бюджет України» на кожний певний рік, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» від 14.06.2011 року були внесені зміни в Закон України «Про Державний бюджет України на 2011рік», якими право визначати порядок та розміри соціальних виплат особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, делеговано Кабінету Міністрів України. Вказані зміни визнані конституційними.

Аналогічні положення містяться в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2012 рік та 2013 рік.

На виконання вказаних норм законів Кабінетом Міністрів України прийнято постанови № 745 від 06.07.2011 та №1210 від 23.11.2011 року, на підставі яких і здійснюється нарахування та виплата пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2011 року по теперішній час.

Суд вважає, що вказані постанови прийняті в межах повноважень Кабінету Міністрів України, на основі та виконання закону України «Про Державний бюджет України» на певний рік, тому їх застосування відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд знаходить правомірним, таким, що відповідає принципу законності.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги визнана Конституційним Судом України в рішенні від 25.01.2012 року такою, що відповідає принципам справедливості і пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, є конституційно допустимою.

Крім того, суд, враховуючи позицію Конституційного Суду України в рішенні від 26.12.2011 року, вважає, що розмір пенсії, який нараховується та виплачується позивачу з 01.11.2011року по теперішній час, не є занадто меншим, ніж той, що виплачувався йому до 01.11.2011р. і, на думку суду, забезпечує право позивача на достатній життєвий рівень, не ставить під сумнів сутність права на соціальний захист і не є його порушенням.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про визнання розпорядження протиправним слід відмовити.

На підставі викладеного,

Керуючись Законами України «Про державний бюджет на 2011 рік»,

«Про державний бюджет на 2012 рік», «Про державний бюджет на 2013

рік», Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 72 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посановою КМУ №745 від

06.07.2011 року, рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року

№ 20-рп, рішенням Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 року у справі

«Ейрі проти Ірла ст.ст.11, 14, 122, 159-163,167, 181, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Управління Пенсфйного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області «Про визнання розпорядження протиправним» - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Донецькому адміністративному апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Антрацитівского

міськрайонного суду Л. Г. Чигрина