АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/2014/14
Справа № 642/10589/13-ц Головуючий 1 інст. - Скляренко С.О.
Категорія : про відшкодування шкоди Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів - Кокоші В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 21 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства оборони України, третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м.Харкові про відшкодування шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства оборони України про відшкодування шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 21.03.1984 р. вона була травмована при виконанні своїх службових обов'язків, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1. За висновком МСЕК від 28.07.92 р. та від 28.10.2001 р. ОСОБА_1 визнана інвалідом другої групи від трудового каліцтва з втратою професійної працездатності 80% безстроково.
Відповідач КЕВ м.Харкова відшкодував ОСОБА_1 шкоду у зв'язку з пошкодженням здоров'я на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.94р. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.06.2006р. проведено перерахування розміру її втраченого заробітку у відповідності із Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності" від 23.09.1999 року, виходячи з коефіцієнтів перерахунку, встановлених правлінням Фонду. Сума втраченого заробітку встановлена судом станом на 01.09.2005 р. в розмірі 524,78 грн. на місяць.
Позивач вважала, що оскільки після цього перерахунок розміру втраченого заробітку відповідач не проводив, то тим самим останній грубо порушував вимоги діючого законодавства. Позивач зверталась до відповідача щодо передачі їй документів по відшкодуванню шкоди до Фонду, однак документи не були передані, що позбавило її права на своєчасний перерахунок відшкодування розміру шкоди. Вважала, що з урахуванням трирічного строку позовної давності їй були недоплачені 32945,20 грн., які просить одноразово стягнути з відповідача.
Крім того, позивач в своєму позові зазначила, що їй з вини відповідача була заподіяна моральна шкода - внаслідок того, що протягом 8-ми років підприємство порушувало її права на соціальний захист, систематично недоплачуючи втрачений заробіток, і тому у відшкодування цієї шкоди просила стягнути 20000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КЕВ м. Харкова Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 недонараховану та недоплачену суму втраченого заробітку за період з 15.11.2010 року по 01.11.2013 року одноразово - 32945,20 грн. Стягнуто з КЕВ м.Харкова Міністерства оборони України на користь держави судовій збір у сумі 329,45 грн., а також зобов'язано КЕВ м. Харкова Міністерства оборони України передати справу ОСОБА_1 по трудовому каліцтву відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові, вказавши суму втраченого заробітку станом на 01.11.2013року - 2102,05 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням суду з мотивів того, що вказане рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування скарги посилався на те, що відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" перерахунок страхових виплат потерпілим проводиться щомісячно відповідно до Постанови правління Фонду, в межах бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Проте, судом при прийнятті рішення не враховане коло дії даної норми, а саме: зміст даної норми поширюється виключно на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в якого знаходяться на обліку справи потерпілих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань..
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог прокурором та ОСОБА_1 не оскаржується та судовою колегією не переглядається.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи містять дані про те, що позивачка ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з Управлінням начальника робіт КЕЧ району, де працювала майстром.
21.03.1984 року позивач була травмована в результаті ДТП при виконанні своїх службових обов'язків при супроводі вантажу на автомобілі, який був наданий УНР за заявкою власником автомобіля Харківської КЕЧ району, який реорганізовано з 2003 року в квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова Міністерства оборони України.
Про нещасний випадок УНР склало акт за ф.Н-1, копія якого надана потерпілій. За висновком МСЕК від 23.07.92 р. та від 28.10.2001 р. ОСОБА_1 була визнана інвалідом 2-ої групи від трудового каліцтва з втратою професійної працездатності 80% безстроково.
Харківський КЕВ м. Харкова проводив відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я ОСОБА_1 на підставі рішень Ленінського районного суду м.Харкова від 18.04.94р. та Київського районного суду м.Харкова від 09.06.2006 р., яким була встановлена сума втраченого заробітку станом на 01.09.2005 р. - 524грн.78 коп. і з тих пір не перерахувалася.
З 01.04.2001 р. був введений в дію Закон України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" №1105-ХІУ від 23.09.1999 року, відповідно до якого виплату відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України. Всі підприємства, установи і організації зобов'язані були передати справи потерпілих вказаному Фонду.
Судовим розглядом встановлено, та не оспорюється сторонами, що відповідач -Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова Міністерства оборони України справу потерпілої ОСОБА_1 до Фонду не передавав, продовжуючи сплачувати їй виплату за нещасний випадок на виробництві, що спричинив втрату професійної працездатності за рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.06.2006 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділ м.Харкова Міністерства оборони України передати справу ОСОБА_1 по трудовому каліцтву відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м.Харкові, вказавши суму втраченого заробітку станом на 01.11.2013року - 2102грн.05коп., проти чого сторони в судовому засідання суду апеляційної інстанції не заперечували.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування судом 1 інстанції Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" №1105-ХІУ від 23.09.1999 року до перерахунку суми втраченого заробітку у випадку підвищення середньої заробітної плати в галузях національної економіки, відповідно до коефіцієнтів перерахування, які встановлюються Правлінням Фонду, оскільки дія даної норми поширюється виключно на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від нещасних випадків та професійних захворювань України, до якого справа позивача не надходила.
Між тим, в суді апеляційної інстанції позивач надала заяву про залишення її позовних вимог в цій частині без розгляду, проти чого не заперечували інші учасники судового процесу.
Відповідно до ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст.205,207 ЦПК України.
Згідно до ч.5 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
З підстав наведеного, судова колегій вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду її позовних вимог в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України на її користь недонараховану та недоплачену суму втраченого заробітку за період з 15.11.2010 року по 01.11.2013 року одноразово - 32945,20 грн.
У зв'язку з чим судова колегія, відповідно до вимог ст.309,310 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 21 січня 2014року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства оборони України, третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м.Харкові в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 недонарахованої та недоплаченої суми втраченого заробітку за період з 15.11.2010 року по 01.11.2013 року одноразово - 32945,20 грн. залишити без розгляду.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -