УКРАЇНА

Справа № 421/666/14-а

Провадження № 2-а/421/72/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Первомайський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Скочій Г.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину ОСОБА_2. На даний час вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. як непрацююча особа.

10.02.2014 року вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але отримала відповідь про відмову.

Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства з наступних підстав.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч.2 ст. 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (в редакції, що діяла до 01.01.2006). Дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 } { Дію частини першої статті 15 зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-ІУ ( 3235-15 ) від 20.12.2005 }.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІП (далі - Закон № 2240-ІП), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІП допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІП. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ІП було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІП.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ П цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ІП, азі січня 2009 року - статті 13,15 Закону № 2811-ХП.

Оскільки спір між нею та відповідачем виник щодо виплати допомоги особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати мені такої допомоги поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2811-ХП), відповідно до статті 15 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 20.05.2013 р., оскільки вважає, що приписи ст. 99 КАС України щодо обмеження строком звернення до суду, до правовідносин пов'язаних із забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються, а також вона доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, тому фізично не мала можливості раніше звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Також просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області щодо відмови їй в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області здійснити їй перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 20.05.2013 року по 20.05.2016 року з урахуванням проведених виплат; розглянути справу без її участі та повідомити про прийняте рішення у встановлений законом порядок; судовий збір стягнути з відповідача.

Позивачка в судове засідання не з»явилась, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, в яких посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради не визнає вимоги, викладені у адміністративному позові ОСОБА_1, та вважає за необхідне викласти доводи, якими даний позов спростовується.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-XII всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Згідно статті 4 цього ж Закону покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Відповідач відповідно до вимог статті 54 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» є управлінням Первомайської міської ради, а також розпорядником бюджетних коштів. Саме тому у здійсненні своєї діяльності у частині виплати допомоги сім'ям з дітьми керується не тільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який безпосередньо регулює правовідносини в даній сфері, а ще й бюджетними нормами: Законом про Державний бюджет, Бюджетним кодексом, Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13 та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями), передбачено, що "фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі". Згідно пункту 4 цього ж Порядку "щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим., фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державного казначейства, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя".

Вважають, що посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 при пред'явленні вимог про стягнення допомоги за період з 120.05.2013 року по 20.05.2016 р. включно, є недоречними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, які набрали законної сили з 1 січня 2008 року, і, у відповідності до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи, незастраховані в системі загальнобов'якового державного соціального страхування.

Пунктом 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в системі загальнобов'якового державного соціального страхування, була виключена із Закону України «Про загальнобов'якове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані неконституційними.

Таким чином, у період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнобов'якового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнобов'якове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року, а зміни у ст. 43 Закону України «Про загальнобов'якове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Так само і у 2009 році, відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається та здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення та виплати державної допомогу сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, встановлено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Питання щодо конституційності норм законів, якими регулювалися розміри допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2011 та 2012 роки, Конституційним Судом України не розглядалося, тому ці норми були пріоритетними для застосування управлінням при призначенні допомоги за ці роки. Тобто, дії управління узгоджувалися з приписами ст. 19 Конституції України.

Викладене свідчить про те, що неможливо визнати дії УПСЗН неправомірними та зобов'язати управління провести перерахунок на користь позивачки суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просить залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1, розглянути справу у відсутність представника УПСЗН Первомайської міської ради.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В суді встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с. 8). Позивачка у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до листа відповідача та повідомлення про надання державної допомоги сім'ям з дітьми (а.с.12) ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» отримує: допомогу при народженні дитини, призначену в сумі 9720,00 грн. - одноразово, з 01.06.2013 р. по 31.05.201 - 1485,00 грн. щомісячно; допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призначену з 11.07.2013 р. по 20.05.2016 р., розмір якої з 505,05 грн.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані іншими Законами, не встановлювалось на 2011,2012,2013 роки інший, ніж у Законах №2811-ХII та №2240-III розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011р. регулюються Законами №2811-ХII та №2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011р. у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХII та 2240-III.

Оскільки у справі, що розглядається, суд встановив, що спір виник щодо виплати допомоги на дитину особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин суд приходить до висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2811-ХII), відповідно до статті 15 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позовні вимоги позивача полягають у зобов'язанні відповідача здійснити їй перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.05.2013 р. До суду позивачка звернулась 26.02.2014 р.

Позивачем щодо вимог за період з 20.05.2013 р. по 25.08.2013 р., пропущений шестимісячний строк звернення до суду.

Жодних поважних причин пропущення цього строку звернення до суду за вказаний період позивачем не наведено.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з 26.08.2013 р.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а як вбачається із квитанції на а.с.1, позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 73,08 грн.

На підставі ст. ст.13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми», керуючись ст. ст. 11,17,18, 71, 86,88, 99, 100, 159-163 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 26.08.2013 р., з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржено в Донецькому адміністративному апеляційному суді через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.Д. Скочій