АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1100/14 Справа № 200/6172/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М. О. Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 27
ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Григорченка Е.І.
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.
при секретарі -Гасановій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
встановив:
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року та відмовлено ПАТ КБ «Індустріалбанк» у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення суду, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ПАТ КБ «Індустріалбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1720,50 грн., і судові витрати з оплати правової допомоги в розмірі 29312 грн.
Представник ПАТ КБ «Індустріалбанк» заперечує проти задоволення заяви.
Вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 1, п.2 ч. 3 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року позовні вимоги задоволені, стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 461438,65 грн., як ? частину заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №КRА/0900/395/07 від 06 вересня 2007року, в розмірі 115460,69 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 922877,30 грн.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року та відмовлено ПАТ КБ «Індустріалбанк» у задоволенні позовних вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат апеляційним судом не вирішувалося, тому колегія суддів вважає за необхідне, враховуючи зазначені обставини, заяву задовольнити частково та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ПАТ АКБ «Індустріалбанк» на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору при поданні апеляційної скарги, в розмірі 1720,50 грн./а.с. 100/.
Що стосується заяви ОСОБА_2 в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з платою правової допомоги, в розмірі 29000 грн., то суд апеляційної інстанції вважає, що заява в цій частині не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Особу, яка надає правову допомогу, згідно положень ч.1 ст.47 ЦПК України, віднесено до інших учасників цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
До матеріалів справи доданий договір від 03.07.2013 року про надання ОСОБА_2 правової допомоги (а.с.51), яким передбачено, що довіритель доручає адвокату ОСОБА_4 представлення та захист своїх прав, зокрема в судах.
Як вбачається з матеріалів справи, договір містить перелік послуг, які можуть бути надані однією стороною другій, але не містить домовленості щодо оцінки кожного виду послуги з зазначенням вартості одиниці кожного виду послуги.
У матеріалах справи відсутні докази надання конкретних видів послуг та їх вартості, зокрема відсутній акт про виконання робіт-послуг.
Відповідно до ч.1 ст.38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 представляв інтереси відповідача ОСОБА_2 в суді на підставі зазначеного договору.
На підставі цього договору ОСОБА_4, як представник відповідача ОСОБА_2, приймав участь в суді апеляційної інстанції 27.01.2014 року (а.с.117), та при розгляді справи в Бабушкінському районному суді (а.с. 75, 86), заявляв клопотання, отримував копії судових рішень (а.с.91, 123).
Відповідно до ч.1,2 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги; така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні; така особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до п. 11 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.2009, № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником, і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК.
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 не заявляла клопотання про допуск ОСОБА_4 до участі у справі у якості особи, яка їй надає правову допомогу.
ОСОБА_4 фактично приймав участь при розгляді цієї справи в якості представника, вартість послуг якого відповідно до чинного законодавства не можуть бути стягнені з другої сторони у справі.
Крім того, згідно додатку № 1 до зазначеного договору про надання правової допомоги, ОСОБА_4 на підставі усної домовленості з довірителем домовилися про вартість послуг, яка складає, зокрема, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, яка на час укладення угоди складала 50 аркушів, становив 16 годин, вартість цих послуг 7328 грн., аналіз судової практики становив 16 годин, вартість цих послуг 7328 грн. тощо /а.с. 52/.
Отже, колегія суддів вважає, що такий розрахунок не є справедливим.
З огляду на це колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення судових витрат з надання правової допомоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 220, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ АКБ «Індустріалбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1720,50 грн.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: