КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" квітня 2014 р. Справа№ 910/14288/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
Тищенко А.І.
розглянув апеляційну скаргу ТОВ "СКБ Сухіна" на рішення господарського суду м.Києва від 18.10.2013року № 910/14288/13(суддя Стасюк С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне
конструкторське бюро Сухіна"
до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"
Реєстрапційної служби Головного управління
юстиції у м. Києві
про визнання рішення недійсним, відновлення порушеного права
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва № 910/14288/13 від 18.10.2013р. відмовлено ТОВ "СКБ "Сухіна" у задоволенні позову про визнання рішення недійсним, відновлення порушеного права.
Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги, вважає рішення першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду-без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, у матеріалах справи є заява про розгляд справи у його відсутність.
Представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової будівельно- оціночної експертизи.
Розглянувши клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з мотивів, наведених у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 11.07.2013року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державною реєстраційною службою України було внесено запис про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" права власності на нежилі приміщення загальною площею 489,8 кв.м., що складають 284/1000 частин домоволодіння (літ. А,Б), площею1791,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11.
Підставою для реєстрації за відповідачем-1 права власності на приміщення був іпотечний договір, укладений 06.08.2008 року між ВАТ Акціонерний банк "Укргазпромбанк" (іпотекодержатель), правонаступником якого у відповідності до пункту 1.2 Статуту є відповідач-1, та ТОВ "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" (іпотекодавець), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 20839, за умовами якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя в повному обсязі, що випливають з договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 1229-КЛ/08 від 06.08.2008 року.
Предметом іпотеки є нежилі приміщення (в літ. "А"), загальною площею 489,8 кв.м., що складає 284/1000 частин домоволодіння (літ "А", "Б") площею 1 791,40кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що набуття ПАТ"Укргазпромбанк" права власності на приміщення здійснено з порушенням прав позивача, як іпотекодавця, а також з порушенням інших положень чинного законодавства України, а саме в результаті порушень, по-перше, частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" щодо визначення вартості майна на момент набуття права власності; по-друге, внаслідок набуття права власності на приміщення, що знаходилися під обтяженням; по-третє, за відсутності рішення відповідного органу ПАТ "Укргазпромбанк" (Загальних зборів) про набуття майна у власність.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони ознайомлені зі змістом Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема - з переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких реєструється право власності на об'єкти нерухомого майна. Таким чином, право на набуття відповідачем-1 права власності на приміщення в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки та реєстрація такого права власності чітко передбачені нормами чинного законодавства України (статті 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку") та умовами укладеного між сторонами іпотечного договору.
Позивачем не надано доказів того, що обтяження, а саме заборона відчуження нерухомого майна, накладене на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2013 року було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, та відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" набуло чинності.
Крім того, судом, встановлено, що саме за наказом Господарського суду м. Києва № 5011-65/4637-2012 від 17.05.2012 року, здійснювалось виконавче провадження, в межах якого 21.01.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Господарський суд дійшов висновку про те, що з урахуванням Статуту відповідача 1 щодо відсутності в ньому положень, що вказували б на необхідність прийняття будь-яким органом ПАТ "Укргазпромбанк" рішення, чи погодження ними питання про набуття права власності на майно, державна реєстрація права власності ПАТ "Укргазпромбанк" на нежилі приміщення здійснена 11.07.2013 року відповідачем-2 у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства на підставі іпотечного договору від 06.08.2008 року із змінами та доповненнями у зв'язку із набуттям відповідачем-1 права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання позивача за договором банківського кредиту.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на позовних вимогах, а також звертає увагу апеляційної інстанції на те, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам закону; при здійсненні оцінки майна огляд та обміри не проводились, фізичний стан об'єкта не обстежувався; до звіту не додано вихідних данних; суд розглянув справу без дослідження всіх обставин; безпідставно відмовлено у проведенні судової експертизи для визначення вартості майна, яка була значно занижена. Безпідставно не взято до уваги того факту, що спірні приміщення досі перебувають під арештом.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
За правилами підпункту 1 частини першої статті 19 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1,п.5.5 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Нова редакція статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу III "Перехідні положення" Закону N 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
Аналіз наведених норм, як і Закон N 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого Закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду України( № 3-139гс11від26.12.2011, №21-131а11 від 10.10.2011).
Виходячи з наведеного, правильним є висновок суду касаційної інстанції про правомірність дій відповідача щодо реєстрації за Банком права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки з огляду на те, що такий договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "По іпотеку", а тому є належним правовстановлювальним документом.
З аналізу ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", п. 2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності вбачається, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та його державна реєстрація на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, пов'язується з порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором та невиконанням іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень у тридцятиденний строк, якщо більш тривалий строк не вказано у відповідній письмовій вимозі.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на нерухоме майно зупиняється у разі: 1) винесення ухвали суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав; 2) крадіжки, втрати документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, - за заявою правоволодільця про зупинення державної реєстрації прав на такий об'єкт.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.
За змістом ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.
Відповідно до ст. 37 Закону про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
За умовами договору іпотеки та нормами чинного законодавства (ст. 35 Закону України "Про іпотеку") відповідач, як іпотекодержатель, зобов'язаний лише надіслати іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм за адресами, зазначеними у договорі. Чинне законодавство не ставить іпотекодержателю в обов'язок з'ясовувати причини неотримання іпотекодавцем поштових відправлень, надісланих за його поштовою адресою в установленому порядку.
08.11.2011 Банк на адресу позивача направив повідомлення вимогу, яку останній отримав 10.11.2011р. про усунення порушень за кредитним договором шляхом погашення заборгованості, а у випадку невиконання, банк змушений розпочати процедуру звернення стягнення боргу на майно, передане в іпотеку.
За таких обставин, колегія суддів вважає дії Банку правомірними.
Оскільки реєстрація (перереєстрація) прав власності на майно є похідними діями, то при відсутності підстав для відмови у реєстрації прав власності, Банк отримав правоустановчі документи.
Крім того, слід зазначити, що Реєстраційна служба здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а відтак не може бути стороною у справі, що розглядається господарським судом стосовно визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право (постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2010 N 2/237, від 28.01.2010 N 9/396-ПН-06, від 25.03.2010 N 10/77/07 та постанови Верховного Суду України від 04.07.2006 N 2-20/11842-2005, від 02.04.2010 N 2-12/6245.2-2009 (2-5/5129.1-2008 (2-13/694-2007).
Заявлений позивачем позов про визнання недійсним рішення та відновлення порушеного права, базується на тому, що оціночний акт не відображає фактичної вартості майна, є значно заниженим від ціни, що визначалась сторонами: позивачем та відповідачем 1, у доповненнях до іпотечного договору, чим порушуються його майнові інтереси.
З урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) або господарських (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК).
Експертна оцінка не є ні правочином, ані актом у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє будь-які цивільні правовідносини.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ст. 20 ГК України, ст.16 ЦК Кодексу.
Колегія суддів вважає, що позивачем вибраний невірний спосіб захисту, оскільки на думку суду, позивач може звернутитись з позовом про повернення частки вартості майна, що перевіщує зобов'язання перед Банком, в рамках якого й може бути здійснено оцінку проведену суб'єктом оціночної діяльності оцінки нерухомого майна, можливість призначення судової експертизи щодо визначення реальної вартості майна, тощо. Таким чином, у даній справі клопотання про проведення експертизи задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ "СКБ Сухіна" залишити без задоволення, рішення господарського суду м.Києва № 910/14288/13 від 18.10.2013 - без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва
Головуючий суддя Л.О. Рєпіна
Судді В.В. Сулім
А.І. Тищенко