АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/872/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Токова С.Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 66, Третя черкаська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

26 квітня 2007 року ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_6, третя особа: Третя черкаська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, посилаючись на те, що 03 лютого 1989 року на засіданні уповноважених членів ЖБК № 66 (протокол від 03 лютого 1989 року № 46) вирішено задовольнити заяву гр. ОСОБА_11 про покращення житлових умов за рахунок виділення АДРЕСА_1 ОСОБА_11 та її чоловіку ОСОБА_10, з передачею паю на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, її дочці - ОСОБА_6 та чоловіку дочки - ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_4 в сім'ї ОСОБА_6 та ОСОБА_8 народився син - ОСОБА_9, який з часу народження проживав разом із батьками в АДРЕСА_2.

За неналежне виконання батьківських обов'язків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 1999 року позбавлені батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач вважає, що на підставі довідки ЖБК № 66 від 16 квітня 1997 року № 9 про сплату паю, ЧООБТІ помилково зареєструвало право власності на АДРЕСА_2 за ОСОБА_11, хоча їй разом із її співмешканцем, а згодом, чоловіком, так як 09 лютого 1989 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, була надана АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на все спадкове майно, в яке також увійшла і квартира АДРЕСА_2

10 листопада 1999 року Третя черкаська державна нотаріальна контора на підставі довідки ЖБК № 66 від 16 квітня 1997 року № 9 про сплату паю ОСОБА_11, та реєстраційного посвідчення виданого ЧООБТІ від 02 червня 1997 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом на її дочку - ОСОБА_6 та на її чоловіка - ОСОБА_10

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2000 року свідоцтво про приватну власність на АДРЕСА_2, видане ОСОБА_11, визнано недійсним та визнано право на проживання в АДРЕСА_2 за неповнолітнім ОСОБА_9.

29 жовтня 2001 року виконкомом Соснівської районної ради м. Черкаси оформлена заборона на здійснення будь-яких угод щодо відчуження АДРЕСА_2. Тому позивачі звернулися до суду з даним позовом та просили визнати свідоцтво про право на спадщину, видане Третьою черкаською державною нотаріальною конторою 10 листопада 1999 року на ОСОБА_6 та ОСОБА_10 недійсним; визнати право власності на АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у рівних частинах.

06 грудня 2007 року ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог та просив визнати свідоцтво про право на спадщину, видане Третьою черкаською державною нотаріальною конторою 10 листопада 1999 року після смерті ОСОБА_11 - ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на кв. АДРЕСА_2 недійсним; визнати за ним - ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_2, як таку що набута в шлюбі з ОСОБА_6

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року позов задоволено та визнано свідоцтво про право за законом, видане державним нотаріусом Третьої черкаської держнотконтори Циндою Л.М. 10 листопада 1999 року на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 135 недійсним; визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2008 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року у даній справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2008 року залучено до участі у розгляді справи Житлово-будівельний кооператив № 66 м. Черкаси в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2009 року зупинено провадження у цивільній справі до залучення у справі спадкоємців ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2011 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 66, Третя Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Третьою Черкаською державною нотаріальною конторою 10 листопада 1999 року після смерті ОСОБА_11 на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав на рішення апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення незаконне, необґрунтоване та таке, що прийняте за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з суттєвим порушенням норм ЦК УРСР та ЦПК України. Просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Справа судом першої інстанції розглянута з порушенням строків , встановлених ЦПК України.

На час розгляду справи та ухвалення рішення ОСОБА_9 досягнув повноліття, а тому Орган опіки і піклування не звертався із клопотанням про розгляд позовних вимог в інтересах повнолітнього, а сам ОСОБА_9 до суду за захистом своїх прав також не звертався з позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог, вважаючи, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає розподілу відповідно до вимог ст. 28 КпШС України, чинної на час виникнення спірних правовідносин. Також суд виходив з того, що на час прийняття рішення судом спірна квартира не зареєстрована на праві приватної власності, оскільки свідоцтво видане БТІ на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_10 скасоване в судовому порядку. Суд першої інстанції вважав за можливе поновити позивачу строк позовної давності ( ст. 80 ЦК країни в редакції 1963 pоку), оскільки виходив з того, що про порушення свого права позивач дізнався лише у 2007 році, коли мав намір переоформити свою частку у квартирі на ім'я свого сина.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вищевказані висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_8 та Орган опіки і піклування Соснівського району м. Черкаси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулися до суду 26 квітня 2007 року з позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.11. 1999 року на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_10 недійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках за ОСОБА_6 та ОСОБА_8, однак позовна заява підписана лише головою ради з штампом виконкому Соснівської районної Ради м. Черкаси та не підписана іншим позивачем ОСОБА_8, який в подальшому подав заяву про зміну позовних вимог в грудні 2007 року від свого імені, без зазначення інтересів неповнолітнього сина в інтересах якого подавався позов, однак не було зазначено, які саме права неповнолітнього порушено та підлягають захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно даних довідки № 9 від 16 квітня 1997 року, виданої ЖБК-66 м. Черкаси ОСОБА_11 , що ОСОБА_11 була членом ЖБК № 66 з 17 січня 1976 року згідно протоколу № 1 та проживала в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 49, 9 кв. м, житловою площею 29, 2 кв. м , балансовою вартістю квартири 7026 крб., які повністю сплачені в сумі 7026 крб. у жовтні місяці 1991 року, що підтверджується даними довідки № 9 від 16 квітня 1997 року ( а. с.8, 41).

Згідно даних виписки з протоколу № 46 зборів уповноважених членів ЖБК № 66 від 03 лютого 1989 року про задоволення заяви ОСОБА_11 щодо покращення житлових умов за рахунок звільненої однокімнатної АДРЕСА_1 зазначено, що збори уповноважених членів ЖБК № 66 постановили задовольнити заяву ОСОБА_11 по покращанню житлових умов за рахунок виділення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_11 та її чоловіку ОСОБА_10, з передачею паю на 2- кімнатну квартиру АДРЕСА_2 її дочці - ОСОБА_6 та зятю - ОСОБА_8 У випадку не оформлення відповідних документів на отримання ордера на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_11, рішення зборів уповноважених по вищевказаній квартирі буде переглянуто (а. с. 6,7) .

Згідно даних довідки № 45 від квітня 1999 року підтверджено, що пай по квартирі АДРЕСА_2 виплачувався в наступному порядку:

ОСОБА_11 внесла перший внесок в 1978 році в сумі 3000 крб. Протягом 1979-1991 р.р. ОСОБА_11 виплачено 3259 крб. 92 коп. Останній внесок 718,14 крб. внесла 10.12. 1991 року ОСОБА_6

Квартирну плату по даним повідомленням з 1993 року оплачувала ОСОБА_6, а з 1995 року по даний час ( квітень 1999 року) за квартирою АДРЕСА_2 числиться борг у сумі 775, 89 грн. в тому числі за 1995 рік - 136, 95 грн., 1996 рік -354, 14 грн.; 1997 рік -133, 60 грн., 1998 рік -122, 76 грн. 1999 рік - 28, 44 грн. ( а. с. 9 ).

Відповідно до даних довідки № 46 від 04.1999 року, виданої ЖБК № 66 , пай за квартиру АДРЕСА_1 виплачувався у наступному порядку :

Перша частина паю була внесена ОСОБА_14 в сумі 1800 крб. та повернута їй у 1989 році, так як вона вибула з кооперативу.

18.07. 1989 року була внесена сума 3632, 48 крб. ОСОБА_15 ;

27.12. 1991 року залишок ссуди в сумі 526, 41 крб. був погашений ОСОБА_11

Квартирну плату по даним повідомленням з 1998 року сплачувала ОСОБА_11, а з 1995 року по квітень 1999 року за квартирою АДРЕСА_1 числиться борг у сумі 455,51 грн. (а. с.10).

Згідно даних довідки № 33 від 04.03. 1999 року, виданої Житлово - будівельним кооперативом № 66 м. Черкаси ОСОБА_11 про те, що вона дійсно є членом ЖБК № 66 з 17 січня 1976 року протокол № 1 та проживає в АДРЕСА_1 в однокімнатній квартирі дев'ятиповерхового будинку загальною площею 32, 8 кв. м, житловою площею 17 кв. м. Балансова вартість квартири 4754 крб. За квартиру повністю сплачено у сумі 4754 крб. в грудні 1991 року.

Як вбачається із даних реєстраційного посвідчення Черкаського Об'єднаного бюро технічної інвентаризації, що кооперативна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 29, 2 кв. м АДРЕСА_2 кооператив № 66 зареєстрована за гр. ОСОБА_11 на праві особистої власності на підставі довідки ЖБК-66 № 9 від 16.04. 1997 року записано в реєстрову книгу № 6 за реєстром за № 30 стр. 228 від 2 червня 1997 року.( а. с. 42).

04 лютого 1999 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позбавлено ОСОБА_8 та ОСОБА_6 батьківських прав стосовно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. (а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно. Спадкоємцями першої черги за законом є чоловік та дочка померлої, які звернулися до Третьої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, зазначивши в заяві, що померлій належала квартира АДРЕСА_2 , та просили видати їм свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 1999 року, виданого державним нотаріусом третьої Черкаської державної нотаріальної контори Циндою Л.М., спадкоємцями майна гр. ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, є в рівних долях кожний: її чоловік - ОСОБА_10 та її дочка - ОСОБА_6 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з: кв. АДРЕСА_2, яка належала померлій на підставі довідки ЖБК № 66 № 9 від 16 квітня 1997 року (а с. 15).

Як вбачається із відповіді суду від 27.06. 2007 року В.о. завідуючої Третьої черкаської державної нотаріальної контори Бараненко І.К. , що на момент видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємці, які прийняли спадщину, надали правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_2, а саме довідку ЖБК, зареєстровану в БТІ. Заборони на вказану квартиру не було, що перевірено нотаріусом на день видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки підтверджено довідкою від 25 жовтня 1999 року Першої Черкаської державної нотаріальної контори за № 54796 -181, що квартира не перебуває під забороною та власником квартири є ОСОБА_11, тому нотаріусом на законних підставах видано спадкоємцям свідоцтво про право на спадкове майно за законом ( а. с. 39, 44, 45 ).

Виконком Соснівської районної ради м. Черкаси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до суду з позовом про визнання свідоцтва про приватну власність на квартиру недійсним, який був задоволений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2000 року, та визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності на АДРЕСА_2, видане ОСОБА_11; визнано право на проживання в АДРЕСА_2 за неповнолітнім ОСОБА_9 (а. с. 14).

Згідно даних довідки КП Черкаське ООБТІ від 02 серпня 2006 року вбачається, що 1/2 квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності за громадянином ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2812 від 10 листопада 1999 року (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач ОСОБА_10 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 актовий запис № 476, зареєстрований відділом РАЦС по місту Черкаси ( а. с. 179 ). Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно. Судом першої інстанції було зупинено провадження у справі для встановлення кола його спадкоємців, однак у матеріалах справи відсутні дані про виявлення осіб, які прийняли спадщину після його смерті, та продовжено розгляд справи після відновлення розгляду без участі осіб, які претендують на спадкове майно ОСОБА_10

Згідно даних довідки ЖБК № 66 від 16 квітня 2007 року № 48, виданої ОСОБА_6, про те, що вона зареєстрована АДРЕСА_2 і разом з нею прописані: ОСОБА_8 - колишній чоловік та ОСОБА_9 - син. (а. с. 21).

Кооператив - це юридична особа, утворена фізичними або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування, як це визначено п. 3 ст. 2 Закону України «Про кооперацію».

Порядок надання квартир у будинках житлово - будівельного кооперативу регулюються згідно з положеннями глави 5 Житлового кодексу України та Примірного статуту ЖБК цими та іншими актами законодавства України. Цими положеннями законодавства встановлено, що квартири надаються громадянам, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організованого ЖБК.

Згідно до вимог ст. 137 ЖК України житлово - будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах, організаціях.

Порядок організації та діяльності житлово - будівельних кооперативів установлюється законодавством, цим Кодексом, Примірним статутом житлово - будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Примірний статут житлово - будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.

Житлово - будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організованого кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організованого житлово - будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово - будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів члена кооперативу про прийом до кооперативу.

Згідно до п. 31 Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року за № 186, передбачено, що член житлово-будівельного кооперативу має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з постійно проживаючих з ним членів сім'ї, які досягли

вісімнадцятирічного віку або одружилися чи влаштувалися на роботу, в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку. Пай, який є спільною власністю подружжя, може бути переданий тільки при наявності згоди іншого з подружжя.

Особа, якій член кооперативу передав пай, користується перевагою перед усіма іншими особами на вступ до цього кооперативу.

Спори, що виникають у зв'язку з передачею паю, вирішуються в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач ОСОБА_8 чи його колишня дружина відповідач ОСОБА_6 були прийняті в члени кооперативу ЖБК- 66 АДРЕСА_2, оскільки в матеріалах справи є лише підтвердження про членство в вищевказаному кооперативі матері ОСОБА_6 - ОСОБА_11, яка була членом кооперативу з 17 січня 1976 року до дня смерті 07.02. 1999 року, що підтверджується довідками, виданими ЖБК-66 м. Черкаси, які є в матеріалах справи, та на які колегія суддів посилалась вище в тексті даного рішення.

Отже, сторонами не надано належних доказів про своє членство в кооперативі - ЖБК -66, оскільки відсутні рішення загальних зборів членів ЖБК-66 АДРЕСА_2 про прийняття в члени ЖБК позивача ОСОБА_8 чи відповідача ОСОБА_6, які поселились в квартиру АДРЕСА_2 до члена кооперативу ОСОБА_11, як члени її сім'ї. Саме ОСОБА_11 зверталась до загальних зборів членів кооперативу із заявою від 20.12. 1988 року для поліпшення житлових умов для її сім'ї та виділення їй з чоловіком однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка була задоволена, що підтверджується випискою із протоколу № 46 зборів уповноважених членів ЖБК - 66 від 3.02. 1989 року з передачею паю на квартиру АДРЕСА_2 її дочці та зятю.

Однак, рішення загальних зборів про прийняття в члени кооперативу повинно бути затверджено відповідно до вимог чинного законодавства виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів та лише з моменту такого затвердження рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу особа набуває статусу члена кооперативу, що не було належним чином підтверджено позивачем, та залишились поза увагою суду першої інстанції, тому суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позову позивача.

Справа тривалий час перебувала на розгляді суду першої інстанції з 26 квітня 2007 року до винесення повторно рішення 7 листопада 2013 року після скасування апеляційним судом в 31 березні 2008 року рішення суду першої інстанції від 25 грудня 2007 року, проте суду не було надано доказів наявності рішення загальних зборів членів кооперативу чи уповноважених про прийняття ОСОБА_8 чи ОСОБА_6 в члени кооперативу, а тому за відсутності таких доказів, та не надання підтвердження щодо затвердження виконкомом районної ради м. Черкаси рішення загальних зборів членів кооперативу про прийняття в члени ЖБК -66 позивача чи відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про визнання права власності на 1/ 2 частину спірної квартири АДРЕСА_2 за позивачем ОСОБА_8

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки наявності двох довідок, виданих ЖБК - 66, в матеріалах справи від 16.04. 1997 року про повну виплату балансової вартості квартири АДРЕСА_2 в сумі 7026 крб. в жовтні 1991 року ОСОБА_11 та довідки № 45 від 05.04. 1999 року про виплату паю за квартиру АДРЕСА_2, де вказано, що основна частина суми 6259, 92 крб. внесена ОСОБА_11, а лише останній внесок ссуди в сумі 718,14 крб. внесено ОСОБА_6

Однак, навіть за наявності таких розбіжностей в довідках щодо виплати вартості квартири АДРЕСА_2 немає підстав вважати, що кошти за спірну квартиру були внесені саме ОСОБА_6 в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції , що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя є помилковим , а тому необґрунтованим є висновок суду , що за позивачем має бути визнано право власності на 1/ 2 частину спірної квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про власність» (яка була чинною на час прийняття рішення про передачу квартир членам кооперативу) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно до п. 54 Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року за № 186, члени сім'ї, які проживають разом з членом житлово - будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування житловим приміщенням. Таке ж право набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово - будівельного кооперативу як члени сім'ї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_8 вселився в спірну квартиру АДРЕСА_2 як чоловік дочки ОСОБА_6, члена кооперативу ОСОБА_11

Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано 25. 10. 1999 року.

Відповідно до ст. 146 ЖК України передбачено, що поділ будинку житлово - будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному ж колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири проводиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем , що ні він з 1999 року після розірвання шлюбу, ні відповідач ОСОБА_6 не проживали в спірній квартирі, та не оплачували комунальні послуги за користування квартирою, тому виникла значна сума заборгованості ще в період з 1995 року. Позивач в суді апеляційної інстанції пояснив, що лише з 2004 року став проживати в спірній квартирі та частково почав виплачувати заборгованості по даній квартирі , а в 2007 році звернувся до суду з позовом..

З огляду на викладене, за відсутності членства в кооперативі ЖБК- 66 одного з подружжя ОСОБА_6 та доведеності належними і допустимими доказами , що саме подружжя ОСОБА_6 сплатило повністю пайовий внесок за спірну квартиру АДРЕСА_2, не встановлення хто ж саме є власником спірної квартири та у зв'язку з чим сторони набули на неї права власності , чи не набули відповідно до вимог чинного на той час законодавства, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_8

Суд першої інстанції в своєму рішенні послався на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2000 року за позовом Виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання свідоцтва про приватну власність на квартиру недійсним, яким визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності на АДРЕСА_2, видане ОСОБА_11; визнано право на проживання в АДРЕСА_2 за неповнолітнім ОСОБА_9 Право власності ні за ким не визнано згідно вищезазначеного рішення суду від 26 січня 2000 року.

Однак, як вбачається із правовстановлюючих документів, на підставі яких було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.11. 1999 року, нотаріусу не було надано свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2, яке визнано рішенням суду від 26 січня 2000 року недійсним, а було надано лише довідку , видану ЖБК про повну сплату вартості квартири від 16 квітня 1997 року та реєстраційне посвідчення та довідку - характеристику , недійсність яких в судовому порядку не визнавалась.

З огляду на викладене вбачається, що судом визнано недійсним правовстановлюючий документ про існування якого не відомо та не надано суду доказів, оскільки свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_11 не видавалось, та не зареєстровано в установленому законом порядку.

На момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в рівних долях кожному на спірну квартиру АДРЕСА_2 були відсутні накладення будь - яких заборон чи арештів, а тому нотаріусом відповідно до вимог закону і вчинено нотаріальну дію та видано свідоцтво про право на спадщину після смерті члена кооперативу ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки лише вона була членом кооперативу та нею повністю сплачено кошти за спірну квартиру, що підтверджено довідками ЖБК- 66, які ніким не оспорено та вони є дійсними.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку , визнавши недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за спадкоємцями померлої ОСОБА_11

Згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .

Із тексту позовної заяви від 26.04.2007 року та із тексту заяви про зміну позовних вимог від 06.12. 2007 року не вбачається, що позивач просив поновити строк позовної давності, однак суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, безпідставно вважав, за можливе поновити позивачу строк позовної давності відповідно до ст. 80 ЦК України в редакції 1963 року, не звернувши уваги, що сам позивач, подаючи в грудні 2007 року заяву про зміну позовних вимог, вказує, що ще в 1999 році дізнався, що на підставі довідки ЖБК- 66 від 16.04. 1997 року про повну сплату паю, ЧООБТІ помилково, як вважає ОСОБА_8, зареєструвало право власності на передану їм квартиру за колишнім власником ОСОБА_11. Тому посилання позивача, що про своє порушене право він дізнався лише в 2007 році, яке судом першої інстанції прийнято до уваги, є безпідставним та протирічивим, бо сам позивач спростовує свої доводи в позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 66, третя Черкаська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 66, третя Черкаська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :